22 липня 2025 рокуСправа №160/15650/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000172/1 від14.05.2025 року за ВМД 25UA209190011977U2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. При проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв'язку з наступним:
декларантом до митного оформлення не надано документи, які підтверджують виробника товару та торгову марку;
специфікації до зовнішньоекономічного контракту передбачають 100% попередню оплату, однак декларантом не надано доказів здійснення 100% попередньої оплати товару; надані декларантом документи на оплату товару не дають змоги ідентифікувати оплату з оцінюваним товаром;
специфікація № 2-7- TCNU3162607 від 07.03.2025 року підписана тільки стороною продавця;
декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення;
декларантом не надано заявки на перевезення товару, як це передбачено умовами договору про надання транспортно-експедиційних послу; у наданій до митного оформлення CMR № 2607 від 09.05.2025 року у графі 22 відсутній підпис та штамп відправника.
Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне
26.12.2024 року року між позивачем та компанією Triagle Tyre Co. LTD (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт № TRІ-2612, відповідно до умов якого компанія компанією Triagle Tyre Co. LTD (Китай) зобов'язалась поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Сторони погодили умови поставки товару: FOB Qingdao, що вказано у специфікації № 2 від 21.02.2025 року.
На підставі поставки товару позивачем подано до митного органу митну декларацію, до яких були додані документи на підтвердження митної вартості товарів.
Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.
Документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
декларантом до митного оформлення не надано документи, які підтверджують виробника товару та торгову марку;
специфікації до зовнішньоекономічного контракту передбачають 100% попередню оплату, однак декларантом не надано доказів здійснення 100% попередньої оплати товару; надані декларантом документи на оплату товару не дають змоги ідентифікувати оплату з оцінюваним товаром;
специфікація № 2-7- TCNU3162607 від 07.03.2025 року підписана тільки стороною продавця;
декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення,;
декларантом не надано заявки на перевезення товару, як це передбачено умовами договору про надання транспортно-експедиційних послу; у наданій до митного оформлення CMR № 2607 від 09.05.2025 року у графі 22 відсутній підпис та штамп відправника..
Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.
Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято оскаржуване рішення.
Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.
У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.
Стосовно доводу відповідача про те, що декларантом до митного оформлення не надано документи, які підтверджують виробника товару та торгову марку, то суд їх відхиляє, оскільки митним органом не надано належних та допустимих доказів того, яким чином відсутність або наявність вказаної інформації могла вплинути на митну вартість товару.
Згідно п. 4 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Стосовно доводу відповідача про те,що специфікації до зовнішньоекономічного контракту передбачають 100% попередню оплату, однак декларантом не надано доказів здійснення 100% попередньої оплати товару; надані декларантом документи на оплату товару не дають змоги ідентифікувати оплату з оцінюваним товаром; специфікація № 2-7- TCNU3162607 від 07.03.2025 року підписана тільки стороною продавця, то суд зазначає наступне.
Згідно п. 3 та п. 9 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта; ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Стосовно специфікації № 2-7- TCNU3162607 від 07.03.2025 року.
Суд зазначає, що інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Сторони у зовнішньоекономічному договору передбачили, що вартість товару вказується сторонами у специфікаціях.
Таким чином, на думку суду, специфікація № 2-7- TCNU3162607 від 07.03.2025 року є за своєю суттю інвойсом, оскільки встановляє ціну товару.
За вказаних обставин, суд відхиляє даний довод відповідача.
Стосовно доводу відповідача про те, що декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення, то суд його відхиляє, оскільки митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. ч.3 ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Більш того, суд зазначає, що позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Щодо доводів відповідача - декларантом не надано заявки на перевезення товару, як це передбачено умовами договору про надання транспортно-експедиційних послу; у наданій до митного оформлення CMR № 2607 від 09.05.2025 року у графі 22 відсутній підпис та штамп відправника, то суд зазначає наступне.
Умови постанови товару FOB Qingdao.
На умовах поставки FOB постачальник несе відповідальність за оплату всіх витрат, пов'язаних з вантажем, до тих пір, поки товар не виявиться на судні в порту відправлення.
За вказаних обставин, саме продавець несе витрати по доставці в порт призначення.
Отже, позивач повинен оплатити транспортування товару з порту призначення до кордону України.
На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до кордону України позивач надав до митного оформлення наступні документи: міжнародна товарно-транспортна накладна, рахунок на оплату, довідку про транспортно-експедиційні витрати, договір про транспортно-експедиційне обслуговування.
Вказані документи в повному обсязі підтверджують витрати на транспортування товару до кордону України.
У відповідності до п.14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.
У відповідності до п.4 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Відповідач не довід належними та допустимими засобами доказування факту понесення декларантом додаткових витрат по транспортування товару до кордону України, які не відображено у наданих декларантом документах.
Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.
Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, які підлягають відшкодуванню відповідачем згідно вимог статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» (код ЄДРПОУ 45589470, 49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, 34) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000172/1 від14.05.2025 року за ВМД 25UA209190011977U2.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін