14 липня 2025 року Справа № 915/486/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
представників сторін: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріал Істейт» б/н від 07.02.2025 (вхід.№1982/25 від 10.02.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріал Істейт»,
до відповідача-1: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради,
відповідача-2: Миколаївської міської ради,
про: стягнення 924210,0 грн, -
Позивач звернувся до суду із заявою б/н від 07.02.2025 (вхід.№1982/25 від 10.02.2025), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідачів на його користь 7000,0 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.
Ухвалою суду від 11.02.2025 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2025, яке було відкладено на 17.03.2025 у зв'язку з неявкою представників відповідачів.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги відповідача-1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 та на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, матеріали даної справи було надіслано до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Після повернення матеріалів справи до Господарського суду Миколаївської області, ухвалою суду від 20.06.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду на 14.07.2025.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 14.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення без його проголошення.
Розглянувши заяву, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 у даній справі позовні вимоги задоволено. Стягнуто з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріал Істейт» 839900,0 грн безпідставно збережених коштів, 84310,0 грн збитків та 10078,80 грн судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» 83990 грн виконавчого збору та 320 грн витрат виконавчого провадження скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовити, в решті рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» задовольнити частково. Стягнути з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» 839900 грн безпідставно збережених коштів та 10078,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позову відмовити».
Відповідно до положень ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судом приймається до уваги, що згідно ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 15.04.2024 між позивачем, як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «АЛЬЯНС», укладено договір №15/04-24 про надання правової (правничої) допомоги.
Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 10.05.2024 до договору №15/04-24 від 15.04.2024 передбачено, що клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу у справі №915/486/24.
Представником позивача у даній справі був адвокат Адвокатського об'єднання «АЛЬЯНС» Фішелєва Ганна Володимирівна.
Пунктами 2, 3 додаткової угоди №1 від 10.05.2024 до договору №15/04-24 від 15.04.2024 встановлено, що вартість послуг (гонорар) об'єднання у суді першої інстанції за цією додатковою угодою складає 7000,0 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі по договору №15/04-24 від 15.04.2024 позивач надав суду копію підписаного між ним та адвокатським об'єднанням акту б/н від 04.02.2025 про надання правничої допомоги разом з описом наданих послуг на загальну суму 7000,0 грн.
За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Зазначений висновок також викладений у низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зокрема від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 19.01.2023 у справі №345/136/18, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Судом приймається до уваги, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатами позивача на виконання робіт чи надання послуг, та не надано суду жодних доказів щодо неспівмірності таких витрат позивача на професійну правничу допомогу його адвоката.
Окремого клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу до відповідного розміру відповідачем до суду не подавалось.
До того ж, суд вважає, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 7000,0 грн для даної категорії справ відповідає критерію розумності його розміру та не є завищеним, є пропорційним до предмету спору, ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Крім того, судом враховано, що відповідно до послідовної та сталої судової практики розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Зазначений висновок також викладений у низці постанов Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.12.2020 у справі №904/5818/19, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, від 25.03.2021 у справі №903/330/20, від 08.06.2021 у справі №910/9243/20, від 02.09.2021 у справі №910/21300/17, від 13.09.2021 у справі №910/11739/19, від 11.11.2021 у справі №922/449/21 та від 25.11.2021 у справі №904/5929/19.
За такого, покладенню на відповідачів підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,0 грн.
Судом також прийнято до уваги, що за приписами Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.75, 76 Бюджетного кодексу України); розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.76, 77 Бюджетного кодексу України); виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст.ст.63, 64 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).
Статтями 1, 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.16 вказаного Закону, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено, що до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
З викладеного вбачається, що Миколаївська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має.
За таких обставин, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів.
Таким чином, стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу повинно здійснюватися з відповідного виконавчого органу - в спірному випадку з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Керуючись ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129, ст.ст.221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріал Істейт» б/н від 07.02.2025 (вхід.№1982/25 від 10.02.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити.
2. Стягнути з Миколаївської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 04056612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріал Істейт» (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.21А; ідент.код 34918876) 7000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне додаткове рішення складено 22.07.2025.
Суддя М.В.Мавродієва