Справа № 346/1947/25
Провадження № 22-ц/4808/1000/25
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Мальцева
22 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогосудді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір № 2888665 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».Відповідно до умов договору позичальник надав кредит в сумі 7400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов?язки, передбачені Договором, строком на 360 днів, з стандартною процентною ставкою 1,99% на день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов?язання за Кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідач порушив умови договору, кредит не погашав.
23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено договір факторингу, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-25/23 від 23.05.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2888665 складає 36313,50 грн.
Внаслідок невиконання умов кредитного договору №2888665 від 01.02.2022 року виникла заборгованість у розмірі 36313,50 грн що складається: заборгованість по тілу - 7400,00 грн.; заборгованість по відсотках - 28913,50 грн, яку просив стягнути позивач.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором № 2888665 від 01.02.2022 року, у розмірі - 36 313,50 грн, судовий збір у розмірі - 2 422 гривні 40 копійок.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2025 року скасувати частково та відмовити у стягненні відсотків за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що він призваний на військову службу по мобілізації 06.04.2022 року і з цього часу безперервно здійснює захист України. Таким чином стягнення відсотків за кредитним договором №2888665 від 01.02.2022 року не відповідає вимогам закону та порушує встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії захисту військовослужбовців .
Крім того, вказує, що йому не було відомо про наявність заборгованості по вказаному кредитному договорі, про розгляд справи також не було відомо, оскільки тривалий час проходить військову службу.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» не надходив, відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та ОСОБА_1 , укладено Договір № 2888665 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с. 13-30).
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи на сайті https://credit7.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля).
Відповідно до умов договору загальний розмір наданого кредиту становить 7 400 грн (пункт 1.2 ); розмір процентів за користування кредитом -1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка 0,90% (пункт 1.4.1 ); заявлений позичальником строк користування кредитом - 300 календарний день (пункт 1.3); реальна річна процентна ставка -12 524,84 % (пункт 1.5.1); орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладання договору за стандартною ставкою 60 413,60 (пункт1.6.1);
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 7 400 грн підтверджено листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» про перерахування суми кредиту у розмірі 7 400 грн за договором від 01.02.2022 за допомогою системи iPay№ 134900149, на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с.58 ).
Відповідно до копії Договору факторингу № 01.02-25/2023 від 23.05.2023 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», укладено вказаний договір, за яким: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає (передає) Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», Права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», набуває Права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та сплачує останньому за відступлення Прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору, у порядку та у строки, встановлені цим Договором (а.с. 59-64).
Рішенням товариства № 1 від 25.03.2024 року, змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (а.с. 70).
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 2888665 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, внаслідок невиконання умов договором, станом на 25.03.2023 року, загальна сума заборгованості становить - 36 313 грн. 50 коп., яка складається з 7 400 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 28 913 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 48-57).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що через невиконання відповідачем умов договору станом на дату подачі позовної заяви до суду виникла заборгованість у розмрі 36 313,50 грн. Вказана заборгованість підтверджується розрахунком. Враховуючи, що відповідач за договором кредиту не виконує взяті на себе зобов'язання за виконання умов кредитного договору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідач не заперечує факт укладення з еним кредитного договору, не оспорює рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього суми тіла кредиту.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Встановлено, що згідно з довідкою від 24.01.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з даними військового квитка Серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 06.04.22 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_4 наказ №2, з 25.05.22 - старший оператор, з 25.11.22- водій.
Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Зазаначене відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі 426/4264/19
Відповідної інформації відповідач суду першої інстанціїї не надав, оскільки перебував на військовій службі, не був повідомлений про наявність позову про стягнення кредитної заборгованості.
Таким чином у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не мав можливості врахувати, що за час проходження військової служби ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Встановлено, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, та відповідачу не було вручено копію ухвали про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується повідомленням про повернення (а.с.100)
Таким чином, апеляційним судом приймаються до уваги долучені докази проходження військової служби відповідачем.
У зв'язку з наведеним, враховуючи період перебування відповідача на військовій службі з 06 квітня 2022 року, що підтверджується даними військового квитку (а.с. 134-135) та виникненням зобов'язання між сторонами 01 лютого 2022 року, період нарахування відсотків за кредитним договором становить з 01 лютого 2022 року по 06 квітня 20022 року.
Разом з тим, банком надано розрахунок заборгованості, за яким станом на 24 лютого 2022 року заборгованість за відсотками становить 28913,50 грн, при цьому за період з 24 лютого 2022 року по 26 квітня 2022 року не містить розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Як встановлено, з 06.04.2022 року відповідач зарахований на віськову службу. Тому період з 26 квітня 2022 року по 27.01.2023 року в розрахунку заборгованості не може бути прийнятий до уваги при обчисленні заборгованіості за відсотками, оскільки відповідачу з 06 квітня 2022 року відсотки не нараховуються.
Відповідно, наданий банком розрахунок заборгованості станом на 06.04.2022 року підтверджує виникнення заборгованості за нарахованими відсотками з обрахунку 0,8955 розмір % ставки в день (п.3 роозрахунку ), що обчислено банком у сумі 66,27 грн (п.4 розрахунку), з моменту отримання кредиту і до 06.04.2022 року становить 1590,40 грн. Таким чином підлягає стягненняю заборгованість за користування кредитом у розмірі 8 990,40 грн, який складається з 7 400 грн - тіло кредиту та 1590,40 грн - відстоки за користування кредитом за період з 01.02.2023 до 06.04.2022.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2025 року скасувати в частині стягнення суми боргу за відсотками, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС», заборгованість за Договором № 2888665 від 01.02.2022 року, у розмір 8 990,40 грн, який складається з 7 400 грн - тіло кредиту та 1590, 40 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01.02.2023 до 06.04.2022.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З огляду на висновок щодо задоволення апеляційної скарги, в результаті чого розмір задоволених позовних вимог з заявленої суми ціни позову 36 3133,50 грн становить 8 990,40 грн (25 % від заявлених вимог), тому за розгляд справи в суді першої інстанції необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 605,6 грн (25% від сплаченої позивачем в суді першої інстанції суми судового збору 2422,4 грн судового збору за подання позову в суді першої інстанції). Відповідач сплатив 3634 грн при подачі апеляціноої скарги, яка задоволена на 75%, тому з позивача на його користь підлягає відшкодуванню сума 2725,5 грн. Відповідно, з урахуванням обов'язку відповідача відшкодувати позивачу суму судових витрат в розмірі 605,6 грн, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2119,9 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2025 року скасувати в частині стягнення суми заборгованості за відсотками і визначення загальної суми заборгованості.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором № 2888665 від 01.02.2022 року, яка складається з 7 400 грн тіла кредиту та 1590,40 грн відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2023 до 06.04.2022, а всього 8990 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 40 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 2119,9 грн судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Луганська
В.А.Девляшевський