Справа № 462/2837/25
22 липня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої-судді
Гедз Б.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Столітній М.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 7259510 від 11.11.2023 у розмірі 46 019,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 323,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 20 696,00 грн - нараховані проценти за 104 календарних днів, а також просить стягнути понесені судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Заявлені позовні вимоги обгрунтовує тим, що 11.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір
№ 7259510 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022. Сума наданого відповідачу кредиту становила 10 000 грн строком на 360 днів, з процентною ставкою 1,99 % в день, відповідно до Графіку платежів датою повернення кредиту було. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало повністю та надало йому кредит в сумі 10 000 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача, натомість відповідач у строк взяті на себе зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу №25.07./24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило Відповідача шляхом направлення на його електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем складає 10 000 грн - тіло кредиту та 15 323 грн - нараховані на заборгованість проценти, разом 25 323 грн. Просить позов задоволити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п'ятнадцятиденний строк для його подання. Крім того, вказаною ухвалою від 30.04.2025 також витребувано із Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» інформацію щодо належності платіжної картки ОСОБА_1 та зарахування на неї грошових коштів за кредитним договором від 11.11.2023.
Судом вживались заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 скеровувались ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з додатками до неї рекомендованою поштовою кореспонденцією, разом з тим, конверт, яким скеровувалась судова кореспонденція повернуто на адресу суду неврученими відповідачу із зазначенням причини невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 11.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Кредитний договір № 7259510.
Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 10 000,00 грн строком на 360 днів.
Відповідно до п. 1.2. на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до Договору сторони також погодили, що тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1.5.1. стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту.
Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується за дотримання позичальником відповідних умов.
Пунктом 1.7. Договору сторонами погоджено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення кредитного договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 57 499,79 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18 874,72 % річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становить 81 640,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 78 670,00 грн.
Також судом встановлено, що 11.11.2023 відповідачем було підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту, який містить повну інформацію про основні умови кредитування, щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання.
Із розрахунку заборгованості за договором № 7259510 від 11.11.2023 вбачається, що загальна заборгованість відповідача становить 46 019 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10 000, 00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 15 323,00 грн, відсотки, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» як новим кредитором у зобов'язанні за 104 календарних дні у межах строку кредитування з 25.07.2024 по 05.11.2024 у розмірі 20 696,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 11.11.2023 договір № 7259510 про надання споживчого кредиту, та отримавши кредитні кошти у користування, відповідач ОСОБА_2 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування.
Так, згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк» на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дійсно було емітовано банківську платіжну картку із реквізитами, які відповідають реквізитам платіжного засобу, вказаного позичальником самостійно при укладенні кредитного договору № 7259510 від 11.11.2023.
Відтак, відповідач фактично отримавши грошові кошти у своє користування, у визначені договором строк та умовах взяті на себе зобовязання з їх повернення та сплати відсотків не виконав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали б підтвердити належне виконання ним договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається із матеріалів справи, 25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, на умовах якого Фактор - Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» передає грошові кошти в розпорядження Клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» за плату, згідно Договору, а Клієнт зобов'язується відсутпити Факторові своє право грошової вимоги, строк виконання зобовязань, за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобовязання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобовязань та інші платежі, право на одрежання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно акта прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року та Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 25.07./24 від 25.07.2024 року, серед боржників, право вимоги до яких перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», є боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості якого на момент відступлення прав вимоги становить 10 000,00 грн за основною сумою боргу та 15 323,00 грн заборгованості за відсотками.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відтак, оскільки умови кредитного договору від 11.11.2023 № 7259510, укладеного між ТзОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу №25.07./24-Ф від 25.07.2024 перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М., Заявки на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року та Акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги вартістю 10 000 грн.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 року Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі
№ 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вивчивши зміст Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, суд приходить до переконання, що деякі із перелічених позивачем види послуг мають необґрунтовано завищену вартість, тобто вбачається неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки віднесена до категорії малозначних справ, відтак представництво інтересів представником у судових засіданнях не здійснювалось, із фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
В той же час, слід зауважити, що у заявлену позивачем суму витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн включено також участь у судових засіданнях та склдання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду справи у суді першої інстанції (зокрема серед яких відповідь на відзив, письмові пояснення), що не мало місця при розгляді вказаної справи.
Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, складності справи, яка відноситься до категорії малозначних справи, розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, а також із врахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд приходить до висновку за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до 8 000,00 (вісім тисяч) гривень, оскільки на думку суду, виходячи із складності даної справи, саме такий розмір витрат правової допомоги є необхідним і неминучим для позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтранст Україна" заборгованість за кредитним договором № 7259510 від 11.11.2023 у розмірі 46 019 (сорок шість тисяч дев'ятнадцять) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтранст Україна" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 8 000 (вісім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна», ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 оф. 118/2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/2837/25.
Суддя Б.М.Гедз