Справа № 194/1115/25
Номер провадження 1-кс/194/114/25
про арешт майна
22 липня 2025 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2025 року за № 12025041400000307 за ч. 1 ст. 286 КК України, -
Слідчий СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2025 року за № 12025041400000307 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Своє клопотання слідчий мотивує тим, що до ЧЧ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, надійшло повідомлення, про те, що 15.07.2025 року близько об 17:55 год. водій ОСОБА_5 1978 р.н.(військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , на посаді - водія електрика, в званні - головний сержант) керуючи автомобілем марки «ВАЗ» рухався по автодорозі М30 (яка проходить по території Павлоградського району) зі сторони м. Павлоград в бік с. Олефірівка, де під час свого руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частині праворуч, відносно руху транспорту, з подальшим перекиданням транспортного засобу. Внаслідок ДТП отримали тілесні ушкодження: 1. Водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - у вигляді сочетаної травми, ЗЧМТ, СГМ, закритого перелому лівої великоберцової кістки, госпіталізований до травматологічного відділення. Водій попередньо тверезий.
15.07.2025 року, в період часу з 18:48 год. по 21:20 год., було проведено огляд місця дорожньо - транспортної пригоди, а саме автодороги М30 зі сполученням «Стрій - Умань - Дніпро - Луганськ - Ізварине» у Павлоградському районі, Дніпропетровської області, (поблизу с. Богуслав, за координатами 48.4550309, 36.0226759). В ході огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, було виявлено автомобіль марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 являється ОСОБА_7 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після огляду автомобіль марки - «ВАЗ», модель - «11540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , було вилучено та поміщено на територію домоволодіння АДРЕСА_1 .
16.07.2025 року вилучений автомобіль марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України було визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , власником якого являється ОСОБА_7 , фактичним користувачем якого являється ОСОБА_6 , з обов'язковою забороною розпорядження, користування та відчуження арештованим майном, оскільки є реальна загроза знищення, переробки або приховування вищезазначеного речового доказу, що недопустимо та унеможливить подальше розслідування та прийняття законного рішення по кримінальному провадженню.
Слідчий в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.
Прокурор підтримав клопотання слідчого про арешт майна та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні.
Власник майна ОСОБА_7 та користувач майна ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, судом вживались заходи щодо повідомлення про дату та місце розгляду клопотання.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах прихожу до наступних висновків.
Слідчий суддя враховує, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та подано у строк передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що відомості по кримінальному провадженню за № 12025041400000307 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
З матеріалів долучених до клопотання встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.07.2025 року було вилучено: автомобіль марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , який в подальшому згідно з постановою слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 16.07.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , автомобіль марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , належить ОСОБА_7 .
Фактичним користувачем автомобілю марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 є ОСОБА_6 .
Постановою слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 16.07.2025 року в межах кримінального провадження призначено експертизу технічного стану транспортного засобу - автомобілю марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 .
У відповідності з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що вказане майно відповідає критеріям речового доказу по розслідуваному кримінальному провадженню, оскільки вказаний транспортний засіб, міг зберегти на собі сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, може мати відношення до ДТП та її наслідків, що з врахуванням необхідності проведення експертиз, свідчить про необхідність накладення арешту на вказане майно.
Майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує, що відомості внесенні до ЄРДР за № 12025041400000307 від 16.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто на теперішній час досудове розслідування перебуває на початковій стадії і для забезпечення доказів у кримінальному провадженні звернення до суду слідчим з клопотанням про накладення арешту на майно є цілком обґрунтованим та потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, та завдань арешту майна, які передбачені в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, і тому, врахувавши розумність та співрозмірність обмеження права власності, вважаю за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на вищезазначене вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Аналізуючи матеріали провадження, приходжу до висновку, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Заборона користування, відчуження та розпорядження вказаним майном забезпечить збереження речових доказів та не призведе до його знищення, переробки або приховування.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя враховує те, що власник майна має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, одразу ж, після зникнення підстав для його застосування.
З огляду на викладене, врахувавши розумність та співрозмірність обмеження права власності, а також враховуючи думку прокурора, слідчий суддя вважає за необхідне у зв'язку з метою забезпечення збереження речових доказів та недопустимості знищення, переробки або приховування зазначеного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, накласти арешт на вилучене майно, шляхом заборони осіб на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, у зв'язку з чим, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 94,98,100,132,170-173 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2025 року за №12025041400000307 за ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 15.07.2025 року, шляхом позбавлення права осіб на відчуження, розпорядження та користування вилученим майном, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на:
-автомобіль марки - «ВАЗ», модель - «211540», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , власником якого являється ОСОБА_7 , фактичним користувачем якого являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копія ухвали негайно після її постановлення вручається прокурору.
Виконання ухвали доручити слідчому СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тоді особа може подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя ОСОБА_1