Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
в частині позовних вимог
21 липня 2025 року Справа №200/3445/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо встановлення ОСОБА_1 з 19 липня 2021 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 з 19 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом па 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 1З, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 201 7 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом па 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року.
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 з 01 січня 2023 року по 12 липня 2023 року, па підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, лопаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарною року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року.
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 19 липня2021 року по 12 липня 2023 року включно за весь час затримки виплати, а саме за період з 19 липня 2021 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Ухвалою від 19.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказами на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом.
У встановлений строк позивачем надана заява про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі переліку.
Питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим для вирішення під час розгляду справи по суті.
Вирішуючи питання стосовно строків звернення до суду із даним позовом, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
З матеріалів доданих до позовної заяви, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.07.2023 №193 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Позивач обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду посилався на необізнаність про те, які кошти йому були виплачені на момент виключення зі списків особового складу, оскільки відповідач не ознайомив його з розрахунком грошового забезпечення за період проходження військової служби.
Про порушення свого права позивачу стало відомо з листа відповіді від 25.04.2025 на заяву від 14.04.2025.
Крім вказаного зазначає що з 19.07.2021 по теперішній час проходить військову службу, на підтвердження вищевказаного посилається на наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2025 №83, де вказано, про переведення старшого солдата ОСОБА_1 оператора відділу військового обліку та бронювання сектору мобілізаційно-оборонної роботи на посаду оператора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі № 804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 360/3359/19.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1). Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, отже, його норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Оскільки до 18.07.2022 включно діяла редакція ст. 233 Кодексу законів про працю України, згідно з якою строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин не застосовувалися, то в строк позовної давності не застосовується до позовних вимог заявлених за період з 19.07.2019 в частині перерахунку грошового забезпечення розрахованого з урахуванням іншої розрахункової величини по 18.07.2022 включно, проте, до інших позовних вимог строк позовної давності застосовується.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, із врахуванням виплати грошового забезпечення за місяць на наприкінці такого місяця (про інше позивачем суду не повідомлено), то позивач мав звернутись до суду із позовом стосовно заявлених позовних вимог за період з липня 2022 по травень 2023 у наступні 3 місяці після відміни карантину, тобто, до 30.09.2023, проте позивачем подано до суду відповідний позов лише у травні 2025 року, відтак, із пропуском 3-місячного строку.
У наданому суду клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача не наводить підстав та не надає доказів щодо поважності пропуску строку звернення суду, в якості обґрунтування поданого клопотання посилається на тільки на позицій Верхового суду у справах, які не є тотожними обставинам даного позову.
Позивач не навів жодних обставин, що могли свідчити про виникнення у перешкод своєчасному зверненню до суду та не надав відповідних доказів.
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, а отже позивачу мало бути відомо про невиплату у складі грошового забезпечення індексації за наявності підстав для її виплати або виплату у неналежному розмірі. Отримуючи виплату у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Позивача виключено зі списків особового складу відповідача 12.07.2023, втім, позивачем не надано суду доказів, що вона вчиняла будь-які дії з метою отримання від відповідача відповідних відомостей, а отже в суду відсутні докази вчинення позивачем активних дій для з'ясування обставин порушення його прав у розумний строк з моменту, коли позивач мав дізнатись про таке порушення.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 233, ст. 234 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2). У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
При визначенні початку строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
Суд звертає увагу, що позивач доказів окрім довідки від 07.06.2023№ 193, яка свідчить про безпосередню участь у зоні бойових дій у періоди з 26.07.2017 по 11.08.2017, по 06.11.2017, з 07.11.2017 по 01.02.2017, 11.12.2017, з 17.12.2018 по 01.04.2019, з 15.04.2019 по 06.05.2019 по 10.07.2019, з 14.09.2021 по 12.01.2023, з 25.02.2023.
Доказів перебування позивача у зоні бойових дій після 12.07.2023 суду не надано.
Відтак, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин, що могли б перешкоджати їй звернутись до суду у встановлений процесуальним кодексом строк та ненадання будь-яких відповідних доказів, станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, отже, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Таким чином, суд вважає, що даний позов належить залишити без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються грошового забезпечення належного до виплати у період з 19.07.2022 по 12.07.2023.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №200/1643/24 від 04.10.2024.
Керуючись статтями 161, 171, 240, 248, 256, 293, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду в частині позовних вимог що стосуються грошового забезпечення належного до виплати у період з 19.07.2022 по 12.07.2023.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Буряк