14 липня 2025 рокуСправа №160/13144/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправними та скасування рішень,-
07.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» (вул. Полігонна, буд. 16, м. Дніпро, 49045, код ЄДРПОУ 08805223), Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (вул. Бердичівська, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 08735882) в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» оформлене довідкою №111-с/НГУ від 29 січня 2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення центральної медичної (військово- лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» оформлене листом «Про розгляд звернення» від 12 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.01.2025р. рішенням медичної (військово-лікарської) комісії державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» оформлене довідкою №111-c/НГУ позивача визнано придатним до військової служби. Позивач вважає незаконним оскаржуване рішення, у зв'язку з порушенням проведення процедури медичного огляду, а саме неврахування попередніх діагнозів медичних спеціалістів, не проведення належного огляду стану здоров'я, медобстеження, спотворення критеріїв оцінювання, постановлення необґрунтованих висновків, неповнота вивчення медичних документів. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
27.05.2025 року від Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивач був скерований на проходження медичної військово-лікарської комісії, в ході якої був обстежений, 29.01.2025 року. ОСОБА_1 було проведено медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії установи. Рішенням М(ВЛ)К встановлено експертний діагноз: «Цервікотораколюмбоішиалгія, стадія ремісії на тлі розповсюдженого остеохондрозу хребта з ураженням шийного, грудного та поперекового відділів, протрузій міжхребцевих дисків СЗ-С5, С6-С7, Тh1- Тh5, Тh7-Тh11, L4-S1, гриж міжхребцевих дисків С5-С6, L5-S1 до 5,0 мм з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. Деформуючий остеоартроз правого колінного суглобу, початкові прояви з незначним порушенням функції суглобу. Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь АГ 2, серцево-судинний ризик 2, СН 0 ст. Виразкова хвороба ЦДПК, рубцева деформація ЦДПК, неактивна фаза. ГЕРХ. Хронічний панкреатит з зовнішньо-секреторною недостатністю підшлункової залози, стадія ремісії». Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. «Поліпоз жовчного міхура». Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. Придатний до військової служби. Вказує, що підстав вважати, що рішення (постанова) у вигляді довідки №111-с/НГУ від 29.01.2025 М(ВЛ)К ДУ ТМО є протиправною чи за суттю, чи за процедурою його прийняття, не має, відповідно це рішення є правомірним. Надання оцінки професійним діям конкретних лікарів-членів М(ВЛЖ ПРИ застосуванні ними відповідних методів огляду Позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, станів та Фізичних вад, шо визначають ступінь придатності на військову службу, оскільки не потребує спеціальних знань у медичній галузі, до повноважень суду не належить. За наведених вище обставин, вважає спростованими обставини, викладені в позовній заяві та доведеним той факт, що порушень Порядку проведення М(ВЛ)К, що регулюється Положенням про діяльність медичної (військово- лікарської) комісії, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 285 від 03 квітня 2017 року (зі змінами), М(ВЛ)К установи допущено не було.
02.06.2025 року представником Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що у березні 2025 року до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» надійшла заява (скарга) ОСОБА_1 , щодо придатності до військової служби останнього в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 29.01.2025 № 111-с/НГУ. Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», надано відповідь ОСОБА_1 (вих. № 33/4- Г-210 від 12.03.2025), щодо придатності до військової служби останнього в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 29.01.2025 № 111- с/НГУ.
Розглядом медичної документації, наданої ОСОБА_1 та медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в довідці медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 29.01.2025 № 111-с/НГУ, про придатність до військової служби ОСОБА_1 може бути переглянуте у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 за № 285.
Також зазначаємо, що Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», було запропоновано ОСОБА_1 , пройти повторний медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії за направленням з підрозділу за місцем служби. Повідомляє, що у відповідності до абзацу третього, пункту 11. Розділу X. Наказу № 285 МВС України від 03.04.2017 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС», яким визначається організація діяльності, процедура проведення експертизи медичними (військово-лікарськими) комісіями системи МВС, у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова комісії не оформлюється, особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення. Аналогічна позиція зазначена в пункту 3.4. глави 3 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом МО України від 14.08.2008 № 402 в редакції зі змінами, внесеними наказами Міноборони від 27.04.2024 № 262 та від 14.10.2024 № 686.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії ДУ ТМО МВС України по Дніпропетровській області, за результатами чого 29.01.2025р. рішенням медичної (військово-лікарської) комісії державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» оформлене довідкою №111-с/НГУ позивача визнано придатним до військової служби.
Позивач оскаржив вищезазначене рішення до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України».
З листа від 12.03.2025р. за № 33/4-Г-210 ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» вбачається, що розглядом медичної документації, наданої позивачем та М (ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в довідці М (ВЛ)К від 29.01.2025р. за № 111-с/НГУ про придатність до військової служби ОСОБА_1 може бути переглянуте у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017р. № 285. Запропоновано позивачу пройти повторний медичний огляд в М (ВЛ) К за направленням з підрозділу за місцем служби.
Позивач вказує, що було порушено процедуру проведення медичного огляду, у звязку з чим просить суд скасувати рішення медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» оформлене довідкою №111-с/НГУ від 29 січня 2025 року та рішення центральної медичної (військово- лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» оформлене листом «Про розгляд звернення» від 12 березня 2025 року.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Згідно з п.1.2 гл.1 р.І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України) (п. 1.2 гл. 1 р.І Положення № 402).
Згідно з п.2.1 гл.2 р.І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
У п.2.2 гл.2 р. І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп.2.3.1 п.2.3 гл.2 р. І Положення № 402).
Відповідно до пп.2.3.3 п. 2.3 гл.2 р.І Положення №402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (пп.2.3.4 п.2.3 гл.2 р.I Положення №402).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (пп.2.5.1 п.2.5 гл.2 р.I Положення №402).
Згідно з п.1.1, 1.2 гл.1 р.ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Медичний огляд військовослужбовців врегульовано гл.6 р.ІІ, а медичний огляд військовослужбовців Десантно-штурмових військ врегульовано гл.15 р.ІІ Положення № 402.
Направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби (п. 6.1 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:
направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання;
медична книжка;
посвідчення особи (військовий квиток);
фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;
службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 15). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов'язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов'язків за станом здоров'я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов'язків, на нижчу посаду тощо;
медична характеристика (у медичній характеристиці обов'язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я).
Службова та медична характеристики обов'язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, в інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов'язкове (п. 6.2 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
Оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку (п. 6.3 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки (п. 6.6 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я.
Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Голова та члени ВЛК, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця, та вносять до нього відповідні записи (п. 6.8 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (п. 6.9 гл. 6 р.ІІ Положення № 402).
Відповідно до п.20.1 гл.20 р.II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК (п. 20.2 гл.20 р.II Положення № 402).
Відповідно до п. 20.3 гл.20 розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: а) "Придатний", зокрема, до служби у Десантно-штурмових військах; б) "Непридатний", зокрема, у Десантно-штурмових військах. Постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі у МО, національному персоналі тощо, згідно з вимогами ТДВ, приймається за такою формою: "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці ____ додаткових вимог, придатний (непридатний) до _________ (вказати)".
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби" (п. 20.4 глави 20 розділу II Положення № 402).
Як вбачається з оскаржуваної Довідки №111-с/НГУ позивача було визнано придатним до військової служби. Позивач її оскаржив в порядку адміністративного оскарження.
За результатами оскарження, листом від 12.03.2025р. за № 33/4-Г-210 ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повідомлено позивача, що рішення комісії в довідці М (ВЛ)К від 29.01.2025р. за № 111-с/НГУ про придатність до військової служби ОСОБА_1 може бути переглянуте у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017р. № 285. Запропоновано позивачу пройти повторний медичний огляд в М(ВЛ) К за направленням з підрозділу за місцем служби.
В той час, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження рішення, оформленого довідкою №111-с/НГУ від 29 січня 2025 року та рішення центральної медичної (військово- лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» оформлене листом «Про розгляд звернення» від 12 березня 2025 року, обґрунтовуючи тим, що такі рішення були прийняті з порушенням порядку проведення процедури медичного огляду, неврахування попередніх діагнозів медичних спеціалістів, не проведення належного огляду стану здоров'я, медобстеження, спотворення критеріїв оцінювання, постановлення необґрунтованих висновків, неповнота вивчення медичних документів.
Суд критично ставиться до таких доводів позивача, оскільки до матеріалів справи не додано доказів того, в чому саме полягало порушення проведення процедури медичного огляду, в чому воно було виражено, оскільки в матеріалах справи міститься всі необхідні документи, які підтверджують проведення огляду, такі як: акт медичного огляду № 111-с/НГУ, направлення на медичний огляд від 20.10.2024р. за № 627, дані об'єктивного обстеження, службова та медична характеристика та інші документи, які містять підписи лікарів та результати обстежень.
Як встановлено судом, незгода позивача фактично зводиться до того, що в оскаржуваному рішенні, оформлене довідкою №111-с/НГУ від 29 січня 2025 року не було вказано діагнози, встановлені ВЛК від 18.12.2024р., незгода з певними діями/бездіяльністю лікарів таких як, до прикладу, непроведення спільного огляду (консиліуму), не запропонували позивачу пройти амбулаторне або стаціонарне обстеження, не направляли позивача до інших лікарів.
Суд зауважує, що за результатом оскарження позивачем рішення, оформленого довідкою №111-с/НГУ від 29 січня 2025 року, йому було запропоновано пройти повторно медичний огляд в М(ВЛ)К за направленням з підрозділу за місцем служби, однак доказів того, що позивач пройшов повторний медичний огляд матеріали справи не містять.
Більш того, суд зауважує, що позбавлений можливості надавати оцінку діям лікарів-членів військово-лікарської комісії, в тому числі при визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Отже, суд доходить висновку, що суд не вправі надавати оцінку діям лікарів ВЛК щодо дослідження ними медичної документації позивача та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на відповідне Положення. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності рішення медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», оформленого довідкою №111-с/НГУ від 29 січня 2025 року відносно придатності позивача для несення ним військової служби.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд вказує, що рішення центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформлене листом «Про розгляд звернення» від 12 березня 2025 року, є також правомірними та обґрунтованими, оскільки позивач скористався своїм правом на оскарження рішення ВЛК, при цьому, не скористався пропозицією провести повторний медичний огляд.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправними та скасування рішень- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна