21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 755/13759/24
провадження № 61-8947ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко Ольги Вячеславівни, на постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього за виконавчим листом Дніпровського районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року у справі № 755/10016/18 про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу), але неменше ніж 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду у цій справі і до досягнення донькою повноліття; виконавчий лист відкликати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, визначений судовим наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року у справі № 755/10016/18 , що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
В іншій частині позову відмовлено.
У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_5 - адвоката Пономаренко О. В., на постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову в цій справі є зменшення розміру аліментів.
Враховуючи зазначене вище, постанова Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявниці.
Обґрунтовуючи вказаний довід, заявниця вказує, що, реалізуючи право на касаційний перегляд судового рішення, ухваленого в малозначній справі, вона захищає інтереси дитини, зокрема на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а зменшення розміру аліментів негативно вплине на матеріальне забезпечення дитини, враховуючи, що позивач подав до суду недостовірні докази та повідомив недостовірні обставини щодо свого майнового стану.
Водночас, Верховний Суд зауважує, що в цьому випадку право дитини на матеріальне забезпечення захищено шляхом призначення аліментів, при цьому право на подання позову про збільшення та зменшення розміру аліментів гарантовано кожному з батьків відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України.
Тобто, в справах про збільшення та зменшення розміру аліментів, на відміну від справ про стягнення аліментів в безспірному порядку, як то видача судового наказу, суди на підставі досліджених доказів встановлюють дійсний майновий стан кожного з батьків, і тільки в залежності від доведеності кожною стороною тих чи інших фактів, вирішують про збільшення або зменшення присудженого розміру аліментів.
У цій справі, доводи заявниці зводяться до необхідності переоцінки досліджених апеляційним судом доказів щодо майнового стану позивача та перевірки наявності/відсутності підстав для зменшення розміру аліментів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко Ольги Вячеславівни, на постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян