21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 202/6418/23
провадження № 61-1555св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору за подачу касаційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання договору недійсним,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір від 25 березня 2021 року щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, з урахування додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладено на позивача.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення та додаткове рішення місцевого суду залишено без змін.
У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано матеріали справи № 202/6418/23.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року заяву представника відповідача Гулідової Н. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені в апеляційній інстанції, в розмірі 3 000,00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
31 березня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 202/6418/23.
У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мірошника Р. С., на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
30 червня 2025 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову від касаційної скарги та закриття касаційних проваджень.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги задоволено.
Прийнято відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року.
Касаційне провадження у справі № 202/6418/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, закрито.
Заяву ОСОБА_2 про відмову від касаційної скарги задоволено.
Прийнято відмову ОСОБА_2 від касаційної скарги на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Касаційне провадження у справі № 202/6418/23 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, закрито.
У липні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у розмірі 2 147,20 грн.
Заява задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з частиною другою статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику)
з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі № 816/731/16 (адміністративне провадження № К/9901/9639/19) зроблено висновок, що «пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення оскаржуваних судових рішень в силі. Указане підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження» та неможливість їх ототожнення. Повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено, що унеможливлює задоволення клопотання скаржника про повернення судового збору.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16 (провадження №11-42апп19)».
У постанові від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження
№ 14-20цс22) Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвал від 23 травня 2023 року у справі № 330/14/20 (провадження № 61-1167ск22), від 20 травня 2024 року у справі № 202/3778/16-ц (провадження № 61-2293св23), від 10 червня 2024 року у справі № 910/10252/22, від 27 червня 2024 року у справі № 910/10694/23, від 09 липня 2025 року в справі № 369/3565/21.
Отже, наведеною нормою Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору лише у разі закриття (припинення) провадження у справі, а не у випадку закриття касаційного провадження.
У заяві від 24 червня 2025 року, яка надійшла до Верховного Суду 30 червня 2025 року, ОСОБА_1 відмовилася від касаційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року.
Оскільки заявник (позивач) не заявляв клопотання про відмову від позову на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, то відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 142 ЦПК України, для повернення судового збору, і тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір», частиною другою статті 142 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору за подачу касаційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в справі № 202/6418/23.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян