21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/80/25
провадження № 61-183вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості та
17 липня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву, в якій на підставі статті 29 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) просить визначити підсудність справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості.
Вказує, що сторони з 04 березня 2022 року проживають за кордоном.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Встановлено, що предметом позову в справі є вимоги про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості.
У частині першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За повідомленням заявниці, вона проживає в Шотландії , ОСОБА_2 - невідомо, але десь за кордоном.
Верховним Судом встановлено, що в матеріалах заяви відсутні докази, які б підтверджували місце проживання як позивачки, так і відповідача за межами України.
Водночас вбачається, що постановою Верховного Суду від 15 травня 2025 року в справі № 201/13014/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір'ю, яка розглядалася Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та переглядалася Дніпровським апеляційним судом, скасовано постанову апеляційного суду та направлено справу на новий розгляд до того ж суду.
Крім того, з листа Шотландського центрального органу влади: 2АDL069/002 від 07 березня 2024 року вбачається, що приблизно в січні 2024 року ОСОБА_2 мав повернутися до Канади з Мексики, але замість цього поїхав з дітьми до України.
За правилами статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Ураховуючи відсутність доказів на підтвердження факту проживання сторін за межами України, правові підстави для визначення підсудності справи відсутні.
Керуючись статтею 29 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік