22 липня 2025 р.Справа № 160/14427/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -
18.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, яка полягає у неповному виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 160/27558/23 та неврахуванні при нарахуванні грошового забезпечення позивача за період з 01 лютого 2023 року по червень 2023 року належних складових грошового забезпечення (надбавки за вислугу років та додаткової грошової винагороди поліцейських згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року );
- зобов'язати відповідача - Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області - провести нове нарахування грошового забезпечення позивача за період з 01 лютого 2023 року по червень 2023 року з урахуванням надбавки за вислугу років та щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, не нижчому ніж фактично виплачувався поліцейським які проходять службу на території Покровської селищної територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за період часу з лютого 2023 року по червень 2023 року.
Ухвалою суду від 20.05.2025р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 160/14427/25 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі в частині заявлених позовних вимог на підставі п.1 ч.1ст. 238 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року у справі №160/27558/23 адміністративний позов задоволено та ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського.
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 по червень 2023, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського, з урахуванням виплачених сум
Позивач у позовній заяві заявив позовну вимогу: визнати протиправною бездіяльність відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, яка полягає у неповному виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 160/27558/23.
Таким чином, суд зазначає, що позивач визначив предметом позову факт не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року у справі №160/27558/23, що набрало законної сили.
Суд зазначає,що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 520/7983/21, аналізуючи положеннястатті 129-1 Конституції Україниу взаємозв'язку ізстаттею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
Подібний висновок також сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.02.2022 у справі № 520/3601/19, від 01.06.2022 у справі №640/25836/20 та від 26.07.2023 у справі № 640/17504/19.
Відповідно достатті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями частини першоїстатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII(далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьомуЗаконі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
У частині першійстатті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
Згідно зістаттею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі № 580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у неповному виконанні судового рішення у справі №160/27558/23. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судами та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Суд зауважує, що у разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядкустатті 383 КАС Україниіз заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2024 року у справі № 320/25216/23, від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23.
З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження в частині визнати протиправною бездіяльність відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, яка полягає у неповному виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 160/27558/23.
Також суд зазначає, що 01.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Центральний орган управління Служби судової охорони. Клопотання обґрунтоане тим, що відповідно до частини 4 статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також до пунктів 13 і 15 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1051/0/15-19, саме Центральний орган управління Служби судової охорони наділений повноваженнями щодо розроблення відповідних нормативно-правових актів, а також щодо здійснення міжвідомчої взаємодії з метою забезпечення належного рівня грошового забезпечення співробітників Служби. Відтак рішення у цій справі безпосередньо впливатиме на права та обов'язки Центрального органу управління Служби судової охорони щодо забезпечення виконання вимог частини 2 статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стосовно прирівняння посади позивача до відповідної посади в системі Національної поліції.
Вирішуючи клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Суд не встановив підстав необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Центральний орган управління Служби судової охорони, оскільки спірні правовдіносини виникли лише між позивачем та відповідачем та стосуються виплати позивачу належного грошового забезпечення у спірний період.
Керуючись ст.ст.238, 241, 246, 248, 256 КАС України, суд,-
Закрити провадження у справі №160/14427/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині наступних заявлених позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, яка полягає у неповному виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 160/27558/23.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу разом з позовом та додатками до нього.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст. 238 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно достатті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя С.В. Златін