22 липня 2025 р.Справа №160/20320/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РИНОК» адвоката Цебер Олени Юріївни про забезпечення адміністративного позову , яка подана після подання позовної заяви, -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Шахтарської міської ради щодо не розгляду по суті заяв ТОВ «Ринок»:
від 14.04.2025 року вих.14/04-01 про укладення Договору строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0060 га кадастровий номер 1212600000:02:002:0041, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення тимчасової споруди , цільове призначення земельної ділянки - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі»;
від 14.04.2025 року вих.14/04-04 про укладення Договору строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0200 га кадастровий номер 1212600000:01:001:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення тимчасової споруди , цільове призначення земельної ділянки - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі»;
від 14.04.2025 року вих.14/04-05 про укладення Договору строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0157 га кадастровий номер 1212600000:01:001:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 для розміщення тимчасової споруди , цільове призначення земельної ділянки - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» та не прийняття рішення за результатами їх розгляду відповідно до норм Земельного кодексу України, зокрема статті 124-1;
зобов'язати Шахтарську міську раду на найближчій сесії розглянути заяви ТОВ «Ринок»:
від 14.04.2025 року вих.14/04-01 про укладення Договору строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0060 га кадастровий номер 1212600000:02:002:0041, що розташована за адресою: м. Шахтарське, вул. Незалежності (між буд.5 та 7), для розміщення тимчасової споруди , цільове призначення земельної ділянки - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі»;
від 14.04.2025 року вих.14/04-04 про укладення Договору строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0200 га кадастровий номер 1212600000:01:001:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення тимчасової споруди , цільове призначення земельної ділянки - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі»;
від 14.04.2025 року вих.14/04-05 про укладення Договору строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею - 0,0157 га кадастровий номер 1212600000:01:001:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 для розміщення тимчасової споруди , цільове призначення земельної ділянки - 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» та за результатами їх розгляду по суті прийняти відповідне рішення згідно норм Земельного кодексу України, зокрема, норм статті 124-1, яке оформити у формі рішення відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Після подання позовної заяви представником позивача подано заяву про забезпечення позову від 22.07.2025 року, у якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом: заборони Шахтарській міській раді приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок:
кадастровий номер 1212600000:02:002:0041, площею 0,0060 га, що розташована за адресою: м. Шахтарське, вул. Незалежності (між буд.5 та 7);
кадастровий номер 1212600000:01:001:0004, площею 0,0200 га, що розташована за адресою: м. Шахтарське, вул. Молодіжна (біля ринку «Центральний»);
кадастровий номер 1212600000:01:001:0004, площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання рішенням суду в даній адміністративній справі законної сили.
Заява обгрунтована тим, що у діях відповідача наявна протиправна бездіяльність щодо не розгляду заяв позивача. Відповідно до інформації з сайту відповідача оприлюдені документи громадян, які винесені на головування на найближчій сесії пленарного засідання відповідача: проведення земельних торгів у формі електроннного аукціону окремими лотами з продажу права оренди на земельні ділянки: кадастровий номер 1212600000:02:002:0041 та кадастровий номер 1212600000:01:001:0004. Вказане, на думку позивача, дає підстави вважати про існуючу реальну загрозу відсторонення позивача від права користування даними земельними ділянками. Обраний позивач спосіб забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами. Відмова у забезпеченні позову призведе до фактичного проведення перевірки, а тому захист прав на інтересів позивача стане неможливим.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 Справа «Байсаков та інші проти України» Європейський суд зазначив, " ... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов'язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II).
Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.
Заявник же, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу розпоряджатися земельними ділянками до набрання рішенням по справі законної сили.
Посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності бездіяльності відповідача, є безпідставними, оскільки на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності без дослідження доказів та заслуховування позиції сторін. Зокрема, оцінка діям та рішенням відповідача може бути надана тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів.
Крім того, суд не виявив існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
В зв'язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РИНОК» адвоката Цебер Олени Юріївни про забезпечення адміністративного позову від 22.07.2025 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя С.В. Златін