Справа № 462/3499/25
22 липня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник ТОВ «Споживчий центр» Шабатин Н.А. за допомогою «Електронний суд» звернулась із позовом про стягнення з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 13.09.2024-100000757 від 13.09.2024 у розмірі 9300,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 13.09.2024, шляхом ідентифікації з використанням системи BankID Національного банку та підписання електронним підписом укладено Кредитний договір № 13.09.2024-100000757. На виконання умов Договору позичальнику було надано кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 140 днів. Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за умовами Договору виконало повністю та надало відповідачці грошові кошти у користування, натомість відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, грошові кошти у визначені Договором строки не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 300,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 000,00 грн, процентів у розмірі 4 200,00 грн, комісії у розмірі 600,00 грн, неустойки за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання у розмірі 1 500,00 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п'ятнадцятиденний строк для його подання.
Судом вживались заходи для повідомлення відповідачки належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак як вбачається із конверта, яким скеровувалась судова кореспонденція, такий повернуто 30.06.2025 до суду неврученим адресату з причини, згідно інформації трекінгу поштового відправлення: «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 13.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , в електронному вигляді було укладено кредитний договір (кредитної лінії) №13.09.2024-100000757 від 13.09.2024, шляхом підписання відповідачкою електронним підписом заявки, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Умовами договору сторонами погоджено суму кредиту у розмірі 3 000,00 грн строком на 10 днів з дати його надання, із датою повернення (виплати) кредиту - 30.01.2025.
У відповідності до п. 7 Договору комісія пов'язана за надання кредиту - 20 % від суми кредиту та дорівнює 600,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні.
Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (3 668.14/3000)/140 х 100%).
При цьому, проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Пунктами 15, 16 Договору сторонами погоджено, що неустойка становить 30 грн та нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (бази розрахунку).
Підписавши заявку позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що їй надані та вона отримала інформацію, зазначену в ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Так, позичальник 13.09.2024 своїм електронним підписом підписав, а відтак ознайомився та погодився із умовами кредитного договору, укладеного ним № 13.09.2024-100000757 (кредитної лінії), однозначно та безумовно прийняв (акцептував) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту).
Відповідно до листа сервісу онлайн сплат IPay ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» 13.09.2024 о 11:34:25 год. на виконання умов договору про надання кредиту № 13.09.2024-100000757 перераховано грошові кошти у сумі 3 000,00 грн.
Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 13.09.2024-100000757 від 13.09.2024 становить 9 300,00 грн, що складає 3 000,00 грн основного боргу, 4 200,00 грн - проценти, 600,00 грн - комісія, 1 500,00 грн - неустойка.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 13.09.2024 заявку із пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) та уклавши таким чином із ТОВ «Споживчий центр» Кредитний договір № 13.09.2024-100000757, відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на визначені кредитним договором умови та взяла на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернула, у зв'язку з чим заявлена вимога позивача про стягнення із відповідачки суми заборгованості по кредитному договору № 13.09.2024-100000757 підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання ним договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, відтак заявлені ТОВ «Споживчий центр» позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.09.2024-100000757 від 13.09.2024 у розмірі 9 300 (дев'ять тисяч триста) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/3499/25.
Суддя Б.М. Гедз