справа № 462/4975/25
22 липня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини доходу з усіх видів заробітку, а у випадку відсутності доходу у твердій грошові сумі, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175, 177 ЦПК України.
Так, позивач просить стягнути з відповіача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини доходу з усіх видів заробітку, а у випадку відсутності доходу у твердій грошові сумі, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведене, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, відтак позивачу необхідно конкретизувати позовні вимоги, зазначивши спосіб стягнення аліментів, а у випадку визначення способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, зазначити її розмір.
У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на вищенаведене, суддя приходить до висновку, що подана заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків такої.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали - 10 /десять/ днів.
Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає зазначені вище вимоги, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Про прийняте рішення повідомити позивача, направивши йому копію ухвали для відома і виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: