22 липня 2025 рокуСправа №160/34925/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39А, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у Луганській, Донецькій, Харківській областях за періоди з 08.08.2022 року по 06.09.2022 року, з 07.09.2022 року по 14.09.2022 року, з 17.09.2022 року по 06.10.2022 року, з 07.10.2022 року по 05.11.2022 року, з 06.11.2022 року по 05.12.2022 року, з 06.12.2022 року по 04.01.2023 року, з 05.01.2023 року по 03.02.2023 року та з 04.02.2023 року по 07.02.2023 року на підставі наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.08.2022 №1554 дск, від 06.09.2022 №1714 дск, від 06.10.2022 №1874 дск, від 05.11.2022 №2011 дск, від 02.12.2022 №2170 дск, від 03.01.2023 №9 дск, від 03.02.2023 №179 дск.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у Луганській, Донецькій, Харківській областях за періоди з 08.08.2022 року по 06.09.2022 року, з 07.09.2022 року по 14.09.2022 року, з 17.09.2022 року по 06.10.2022 року, з 07.10.2022 року по 05.11.2022 року, з 06.11.2022 року по 05.12.2022 року, з 06.12.2022 року по 04.01.2023 року, з 05.01.2023 року по 03.02.2023 року та з 04.02.2023 року по 07.02.2023 року на підставі наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.08.2022 №1554 дск, від 06.09.2022 №1714 дск, від 06.10.2022 №1874 дск, від 05.11.2022 №2011 дск, від 02.12.2022 №2170 дск, від 03.01.2023 №9 дск, від 03.02.2023 №179 дск.
07.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на юридичні послуги у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень..
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року призначено заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до розгляду.
15.07.2025 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній проти задоволення вимог вказаної заяви заперечував, посилаючись на те, що позивачем під час розгляду справи в строки, визначені ст. 139 КАС України, та в порядку, визначеному ст. 79 КАС України, належними доказами не доведено факт існування домовленості між адвокатом Васильєвим П.С. та позивачем про платні юридичні послуги, тобто не доведений факт обов'язкової наявності майбутніх витрати на професійну правничу допомогу у справі № 160/34925/24.
Згідно ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом між ОСОБА_1 та Адвокатом Васильєвим Павлом Сергійовичем укладено договір про надання юридичних послуг адвокатом б/н від 16.10.2024 року.
Суд вказує, що відповідно до п.3.1. Договору, формою винагороди Адвокатського об'єднання за надані відповідно до цього Договору послуги є гонорар Адвоката, який здійснює захист Клієнта та додаткова винагорода Адвоката (гонорар успіху).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата послуг Адвоката здійснюється згідно Додаткової угоди сторін.
Між Замогильним Олександром Ігоровичем та Адвокатом Васильєвим Павлом Сергійовичем укладено Додаткову угоду до договору про надання юридичних послуг адвокатом від 16.10.2024 року.
Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що послуги щодо підготовки (складання) в інтересах Замовника необхідних документів за вчинення інших дій для отримання довідки (іншого письмового документу) на підтвердження факту безпосередньої участі Замовника у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв таку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що оплата за послуги Адвоката: ??аванс у розмірі 2000 (двісті) тисячі гривень; 8000 (вісім) тисяч гривень у разі виконання у позасудовому (без суду) вищенаведеного пункту 1; 18000 (вісімнадцять) тисяч гривень у разі виконання у судовому порядку вищенаведеного пункту 1.
07.04.2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатом Васильєвим Павлом Сергійовичем укладено Акт приймання-передачі до договору про надання юридичних послуг адвокатом від 16.10.2024 року, що оплата за послуги Адвоката: ??аванс у розмірі 2000 (двісті) тисячі гривень; 8000 (вісім) тисяч гривень у разі виконання у позасудовому (без суду) вищенаведеного пункту 1; 18000 (вісімнадцять) тисяч гривень у разі виконання у судовому порядку вищенаведеного пункту 1.
При цьому, суд не бере до уваги наданий представник позивача договір про надання правничої допомоги/юридичних послуг б/н від 03.08.2024 року, який укладений між Замогильним Олександром Ігоровичем та Адвокатом Васильєвим Павлом Сергійовичем, оскільки вказаний договір укладений виключно з метою здійснення адвокатського запиту до ГУНП Луганської діяльності, що на переконання суду не вказує на понесення витрат на правничу допомогу, що пов'язана із розглядом цієї справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Отже, суд звертає увагу, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі про надання юридичних послуг адвокатом б/н від 16.10.2024 року у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у заперечення проти заяви щодо відшкодування витрат на правничу допомогу зазначав, що відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката позивач повинен подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд, з огляду на умови договору про надання юридичних послуг адвокатом б/н від 16.10.2024 року, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, доходить висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 28 000,00 грн. є підтвердженими.
Однак, суд вказує, про неспівмірність заявлених вимог по відшкодуванню складання позовної заяви у розмірі 28000,00 гривень, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено уст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, судом враховано, що сама по собі справа не є складною, враховуючи обсяг позовних вимог, а спірні правовідносини такими, що не вимагали ретельної підготовки та вивчення значного обсягу документів, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала витрат значного обсягу часу.
Відтак, дослідивши матеріали заяви та проаналізувавши доводи представників сторін, враховуючи рівень складності саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів, факт розгляду справи судом без виклику сторін, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову, який є позовом майнового характеру, і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 14 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя . В.В. Горбалінський
.
. .
.
. .