Справа № 308/9570/25
1-кс/308/3953/25
22 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді скаргу ОСОБА_3 на постанову начальника сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, -
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на постанову начальника сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження.
Протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 03.07.2025 дана скарга визначена для розгляду слідчій судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 .
За ухвалою від 03.07.2025 року відкрите провадження за скаргою та призначено її до судового розгляду.
В судове засідання 22.07.2025 року на 13 год. 30 хв. скаржник не прибув, проте подав письмову заяву від 03.07.2025 року за якою просив розглянути скаргу за його відсутності через хворобу.
Слідчий у судове засідання не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
З огляду на викладене слідчий суддя вважав за можливе розглянути скаргу по суті за відсутності скаржника та дізнавача.
Дослідивши матеріали додані до скарги та матеріали кримінального провадження № 12019070030002382 від 01.081.2019 року, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як зазначено у п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ч. 1, 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати дізнавач, а саме: слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань з 02.08.2019 року Ужгородським відділом поліції ГУНП в Закарпатській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019070030002382 від 01.08.2019 року за заявою ОСОБА_3 , із попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 139 КК України, із наступним коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: із 05.12.2017 року протягом двох років медичним працівником міста Мукачева без поважних на те причин не було надано належну медичну допомогу громадянину ОСОБА_5 , що призвело до онкологічного захворювання раку третьої степені кішкивника та печінки в гр. ОСОБА_5 .
За постановою прокурора від 14.07.2020 року було визначено підслідність кримінального провадження № 12019070030002382 за підрозділом дізнання Ужгородського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області.
За постановою від 24.09.2022 року начальник сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_4 кримінальне провадження, відомості стосовно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070030002382 від 01 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КК України було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12019070030002382 від 01.081.2019 року дізнавачем жодна слідча дія проведена не була.
Частина 1 статті 139 (у редакції яка діяла станом на дату події - 05.12.2017 року) встановлювала кримінальну відповідальність за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
З об'єктивної сторони злочин виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов'язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.
Диспозиція ст. 139 має описово-бланкетний характер, у зв'язку з чим для вирішення питання про наявність або відсутність цього складу злочину слід звертатись до нормативних актів, які регулюють порядок надання медичної допомоги.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники, крім цього, - і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.
Відповідальність за ст. 139 настає лише у тому разі, коли особа, яка була зобов'язана надавати хворому допомогу, з урахуванням конкретної обстановки фактично мала таку можливість.
Під поважними причинами, які виключають відповідальність за ст. 139 розуміються різноманітні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу - непереборну силу, стан крайньої необхідності (наприклад, необхідність надати першочергову допомогу більш тяжкохворій особі), хвороба самого медичного працівника, відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації, знань, обладнання чи ліків тощо. Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час, відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.
Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і у ненаданні допомоги в обсязі, необхідному у конкретній ситуації. За ст. 139 слід кваліфікувати, зокрема: нез'явлення до хворого за викликом; відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку; відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні; поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги; відмову надати першу медичну допомогу пораненому або травмованому.
У разі, коли ненадання потрібної допомоги хворому відбувається у лікувально-профілактичному закладі і є результатом невиконання або неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, вчинене за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 140.
Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги хворому медичним працівником.
Суб'єкт злочину спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т.ч. працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Відповідальність за ст. 139 виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, вказаних у ч. 2 ст. 139, є необережним.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 139) є спричинення смерті або інших тяжких наслідків. До інших тяжких наслідків слід відносити, наприклад, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що дізнавач передчасно закрив кримінальне провадження, без проведення жодних слідчий дій, а також без належного обґрунтування винесеної постанови із посилання на нормативні акти, які регулюють порядок надання медичної допомоги та здобуті під час дізнання докази, відтак скаргу слід задовольнити, а постанову скасувати.
На підставі наведеного, керуючись: ст. 303, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову від 24.09.2022 року начальника сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, відомості стосовно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070030002382 від 01 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням в діянні складу кримінального правопорушення.
Матеріали кримінального провадження № 12019070030002382 від 01 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КК України повернути до сектору дізнання Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, - за приналежністю.
Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1