Справа № 509/2168/23
24 червня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 (поза межами приміщення суду)
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12022162380000473 від 02.11.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 156-1 КК України, -
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.05.2025 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_6 був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном до 11.07.2025 р. без визначення розміру застави.
Згідно з ч. 1-3 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор у судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заявив клопотання, в якому просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів без альтернативи внесення застави, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені як на стадії досудового розслідування при обранні, так і в ході судового розгляду при продовженні обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою та залишаються незмінними, беручи до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України (зґвалтування особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди), санкція за який передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, а також у скоєнні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 156-1 КК України (домагання дитини для сексуальних цілей), санкція за який передбачає позбавлення волі на строк від 3-х до 6-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тому обвинувачений може переховуватись від суду, усвідомлюючи моральний аспект інкримінованих йому особливо тяжкого та тяжкого злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої дитини, та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, може незаконно впливати на малолітню потерпілу, 2010 р.н., з якою він знайомий та обізнаний про її місце проживання, що дасть йому змогу вчинити незаконний вплив як на потерпілу, її матір (законну представницю), так і на свідків у даному кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у даному кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, будучи за своїм фахом та посадою військовослужбовцем ЗСУ, маючи вільний доступ до вогнепальної зброї, боєприпасів, а також, достатні знання та навички для їх використання і застосування за призначенням, що може створити передумови для вчинення іншого злочину. Беручи до уваги, наявну військову агресією з боку рф проти України, суттєво обмежуються можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та суттєво погіршується криміногенна обстановка, а тому вказаний ризик підтверджує те, що криміногенна обстановка в Україні може схилити обвинуваченого до нового злочину.
Малолітня потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її законна представниця мати ОСОБА_8 в судове засідання не з?явились згідно їхнього клопотання, задоволеного судом, про проведення судових засідань під час дослідження письмових та відео-доказів без їхньої участі задля запобігання спричинення малолітній потерпілій психологічної та моральної травм, діючи в судових засіданнях через свого представника адвоката ОСОБА_9 , який, в судове засідання не з?явився через сімейні обставини, про що вказав у своєму клопотанні про відкладення слухання справи, підтримавши клопотання прокурора.
Захисник та обвинувачений у вирішенні клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , згідно ст. 12 КПК України, обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України (зґвалтування особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди), санкція за який передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, а також у скоєнні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 156-1 КК України (домагання дитини для сексуальних цілей), санкція за який передбачає позбавлення волі на строк від 3-х до 6-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а тому у суду є підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, усвідомлюючи моральний аспект інкримінованих йому особливо тяжкого та тяжкого злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, може незаконно впливати (вчинити фізичний або психічний тиск) на малолітню потерпілу, 2010 р.н., з якою він знайомий та обізнаний про її місце проживання, що дасть йому змогу вчинити незаконний вплив як на потерпілу, її матір, так і на свідків у даному кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, або вчинити інші кримінальні правопорушення, будучи за своїм фахом та посадою військовослужбовцем ЗСУ, маючи вільний доступ до вогнепальної зброї, боєприпасів, а також, достатні знання та навички для їх використання та застосування за призначенням, що може створити передумови для вчинення іншого злочину, враховуючи наявну військову агресією з боку рф проти України, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади та правопорядку своїх повноважень на певних територіях у воєнний час.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177,178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , судом враховується суспільний розголос, який набули вказані умисні протиправні і злочинні дії обвинуваченого щодо малолітньої потерпілої в українських ЗМІ, соціальних мережах та месенджерах, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, його реєстрацію за межами Одеської області (м. Харків), а тому передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вищевказаних умисних особливо тяжкого та тяжкого злочинів, існує вірогідний ризик вчинення обвинуваченим інших аналогічних кримінальних правопорушень, чи продовження заняття ним злочинною діяльністю, а тому з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 зазначених кримінальних правопорушень, його вік, стан здоров'я, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості скоєних ним умисного особливо тяжкого злочину (зґвалтування) із застосуванням насильства та погрозою застосування зброї та тяжкого злочинів щодо домагання малолітньої дитини для сексуальних цілей, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому в даному випадку, враховуючи часткове визнання вини обвинуваченим і визначений судом повний порядок дослідження доказів, який триває до сьогодні, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в порядку п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177,178,183,314,331 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 22 серпня 2025 року без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1