справа № 991/6084/25
провадження № 22-ц/991/21/25
17 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Панкулича В. І.,
суддів Глотова М.С., Панаіда І. В.,
за участю секретаря судового засідання Музики Х.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Боряк Г.Ю.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Візіренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Візіренко Вікторії Вікторівни та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боряк Галини Юріївни на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 червня 2025 року про забезпечення позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави,
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 червня 2025 року задоволено заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про забезпечення позову та накладено арешт (шляхом заборони розпорядження) на транспортний засіб TOYOTA C-HR HYBRID, 2022 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 та на транспортний засіб TOYOTA C-HR, 2021 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Візіренко В.В. та представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Боряк Г.Ю. подали апеляційні скарги, просять її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви прокурора про забезпечення позову. Оскаржуване рішення вважають необґрунтованим та прийнятим з істотними процесуальними порушеннями.
Представники відповідачі заявляють, що суд самовільно без клопотання прокурора приступив до дослідження документів, не долучених до заяви про забезпечення позову, які є додатками до позовної заяви, чим допустив грубе порушення засад цивільного судочинства. Адвокати розцінюють такі дії суду як грубе порушення процесуальних норм та перебирання судом на себе функції сторони прокурора. До заяви не долучено жодного доказу, який міг би свідчити про наявність підстав для забезпечення позову. Суд не надав можливості стороні відповідачів ознайомитись з досліджуваними в судовому засіданні документами, які перебували в матеріалах цивільної справи за позовом прокурора, чим порушив їх право на захист та фактично діяв в інтересах позивача.
В оскаржуваній ухвалі суд посилається на докази (зокрема, відомості від Комунальної установи «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси»), в досліджені яких відмовив у судовому засіданні.
Адвокати заявляють про відсутність реальних ризиків відчуження транспортних засобів. Власники автомобілів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обізнані про факт проведення перевірки необґрунтованості активів ще з травня 2025 року із адресованих їм запитів ДБР та у зв'язку з поверненням судом 23.05.2025 прокурору заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби. Попри обізнаність вони не вчинили і не мають наміру вчиняти жодних дій щодо відчуження свого майна чи інших дій з метою приховати його від потенційного стягнення в дохід держави. Накладення арешту без доведення реального ризику вважають непропорційним втручанням у право власності.
Адвокат Візіренко В.В. також посилається на те, що судом невірно встановлено фактичні обставини щодо вартості одного з автомобілів. У заяві прокурора вказана завищена митна вартість автомобіля TOYOTA C-HR в розмірі 564 789 грн випуску, в той час реальна сума, яку сплатила ОСОБА_2 - 6 000 євро, що було еквівалентно приблизно 228 000 грн. На думку адвоката, прокурор штучно завищив вартість автомобіля для збільшення різниці між вартістю активу та доходами особи, а суд, в порушення процесуального закону, проігнорував доводи сторони відповідачів. Візіренко В.В. вважає істотним порушенням процесуального права несплату прокурором обов'язкового судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Суд мав повернути заяву, або залишити її без руху.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів та заперечення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно зі п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
До Вищого антикорупційного суду надійшов позов Держави в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими та стягнення у дохід держави активів - транспортного засобу TOYOTA C-HR HYBRID, 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 та транспортного засобу TOYOTA C-HR, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова (VIN) НОМЕР_4 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , вартістю 1 946 419 грн.
Одночасно з пред'явленням позову представник позивача подала суду заяву про забезпечення позову, просила накласти арешт на спірні активи, мотивуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Наявність ризику відчуження спірного майна пов'язує із тим, що ОСОБА_3 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства, розуміє наслідки визнання активів необґрунтованими, а також із тим, що здійснити оформлення відчуження транспортних засобів можливо в короткі строки.
Розгляд заяви просила здійснювати без повідомлення відповідачів, оскільки в разі повідомлення вони, з метою збереження наявних у них активів, можуть у короткий строк вжити заходи по їх відчуженню на користь інших осіб, чим поставлять під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
Зважаючи на обставини, що свідчать про поінформованість відповідача ОСОБА_1 про надходження до Вищого антикорупційного суду позовної заяви прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та заяви про забезпечення позову, та у зв'язку із поданим її представником Боряк Г.Ю. клопотанням про розгляд заяви за їх участі, суд прийняв рішення повідомити відповідачів про дату, час і місце розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до заяви про забезпечення позову, наказом Головнокомандувача Збройних сил України від 26.10.2021 ОСОБА_3 присвоєно чергове військове звання «Полковник». В період з 08.08.2022 по 03.01.2024 року він обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних сил України.
В заяві про забезпечення позову прокурор зазначає, що 19.01.2023 теща ОСОБА_3 . ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбала автомобіль Toyota C-HR Hybrid, 2022 року виробництва за ціною 1 381 630 грн.
26.04.2023 дочка ОСОБА_3 . ОСОБА_2 здійснила державну реєстрацію права власності на транспортний засіб TOYOTA C-HR, 2021 року випуску, задекларованою митною вартістю 564 789 грн.
Отже, на час набуття спірних транспортних засобів ОСОБА_3 відповідно до положень підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Проаналізувавши матеріальний стан ОСОБА_3 , його дружини ОСОБА_6 , а також дохід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурор дійшов висновку, що їх дохід не дозволяв набути у власність актив у вигляді автомобілів TOYOTA C-HR та Toyota C-HR Hybrid сукупною вартістю 1 946 419 грн.
Згідно даних з ДРФОПП та декларації за 2022 рік дохід ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_6 за 2022 рік складав 1 198 148 грн. З інформації про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що за період з 01.01.2022 по 26.04.2023 він одержав дохід у виді заробітної плати та інших соціальних виплат у розмірі 934 846 грн, переказ від дружини 3 500 грн. Враховуючи залишок коштів на рахунку, за вказаний період ОСОБА_3 мав в розпорядженні 946 876 грн. Загальна сума здійснених у вказаний період ним витрат з банківського рахунку складає 321 563 грн, а залишок коштів станом на 26.04.2023 становив 625 312 грн.
З аналізу руху коштів на банківському рахунку ОСОБА_6 в АТ КБ «ПриватБанк», на який надходила її заробітна плата, вбачається що в період з 01.01.2022 по 26.04.2023 вона отримала 1 046 571 грн. Її витрати за цей період склали 1 033 459 грн, а залишок коштів станом на 26.04.2023 становив 13 112 грн.
Розмір задекларованих заощаджень ОСОБА_3 станом на 31.12.2022 та 31.12.2023 залишався незмінним - 30 000 доларів США, а інформація про наявність заощаджень у його дружини відсутня.
На думку позивача, вищенаведене може свідчити, що законний дохід подружжя не міг бути використаний для придбання оспорюваних активів, оскільки був використаний на поточні потреби сім'ї, а відомості про інші джерела їх доходів відсутні.
Інформація про офіційні доходи та витрати тещі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не вказує на її фінансову спроможність придбати автомобіль вартістю 1 381 630,00 грн. Законний дохід ОСОБА_1 за період з 1998 по 1 квартал 2023 року (включно) склав 533 234 грн. Її чоловік ОСОБА_7 , який подає щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, у декларації за 2023 рік не вказав відомостей про неї як члена сім'ї (дружину) та розмір, джерела її доходів за 2023 рік. Задекларована сума його доходів за 2023 рік становить 97 499 грн.
За даними ДРФОПП законний дохід дочки ОСОБА_3 . ОСОБА_2 за період з 3 кварталу 2022 (моменту отримання першого законного доходу) по квітень 2023 року (включно) становив 11 590 грн. Згідно з інформацією про рух коштів по її банківському рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2022 по 26.04.2023 вона мала на рахунку суму в розмірі 290 899 грн (з яких перекази від ОСОБА_3 - 105 000 грн та ОСОБА_6 - 102 500 грн). Витрати з рахунку склали 228 475 грн, зняття готівки - 45 183 грн. Також прокурор посилається на придбання 11.08.2022 ОСОБА_2 двох земельних ділянок сукупною вартістю 130 500 грн. На думку позивача, такі відомості вказують на відсутність у ОСОБА_2 можливості придбати автомобіль вартістю 564 789 грн за рахунок власних заощаджень.
В заяві про забезпечення позову прокурор зазначає, що хоч автомобіль TOYOTA C-HR HYBRID зареєстрований на ОСОБА_1 , фактичними користувачами автомобіля є ОСОБА_3 , його дружина та дочка. ОСОБА_1 жодного разу не фіксувалась за кермом транспортного засобу; враховуючи, що вона проживає за 150 км від м. Одеса в період з 19.03.2023 по 24.05.2024 автомобіль майже кожного дня фіксується камерами відеоспостереження на території міста Одеса. Стосовно автомобіля TOYOTA C-HR, зареєстрованого на ОСОБА_2 , прокурор посилається на їх близькі родинні відносини із ОСОБА_3 ; відсутність у ОСОБА_2 законного доходу, необхідного для придбання активу; невідображення ОСОБА_3 у щорічній декларації за 2023 рік відомостей про придбання його дочкою такого транспортного засобу, що розцінює як можливе приховування факту набуття активу.
На переконання заявника, описані факти можуть вказувати на те, що набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобілів у власність здійснено за дорученням ОСОБА_3 , а після оформлення права власності на транспортні засоби останній мав можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активу дії тотожні за замістом здійсненню права розпорядження.
Відтак позивач вважає встановленим зв'язок спірних активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та наявність різниці між вартістю таких активів і його законними доходами, яка перебуває у межах, визначених ч. 2 ст. 290 ЦПК України.
Задовольняючи заяву прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що транспортні засоби відповідають ознакам активів, щодо яких може бути пред'явлений позов держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання цих активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави.
Колегія суддів погоджується, що вищенаведене дає можливість припускати, що зазначений актив може бути визнано необґрунтованим і стягнуто в дохід держави, таким чином є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ (вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Але питання щодо обґрунтованості даного твердження та вимог прокурора вирішуватиметься за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що на даному етапі заявником наведені достатні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту шляхом заборони розпорядження транспортними засобами. Невжиття відповідного заходу забезпечення може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв'язку із ризиком відчуження відповідних активів. Доводи представників відповідачів Боряк Г.Ю. , Візіренко В.В. про те, що власники автомобілів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обізнані про факт проведення перевірки необґрунтованості активів цих відповідачів ще з травня 2025 року, проте не вчинили жодних дій щодо відчуження свого майна чи інших дій з метою приховати його від потенційного стягнення в дохід держави, на переконання суду, не виключають ризиків вчинення таких дій у майбутньому до ухвалення кінцевого рішення щодо спору і не спростовують висновку суду про наявність підстав для забезпечення позову.
Окрім того, ОСОБА_3 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства, розуміє наслідки визнання активів необґрунтованими, а також із тим, що здійснити оформлення відчуження транспортних засобів можливо в короткі строки.
При постановленні рішення колегія суддів також виходить з того, що суд першої інстанції наклав арешт шляхом заборони розпорядження транспортними засобами, що є найменш обтяжливим обмеженням прав власників. Перешкодою у вільному розпорядженні майном є саме заборона на його відчуження, при цьому накладений арешт не перешкоджає реалізації права власників щодо користування ним.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано наклав арешт на майно, заборонивши лише розпоряджатись ним, чим забезпечив співрозмірність обмеження права власності.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття такого заходу, а не здійснюється розгляд справи по суті позову, не вирішуються матеріально-правові вимоги. Наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору. Враховуючи викладене, колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційної скарги адвоката Візіренко В.В. про завищення позивачем митної вартості автомобіля TOYOTA C-HR, адже ця обставина має встановлюватися при розгляді справи по суті.
Згідно з цивільним процесуальним законодавством, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні докази на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що подаються у вигляді додатків. Оскільки заява про забезпечення позову подавалась одночасно з позовом, при її розгляді суд має право досліджувати та враховувати долучені до позову додатки, оскільки вони є частиною його доказової бази - містять документи, що підтверджують право власності на активи, їх вартість, вказують на обставини їх можливої необґрунтованості, ризики відчуження. На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє твердження адвокатів про порушення судом першої інстанції засад цивільного судочинства у зв'язку з дослідженням документів, долучених до позовної заяви.
Також колегія суддів відхиляє й доводи адвокатів про порушення судом прав відповідачів у зв'язку з не наданням матеріалів на ознайомлення їх представникам в ході розгляду заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч. 5 с. 153 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів суд може прийняти рішення про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу. Враховуючи, що позивач просив розглянути заяву без повідомлення відповідачів, однак судом прийнято рішення здійснювати розгляд з їх повідомленням, представники відповідачів були присутні в ході судового розгляду, надавали свої пояснення та заперечення проти задоволення заяви про забезпечення позову, відтак колегія суддів не вбачає порушення їх процесуальних прав судом.
Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється. Оскільки заява про забезпечення позову подається позивачем у рамках судового провадження в справах про визнання необґрунтованими активів то за подання такої заяви позивачем судовий збір не сплачується. Отже, подана позивачем заява про забезпечення позову відповідала законодавчим вимогам та не підлягала поверненню.
За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг цього не спростовують, відтак відсутні підстави для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Візіренко В.В. та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боряк Г.Ю. залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий В.І. Панкулич
Судді М.С. Глотов
І. В. Панаід