Номер провадження 22-ц/821/1026/25Головуючий по 1 інстанції
Номер провадження 22-ц/821/1088/25 Справа №708/479/24 Категорія: 351000000 Акулов Є. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
15 липня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Ковтун Андрій Володимирович;
відповідач - ТОВ «Рікон-лайн»;
представник відповідача - адвокат Архипенко Олександр Анатолійович;
особи, які подали апеляційні скарги - представник ОСОБА_1 - адвокат Ковтун Андрій Володимирович, представник ТОВ «Рікон-лайн» - адвокат Архипенко Олександр Анатолійович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна Андрія Володимировича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікон-лайн» - адвоката Архипенка Олександра Анатолійовича на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 березня 2025 року, та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікон-лайн» - адвоката Архипенка Олександра Анатолійовича на додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікон-лайн» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві,
07.05.2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ковтуна А. В. звернувся в суд із позовом до ТОВ «Рікон-лайн» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка працювала підсобним працівником у ТОВ «Рікон-лайн», прибула на роботу на територію підприємства та приступила до виконання своїх трудових обов'язків. Близько 11:00 год ОСОБА_2 отримала завдання від начальника виробництва ОСОБА_3 прибрати складське приміщення - силос для зберігання зерна, яке почала виконувати близько 11:00 год.
Близько 15:00 год. відбувся зсув зерна у напрямку до лійки. Зерно зсунулося та почало затягувати і засипати ОСОБА_2 . Інші працівники ТОВ «Рікон-лайн» не змогли вчасно надати допомогу ОСОБА_2 та витягнути її з-під завалу зерном. Після того, як працівники ДСНС витягли з-під завалу ОСОБА_2 , лікарі швидкої медичної допомоги оглянули її та констатували смерть.
Відповідно до висновку КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» смерть ОСОБА_2 настала внаслідок механічної асфіксії через стискання грудної клітки та живота.
Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15:00 год. на ТОВ «Рікон-лайн», нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався з підсобним працівником ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_2 , визнано пов'язаним із виробництвом.
Відповідно до розділу 8 акту особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці та гігієни праці є: директор ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_4, начальник виробництва ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_3
Вказує, що директор ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_4 порушив також вимоги безпеки під час здійснення технологічних процесів, а саме: спуск працівників у силоси та бункери здійснюється лише у виняткових випадках за виробничої потреби та за наявності наряду - допуску на виконання робіт із підвищеною небезпекою, правила охорони праці для працівників, зайнятих на роботах зі зберігання та переробки зерна; забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 року № 53.
Начальник виробництва ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_3 порушив також посадову інструкцію начальника виробництва (елеватора), типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05):
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 її чоловікові ОСОБА_1 завдана моральна шкода. На день її загибелі позивач був зареєстрований та проживав разом із нею за однією адресою.
Нещасний випадок, що стався із ОСОБА_2 , мав місце на її робочому місці, під час виконання нею трудових обов'язків у небезпечних та шкідливих умовах праці, та призвів до її смерті. Цей нещасний випадок визнаний таким, що пов'язаний із виробництвом.
Вказує, що оскільки ОСОБА_2 отримала травми, які призвели до її смерті, на робочому місці під час виконання нею трудових обов'язків - в силосі для зберігання зерна, власником якого є ТОВ «Рікон-лайн», тому наявні підстави, передбачені ст. 1168 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди чоловікові загиблої саме з відповідача.
Вважає, що травми ОСОБА_2 , що призвели до її смерті та завдання моральної шкоди чоловікові загиблої, спричинені з вини відповідача, внаслідок її травмування під час виконання трудових обов'язків на виробництві у небезпечних та шкідливих умовах праці.
Вказує, що факт моральних страждань у зв'язку зі смертю близької людини є очевидним та його не потрібно доводити за допомогою якихось спеціальних засобів доказування. ОСОБА_1 відчуває невиліковні душевні страждання, перебуває у постійному стресі через втрату коханої дружини, яку любив. Її смерть стала подією, яка спустошила його душу, зруйнувала звичайний світ і позбавила його радісних фарб. Кожного дня позивач постійно сумує, що ставить його у безпорадний стан та завдає сильного душевного болю. Втрата дружини є довічною та не підлягає відновленню, почуття безпорадності та біль утрати приносить позивачеві особливі страждання.
Просить суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача 2 500 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб (т.1, а.с.112-113).
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Рікон-лайн» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в сумі 800 000,00 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що смерть ОСОБА_2 настала з вини відповідача. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, глибину, та характер моральних страждань, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, потребу в додаткових зусиллях для організації свого життя та зазначив, що компенсація позивачу моральної шкоди у розмірі 800 000 грн. буде відповідати рівню його страждань.
Додатковим рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2025 року стягнуто з ТОВ «Рікон-лайн» в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 844,80 грн.
Стягнуто з ТОВ «Рікон-лайн» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 13 760,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ковтуна А.В. подав апеляційну скаргу в якій просить стягнути з ТОВ «Рікон-лайн» на його користь у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 2 500 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та 16 500 грн. витрати пов'язані з розглядом справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру моральної шкоди суд неповно з'ясував обставини, на які посилається позивач, як на підстави позову, та які мають значення для визначення розумного і справедливого розміру завданих моральних страждань.
Суд не врахував позицію Верховного Суду згідно якої рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, і що зумовлює розмір суми компенсації (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2022 року, справа № 748/359/20).
Вказує, що з моменту нещасного випадку в досудовому порядку врегулювати спір не вдалося. В свою чергу позивач до «останнього» чекав та вірив у добросовісність сторони відповідача. На протязі 1 року 2 місяців позиція відповідача завдала та завдає на даний час додаткових моральних та душевних страждань, адже незавершена справа постійно нагадує йому про дружину, про їх відносини, їхнє життя, її турботу. Негативні емоції спричиняють пригнічений духовний стан, відображається на поточних справах, на його життєдіяльності.
Також вказує, що позивачу для звернення до суду, необхідно було докласти додаткових зусиль, які зовсім не притаманні його звичайному способу життя.
Поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5
04 листопада 2023 року ТОВ «Рікон-лайн» отримав пропозицію щодо досудового врегулювання спору з відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві і стосовно ОСОБА_5 , який є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дії відповідача, які виразились у формі бездіяльності, які направлені на затягування процесу з відшкодування завданої моральної шкоди з метою уникнення такого відшкодування, призвели до того, що ОСОБА_5 протягом 1 року 2 місяці та 21 дня так і не отримав від відповідача відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Вказує, що будучи оператором механізованого відділення механічного взводу механізованої роти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, внаслідок обстрілу з боку російської федерації загинув так і не дочекавшись відшкодування від якого уникав відповідач.
Тому, у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 позивач збільшив позовні вимоги до 2 500 000 грн.
Вважає висновки суду хибними, що причинами збільшення позовних вимог є зменшення кількості позивачів та закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 .
Поза увагою суду залишилось те, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) доходу оподаткованого доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).
Посилається на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, у якій йдеться про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної шкоди), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку ( в розмірі визначеному рішенням суду,але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду від 31 березня 2025 року ТОВ «Рікон-лайн» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Вказує, що судом не було належним чином встановлено наявність вини відповідача. Суд лише послався на акт спеціального розслідування нещасного випадку, не даючи критичної оцінки іншим доказам, які спростовують вину роботодавця у нещасному випадку, що стався з ОСОБА_2 .
Судом не надано належної правової оцінки та безпідставно невраховані докази, а саме висновок експерта № 560/24-23 від 18.10.2024 року за результатами проведення судової експертизи безпеки життєдіяльності, яким спростовується вина відповідача у настанні нещасного випадку на виробництві.
Із зазначеного висновку експерта вбачається, що причиною настання нещасного випадку який стався з підсобним робітником ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_2 є винні дії останньої, які виразилися у недотриманні нею виконання вимог нормативних актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності саме підсобним робітником, що і знаходяться в причино - наслідковому зв'язку настання нещасного випадку.
Всі документи, які були описані у висновку судового експерта від 18.10.2024 року і на підставі яких експертом були зроблені висновки, досліджувались членами Комісії та були відомі стороні позивача, оскільки, як вбачається із Акту спеціального розслідування нещасного випадку з ОСОБА_2 , службове розслідування проводилося за участю позивача - ОСОБА_1 .
Вказує, що в ході судового розгляду суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_2 працювала на підприємстві тривалий час, була належним чином ознайомлена з правилами техніки безпеки, про що свідчать відповідні документи, проходила інструктажі з питань охорони праці. Перед виконанням робіт у силосі ОСОБА_2 була проінструктована про правила безпеки та порядок дій.
Вважає, що зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки вказують на те, що нещасний випадок стався внаслідок недотримання самою ОСОБА_2 правил техніки безпеки, а не з вини роботодавця.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду від 09 квітня 2025 року ТОВ «Рікон-лайн» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати додаткове рішення в частині стягнення із ТОВ «Рікон-лайн» на користь позивача 13 760 грн. витрат на правову допомогу та в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Рікон-лайн», шляхом їх стягнення з позивача, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рікон-лайн» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог позивача. У разі відмови апеляційним судом у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю, провести повторний розподіл витрат та відмовити у стягненні на його користь витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що представником ТОВ «Рікон-лайн» було надано всі необхідні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 109 800 грн., з яких 45 000 грн. фактично сплачені на підставі платіжного доручення від 15.07.2024 року, а решта підлягає сплаті відповідно до умов договору про надання правової допомоги. Представник ТОВ «Рікон-лайн» просив стягнути з позивача понесені судові витрати пропорційно розміру відмовлених позовних вимог, тобто 74 664 грн.
Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Рікон-лайн» не обґрунтував, яким чином неподання попереднього розрахунку судових витрат порушило принцип змагальності та завадило іншій стороні висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Зазначає, що стороною відповідача надано суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції стягуючи з ТОВ «Рікон-лайн» на користь позивача витрати на правничу допомогу, та відмовляючи у стягненні аналогічних витрат на користь відповідача порушив принцип справедливого розподілу судових витрат на ставить сторони у нерівне становище, порушуючи принцип рівності сторін у цивільному процесі.
15 травня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Рікон-лайн» в якому просить відмовити у задоволенні клопотання про допит експерта, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині без змін. Відзив мотивований тим, що висновок експерта за результатами проведення судової експертизи від 18.10.2024 року приєднаний до матеріалів судової справи з порушенням процесуального порядку, а саме відповідач пропустив строк для подання доказів у справі на понад 4 місяці. Позивач вважає, що причина пропуску строку не є поважною так як із заявою до Черкаського відділення КНДІСЕ про проведення судової експертизи безпеки життєдіяльності, адвокат Архипенко О.А. звернувся лише 23.09.2024 року, тобто через понад 4 місяці після відкриття провадження у справі.
ТОВ «Рікон-лайн» та адвокат Архипенко О.А. письмово суд не повідомив про те, що вони бажають приєднати до матеріалів справи висновок експерта.
Вважає, що висновок експерта є неналежним та недостовірним доказом, а рішення суду в частині встановлення вини відповідача є вірним та обґрунтованим.
У відзиві позивач вказує, що заперечує проти задоволення клопотання відповідача про виклик та допит в судовому засіданні експерта Віктора Фонрабе. Відповідач не подав заяву про виклик та допит даного свідка в суді першої інстанції, тому в суді першої інстанції свідок не допитувався.
15 травня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Рікон-лайн» на додаткове рішення суду в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відзив мотивований тим, що в порушення вимог ст. 178 ЦПК України сторона відповідача у відзиві на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не вказала. Клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у відзиві також не зазначено. клопотань про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ні відповідачем, ні представником відповідача на стадії підготовчого провадження, а також протягом стадії розгляду справи по суті не заявлено.
Неподання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також відсутність клопотання відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, порушило в даній справі принцип змагальності, який закріплено в статті 12 ЦПК України, а також який передбачено загальними завданнями та основними засадами цивільного судочинства в п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
Крім того, позивач зазначає, що заявлені відповідачем розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката виходить за межі реальності та дійсності, не відповідає критерію тяжкості справи, об'єму наданих послуг та витраченого адвокатом часу для їх виконання.
20 травня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ТОВ «Рікон-лайн» - адвоката Архипенка О.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому просить апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення. Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вказує, що у самому позові та апеляційній скарзі відсутнє належне обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди, оскільки позивач не надав жодних доказів із яких можливо було б вивести об'єктивні критерії для оцінки моральних страждань позивача та їх виразу у грошовому еквіваленті. Судом не взято до уваги, що позов в цій частині є необґрунтованим, та не прийнято до уваги зауваження із даного приводу, висловлені представником відповідача у судовому засіданні, письмових поясненнях.
В апеляційній скарзі відсутній розрахунок суми 2 500 000 грн. та не наведені конкретні обставини, які б виправдовували таку суму та не надано жодних доказів (медичних висновків, психологічних експертиз тощо), які б підтверджували глибину моральних страждань позивача та їх об'єктивний зв'язок із заявленою сумою.
Скаржником в апеляційній скарзі не наведено належним чином причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) ТОВ «Рікон-лайн» та смертю ОСОБА_2 .
Вказує, що позивач не спростував аргументи відповідача про те, що загибла не дотримувалася вимог техніки безпеки. Не надано жодних доказів щодо конкретних порушень з боку ТОВ «Рікон-лайн», які призвели до трагічного випадку.
У відзиві також вказує, що стягнення компенсації моральної шкоди та її оподаткування є різними правовідносинами та не впливає на визначення розміру самої компенсації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При розгляді справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружилися 05.03.1999 року, про що Трушівською сільською радою Чигиринського району Черкаської області зроблено відповідний актовий запис за № 3 (т. 1 а.с. 40).
У шлюбі у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 12.10.1999 року, актовий запис № 7 (т. 1 а.с. 39).
Відповідно до наказу № 162 від 20.05.2021 року ОСОБА_2 із 21.05.2021 року прийнята на роботу на посаду підсобного робітника ТОВ «Рікон-лайн». Під час працевлаштування ОСОБА_2 була ознайомлена із зазначеним наказом, правилами внутрішнього трудового розпорядку та умовами праці на робочому місці, про що є відповідне застереження із її підписом на наданій суду копії наказу (т. 1 а.с. 21).
ОСОБА_2 під час працевлаштування також була ознайомлена із посадовою інструкцією підсобного робітника, затвердженою директором ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_4 21.05.2021 року.
Із аналізу положень інструкції вбачається, що підсобний робітник виконує підсобні та допоміжні роботи на виробничих сільськогосподарських дільницях, будівельних майданчиках, складах, коморах та ін. (п. 2.1.), відповідно до п. 2.4. прибирає виробничі, складські та санітарно-побутові приміщення, території, дороги, під'їзні шляхи (т. 1 а.с. 22).
Положеннями інструкції з охорони праці для підсобного працівника, затвердженою наказом директора ТОВ «Рікон-лайн» від 28.12.2019 року за № 121, визначено, що вказана інструкція є обов'язковим для виконання нормативним документом для підсобних робітників, які здійснюють такі види підсобних і допоміжних робіт на виробничих дільницях, складах, тощо, у тому числі прибирання виробничих ділянок від залишків зерна та його відходів (пункт 1.4). Розділом 2 наведеного положення визначені вимоги безпеки перед початком роботи, до яких роботодавцем віднесені необхідність перевірити та одягнути спецодяг, засоби індивідуального захисту; отримати від керівника завдання на виконання робіт та заходи з його виконання; ознайомитися з умовами, характером та об'ємом робіт, які будуть виконуватися (т. 1 а.с. 24-25).
Інструкцією № 18 з охорони праці під час виконання робіт в силосі, бункерах, призначених для різної сільськогосподарської продукції (далі місткостях), затвердженою наказом директора ТОВ «Рікон-лайн» від 28.12.2019 року за № 121, визначено, що роботи, які виконуються в місткостях, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, до яких застосовуються додаткові вимоги з безпеки праці, що передбачено пунктом 1.3. Відповідно до п. 1.5. інструкції роботи всередині місткостей (силосі, бункерів) слід проводити за нарядом-допуском, під керівництвом особи, відповідальною за проведення цих робіт (т. 1 а.с. 27-29).
Відповідно до п. 1.9. інструкції № 18 для зменшення впливу шкідливих та небезпечних факторів під час виконання роботи всередині силосу (бункері) необхідно використовувати такі засоби індивідуального захисту: - комбінезон робочий; - пояс рятувальний, рятівну вірьовку; -шланговий протигаз ПШ-1.
Згідно до пункту 2.3. інструкції перед початком робіт необхідно серед іншого надягнути спецодяг, застібнути його на всі ґудзики, сховати волосся під головний убір. На спецодяг надягнути рятівний пояс, пристебнути до стержня сідла, до рятівного поясу міцно прикріпити рятівну мотузку, при необхідності надягнути шланговий протигаз і переконатися у нормальному та достатньому надходженні повітря.
ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання робіт у силосі для зберігання зерна на території ТОВ «Рікон-лайн» відбувся нещасний випадок із підсобним працівником ОСОБА_2 , а саме її засипало зерном, внаслідок чого вона померла.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 129 від 09.02.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть настала у АДРЕСА_1 , на території ТОВ «Рікон-лайн», де при виконанні службових обов'язків була засипана зерном в елеваторі. Відповідно до п. 9 вказаного лікарського свідоцтва про смерть її смерть настала внаслідок нещасного випадку у зв'язку із виробництвом. До смерті ОСОБА_2 призвели механічна асфіксія, стиснення грудної клітки та живота, інші уточнені випадки удушення (т. 1 а.с. 16).
Чигиринським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про смерть ОСОБА_2 складений відповідний актовий запис за № 61 від 11.02.2023 року (т. 1 а.с. 15).
Відповідно до висновку експерта № 03-01/129 від 09.02.2023 року, що причиною смерті ОСОБА_2 є механічна асфіксія, що виникла від стискання грудної клітки та живота (т. 1 а.с. 17-20).
Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 год. у ТОВ «Рікон-лайн», від 15.03.2023 року до складу комісієї входили інженер з охорони праці ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_6 та уповноважена особа від трудового колективу з питань охорони праці, бухгалтер ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 32-38).
Комісією під час спеціального розслідування вказаного нещасного випадку було встановлено, що експлуатація силосу металевого вентильованого уніфікованого, марки МСВУ 320М1.21.В12 (2021 року випуску, заводський номер 110, виробник ПП «Лубнимаш») призвела до нещасного випадку.
За наслідками проведеного розслідування комісія одноголосно вирішила, що нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 з підсобним працівником ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_2 , визнаний пов'язаним із виробництвом відповідно до п.п. 1 п. 52 Порядку. До осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, комісією віднесені директор ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_4 та начальник виробництва ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_3
Наявними порушеннями з боку керівника визнані недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, чим порушені Правила охорони праці для працівників, зайнятих на роботах зі зберігання та переробки зерна, зокрема можливість спуску працівників у силоси та бункери лише у виняткових випадках за виробничої потреби та за наявності наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки; відсутність затвердженого переліку робіт підвищеної небезпеки, що виконуються на підприємстві за нарядами-допусками; відсутність ведення журналу реєстрації нарядів - допусків на проведення робіт підвищеної небезпеки; не забезпечення працівників засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту; неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність.
Наявними порушеннями з боку начальника виробництва визнані невиконання посадових обов'язків, відсутність або неякісне проведення інструктажу з охорони праці.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно статті 153 КЗпП України (в редакції від 27.01.2023) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.
Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров'я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
На роботодавця покладається обов'язок проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.
Законом України «Про охорону праці» (в редакції від 19.08.2022 року) до гарантій прав працівників на охорону праці віднесені права працівників на охорону праці під час виконання роботи, реалізація якого полягає у гарантії відповідності вимогам законодавства умов праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови (стаття 6); гарантоване право на забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами (стаття 8).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до статті 163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
Роботодавець зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Суд першої інстанції, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що нещасний випадок, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 із підсобним робітником ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_2 , внаслідок якого вона загинула, обумовлений допущеними роботодавцем порушеннями вимог законодавства з охорони праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки.
Так, з матеріалів справи вбачається, що під час спеціального розслідування нещасного випадку комісією, утвореною наказом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 14.02.2023 року № 195/Ц було встановлено, що основною причиною такого нещасного випадку, який пов'язаний із виробництвом, була технічна причина, яка полягала у недосконалості технологічного процесу та його невідповідності вимогам безпеки. До супутніх причин комісією також віднесені наявні організаційні порушення (незабезпечення засобами індивідуального захисту, невиконання посадових обов'язків, неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність, відсутність або неякісне проведення інструктажу з охорони праці).
Наявність наведених порушень, які мали наслідком смерті ОСОБА_2 , відповідачем спростовано не було, що і було зазначено судом першої інстанції. Також, судом першої інстанції було вірно встановлено, що акт спеціального розслідування нещасного випадку від 15.03.2023 року ТОВ «Рікон-лайн» в судовому порядку не оскаржувало.
Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством.
Такі висновки наведені у рішенні Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2021 у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначені загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Тобто відповідні правовідносини регулюються статтею 237-1 КЗпП України, статтями 1166, 1167, 1168 ЦК України, що в залежності від обставин справи слугують підставою для стягнення з роботодавців коштів на відшкодування заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я або в разі смерті працівника моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв'язку зі смертю дружини ОСОБА_2 .
Згідно правового висновку Об'єднаної палати КЦС викладеного у постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у вказаній постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "STANKOV v. BULGARIA", № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
Оцінюючи обґрунтування моральних страждань ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував, що померла ОСОБА_2 була його дружиною, із якою вони близько чотирнадцяти років перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали разом та вели спільне господарство. Від шлюбу мали спільного сина. На момент трагічних подій ОСОБА_1 у зв'язку зі збройною агресією російської федерації був мобілізований до лав ЗСУ, відповідно звістка про трагічні події мала суттєвий вплив на нього у сукупності із щоденними нервовими потрясіннями, мало наслідком позбавлення його можливості щоденного спілкування із близькою людиною. Наведене є безумовним підтвердженням наявності у ОСОБА_1 моральних страждань.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 618641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».
При визначенні розміру моральної шкоди врахуванню підлягають характер порушення, глибина фізичних та душевних страждань, вимоги розумності та справедливості. Також суд ураховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач дійсно зазнав значних душевних страждань у зв'язку зі смертю його дружини, зазначивши, що втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Позивач позбавлений можливості матеріальної та моральної підтримки дружини в подальшому своєму житті, відновити попередній стан життя позивача неможливо.
Враховуючи тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, глибину, та характер моральних страждань, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, потребу в додаткових зусиллях для організації свого життя, втрату рідної людини, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю дружини, грошові кошти в сумі 800 000 грн.
Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування, розмір якого визначений судом першої інстанції з урахуванням засад розумності та справедливості.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, зокрема зазначено, що складність визначення компенсації моральної шкоди полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту, тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки висновків суду в цій частині не спростовують. Також скаржником не доведено необхідність відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 2 500 000 грн., та що саме вказана сума буде відповідати принципу розумності та справедливості.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині незаконності рішення суду, а саме: відмови судом першої інстанції у стягненні моральної шкоди без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Станом на 1 січня звітного (податкового) 2025 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 8000 грн. (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Відтак, оскільки дохід позивача у вигляді відшкодування моральної шкоди перевищує розмір встановлений пп. 164.2.14 ПК України, а саме чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2025 року звітного (податкового) у розмірі 32 000 грн. (8 000 х 4), то сума такого перевищення оподатковується ПДФО і військовим збором під час її нарахування.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Рікон-лайн» стосовно того, що згідно експертного висновку від 18.10.2024 року № 560/24-23 причиною настання нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 з підсобним робітником ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_2 є винні дії останньої, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 110 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Статтею 89 ЦПК України регламентовані критерії для оцінки доказів судом, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що експертиза була призначена за заявою адвоката ТОВ «Рікон-лайн» - Архипенка О.А., який надав експерту разом із заявою копію матеріалів на 69 аркушах (вступна частина висновку експерта).
Суд першої інстанції, вірно зазначив, що які саме матеріали були надані експерту висновок деталізації не містить, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що суд позбавлений можливості порівняти вихідні дані, надані експерту, із наявними у матеріалах справи доказами.
ТОВ «Рікон-лайн» не спростовано Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 год. у ТОВ «Рікон-лайн», від 15.03.2023 року відповідно до якого, нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 з підсобним працівником ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_2 , визнаний пов'язаним із виробництвом відповідно до п.п. 1 п. 52 Порядку. Скаржником не спростовано порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, директором ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_4 та начальником виробництва ТОВ «Рікон-лайн» ОСОБА_3 про що також зазначається у вказаному Акті.
Інші доводи апеляційної скарги ТОВ «Рікон-лайн», щодо незаконності рішення суду від 31 березня 2025 року суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення суду від 09 квітня 2025 року, колегія суддів враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснював адвокат Ковтун А.В. відповідно до ордеру про надання правничої допомоги від 01.05.2024 року № 1080557.
Представництво інтересів ТОВ «Рікон-лайн» під час судового розгляду справи судом першої інстанції здійснював адвокат Архипенко О.А.., який на підтвердження повноважень представника надав суду ордер на надання правничої (правової) допомоги № 10863433 від 11.06.2024 року.
Представник позивача - адвокат Ковтун А. В. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 , надав суду відповідні докази та просив стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 43 000,00 грн.
У свою чергу представник відповідача - адвокат Архипенко О. А. на підтвердження витрат його довірителя на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ТОВ «Рікон-лайн», надав суду відповідні докази на підтвердження загального розміру витрат на правничу допомогу у сумі 109 800,00 грн., та просив суд стягнути з позивача на користь його довірителя понесені судові витрати пропорційно розміру відмовленим позовним вимогам, тобто 74 664,00 грн.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднано) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо недотримання судом першої інстанції принципу пропорційності та критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, оскільки враховуючи сукупність обставин даної справи, а саме: категорію справи, обсяги виконаної адвокатом роботи, види наданих адвокатом послуг, затрачений час на надання таких послуг, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення відповідача щодо розміру заявлених до стягнення вимог, суд першої інстанції належним чином дослідив подані на підтвердження відповідних витрат докази, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимоги представника позивача - адвоката Ковтуна А.В. щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 760 грн.
Обов'язок попереднього визначення суми судових витрат встановлений статтею 134 ЦПК України, відповідно до якої разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (частина 1 вказаної статті).
Можливі негативні наслідки порушення такого обов'язку стороною регламентовані законодавцем у частині 2 цієї статті, відповідно до якої у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача - адвокатом Архипенко О.А. попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат надано не було, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у відшкодуванні відповідачу витрат на правничу допомогу у відповідності до пропорційності розміру задоволених вимог.
Аналогічні правові висновки суду зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).
В частині вирішення питання розподілу судових витрат, які складаються зі сплати судового збору додаткове рішення також є правильним, відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України та пропорційності розподілу при частковому задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 березня 2025 року та додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2025 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтуна Андрія Володимировича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікон-лайн» - адвоката Архипенка Олександра Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 березня 2025 року та додаткове рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18 липня 2025 року.
Судді