Справа № 461/4387/25
Провадження № 1-кс/461/4216/25
21.07.2025 року. м. Львів.
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області майора юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22025140000000042 від 06.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, про арешт майна, -
До суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області майора юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22025140000000042 від 06.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, про арешт майна.
Клопотання вмотивоване наступним. З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що адміністраторами публічного каналу багатоплатформеного месенджера «Вайбер», зокрема публічного каналу «(Менти) Мости-Пристань» здійснюється поширення матеріалів, спрямованих на перешкоджання діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу, шляхом повідомлення про переміщення співробітників поліції, РТЦК та СП а також військовослужбовців інших військових підрозділів, чим здійснюється перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
В даному каналі від 2023 року по теперішній час розміщується інформація про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (воєнний час), невиконання Указів Президента України, зриву мобілізації та як наслідок підриву обороноздатності України в умовах ведення бойових дій на території України, а також публікуються заклики до зупинення мобілізації шляхом розміщення інформації про місцезнаходження Збройних Сил України та інших військових формувань.
Згідно відповіді оперативного підрозділу на доручення слідчого, встановлено, що адміністраторами вказаного каналу та причетними до вказаної протиправної діяльності є громадяни України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчиц зазначає, що 03.07.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наступні речі та предмети:
- Мобільний телефон марки РОСО ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім-картами, що належить ОСОБА_5 ;
- Мобільний телефон марки Iphone 14 Pro, що належить ОСОБА_4
03.07.2025 вилучені під час обшуку вище вказані предмети та речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025140000000042.
Відтак з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, слідчий просить накласти арешт на дане майно з метою збереження речових доказів.
Слідчий в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Згідно з клопотанням просить проводити розгляд справи у його відсутності.
ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав письмові заперечення, відповідно до яких зазначає, що обшук був проведений з процесуальними порушеннями. Були вилучені речі, на яких не надано дозвіл ухвалою слідчого судді, зокрема мобільний телефон. Вважає, що немає необхідності у накладенні арешту на мобільний телефон, так як такий не є предметом кримінального правопорушення, не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Зазначає, що мобільний телефон був наданий добровільно. Крім того, вказав, що йому не відомо, хто є адміністратором групи та протиправної діяльності не вів. Відповідно до клопотання просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Також просить проводити розгляд клопотання у його відсутності.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав письмові заперечення, відповідно до яких зазначає, що обшук був проведений з процесуальними порушеннями. Були вилучені речі, на яких не надано дозвіл ухвалою слідчого судді, зокрема мобільний телефон. Вважає, що немає необхідності у накладенні арешту на мобільний телефон, так як такий не є предметом кримінального правопорушення, не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Зазначає, що мобільний телефон був наданий добровільно. Крім того, вказав, що йому невідомо, хто є адміністратором групи, та протиправної діяльності не вів. Зазначив, що в групу був доданий ще 8-9 років тому. Відповідно до клопотання просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Також просить проводити розгляд клопотання у його відсутності.
Дослідивши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.
06.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22025140000000042 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025140000000042 від 06.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що адміністраторами публічного каналу багатоплатформеного месенджера «Вайбер», зокрема публічного каналу «(Менти) Мости-Пристань» здійснюється поширення матеріалів, спрямованих на перешкоджання діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу, шляхом повідомлення про переміщення співробітників поліції, РТЦК та СП а також військовослужбовців інших військових підрозділів, чим здійснюється перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
В даному каналі від 2023 року по теперішній час розміщується інформація про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період (воєнний час), невиконання Указів Президента України, зриву мобілізації та як наслідок підриву обороноздатності України в умовах ведення бойових дій на території України, а також публікуються заклики до зупинення мобілізації шляхом розміщення інформації про місцезнаходження Збройних Сил України та інших військових формувань.
Згідно відповіді оперативного підрозділу на доручення слідчого, встановлено, що адміністраторами вказаного каналу та причетними до вказаної протиправної діяльності є громадяни України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
03.07.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наступні речі та предмети:
- Мобільний телефон марки РОСО ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім-картами, що належить ОСОБА_5 ;
- Мобільний телефон марки Iphone 14 Pro, що належить ОСОБА_4
03.07.2025 вилучені під час обшуку вказані предмети та речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025140000000042 відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області майора юстиції ОСОБА_3 про визнання речовими доказами від 03.07.2025 року.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження, і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.
На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Клопотання слідчого про арешт майна, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.
Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Підставами накладення арешту є необхідність проведення експертиз, тому необхідно забезпечити зберігання даних речових доказів шляхом накладання арешту.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Слідчим доведено, що мобільний телефон може бути використаний як доказ факту і обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також може містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та причетних осіб. Мобільний телефон необхідний органу досудового розслідування для його огляду та збереження як речового доказу з метою використання під час доказування у кримінальному провадженні, а також проведення відповідних судових експертиз.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про арешт майна - задоволити.
Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном, яке вилучене 03.07.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , предмети та речі, а саме:
Мобільний телефон марки РОСО ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім-картами, що належить ОСОБА_5 ;
Мобільний телефон марки Iphone 14 Pro, що належить ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області майора юстиції ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя ОСОБА_1