22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 932/6751/24
провадження № 61-8516ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Іванчиком Павлом Володимировичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на частки земельної ділянки,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом ОСОБА_2
про припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності
на частки земельної ділянки.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня
2025 року позов задоволено.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:02:241:0032, площею 0,0435 га, розташовану на АДРЕСА_1 , шляхом визнання
за ОСОБА_1 частини та ОСОБА_2 частини права власності на вказану земельну ділянку.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задоволено.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня
2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на частки земельної ділянки відмовлено.
Вирішено питання стягнення судового збору.
У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом
Іванчиком П. В., у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня
2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування вимоги майнового характеру щодо визнання права власності на частку земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, оскільки оскаржувані судові рішення не містять відомостей про вартість спірного майна (частки), заявник має навести його вартість та відповідно сплатити (доплатити) судовий збір за оскарження судових рішення за результатами розгляду позову майнового характеру.
Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і доплатити у разі необхідності судовий збір за подання касаційної скарги.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Іванчиком Павлом Володимировичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець