21 липня 2025 року
справа № 754/1281/25
провадження № 61-9134вд25
м. Київ
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Дундар І. О. від участі в розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал Верховного Суду від 25 червня 2025 року, 09 липня 2025 року та 15 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії та
20 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 05 червня 2025 року за нововиявленими обставинами (провадження № 61-7562зно25).
У вказаній заяві ОСОБА_1 висловив недовіру судді Краснощокову Є. В.
24 червня 2025 року ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Краснощокова Є. В. від участі в розгляді справи № 754/1281/25 визнано необґрунтованою та передано судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
25 червня 2025 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Краснощокова Є. В. відмовлено.
04 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року за нововиявленими обставинами (провадження № 61-8464зно25).
Одночасно із заявою ОСОБА_1 висловив недовіру судді Дундар І. О.
04 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О. від участі в розгляді справи № 754/1281/25 визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді Дундар І. О. передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
08 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О. від участі в розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року.
09 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року повернуто.
10 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року за нововиявленими обставинами (провадження № 61-8823зно25).
У вказаній заяві ОСОБА_1 висловив недовіру судді Лідовцю Р. А.
14 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду від заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лідовця Р. А. від участі в розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. передано для вирішення зазначеного питання іншому судді, який визначається у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
15 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лідовця Р. А. відмовлено.
17 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвал Верховного Суду від 25 червня 2025 року, 09 липня 2025 року та 15 липня 2025 року за нововиявленими обставинами (провадження № 61-9134зно25).
В заяві ОСОБА_1 висловив недовіру судді Дундар І. О.
Заява про відвід судді Верховного Суду Дундар І. О. обґрунтована тим, що він не довіряє судді Дундар І. О., вважає, що ця суддя не може розглядати і вирішувати його заяву про перегляд ухвал Верховного Суду від 25 червня 2025 року, 09 липня 2025 року та 15 липня 2025 року, оскільки вказані ухвали є незаконними. Вказує, що має право заявляти відвід відповідно до статті 21 Конституції України і з цим його правом зобов'язані рахуватися.
18 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дундар І. О. визнано необґрунтованою.
Заяву передано на автоматизований розподіл іншому судді для вирішення питання про відвід суддів у порядку статті 33 ЦПК України.
18 липня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід судді Верховного Суду Дундар І. О. призначено суддю-доповідача Ситнік О. М.
Вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви про відвід, з огляду на таке.
Обґрунтовуючи заяву про відвід, ОСОБА_1 указав про те, що він не довіряє судді Дундар І. О., оскільки вважає ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року, 09 липня 2025 року та 15 липня 2025 року незаконними.
Зазначені обставини викликали в нього сумніви в неупередженості судді.
ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Цивільним процесуальним законом визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
ОСОБА_1 не навів жодних обставин, які б свідчили про упередженість судді Дундар І. О. під час розгляду його заяви в справі № 754/1281/25 у контексті статей 36, 37 ЦПК України, а припущення про можливі мотиви та дії судді не можуть бути підставою для її відводу, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у її неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.
Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді зводяться до незгоди заявника з ухваленими процесуальними рішеннями судді Верховного Суду Дундар І. О.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною восьмою статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).
Вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Дундар І. О. від участі в розгляді його заяви, оскільки не знайшли підтвердження доводи заявника про те, що існують обставини, які достовірно б вказували на упередженість та необ'єктивність судді Верховного Суду.
Керуючись статтями 33, 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Дундар І. О. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал Верховного Суду від 25 червня 2025 року, 09 липня 2025 року та 15 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік