Номер провадження 22-ц/821/273/25 Справа № 703/6032/23
17 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретарів: Гладиш О. Ю., Глущенко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Терещенко Сергій Іванович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Саржа Дмитро Володимирович,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 09 жовтня 2021 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням суду від 02 жовтня 2023 року цей шлюб розірвано.
За час шлюбу, а саме 11 березня 2023 року, вони з чоловіком за спільні кошти в сумі, еквівалентній 11 000 доларів США, придбали автомобіль «AUDI Q7», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем у справі.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає поділити майно, враховуючи, що автомобіль є річчю неподільною, ОСОБА_1 просила поділити спільне майно подружжя, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в сумі 228 000 грн за належну їй частку у спільній сумісній власності подружжя - автомобілі «AUDI Q7», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль «AUDI Q7», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 123 276,76 грн, як компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «AUDI Q7», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .
В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи те, що сторони у справі (колишнє подружжя) не домовилися про порядок поділу спільного майна, беручи до уваги, що спірний автомобіль зареєстровано на ім?я ОСОБА_2 , який ним фактично користується, а також того, що позивач не внесла на депозитний рахунок суду кошти як компенсацію частки відповідача у спільному майні, суд вважав за необхідне обрати запропонований відповідачем варіант поділу майна подружжя в частині визнання за ним права особистої власності на автомобіль, що є предметом спору, стягнувши з нього на користь позивача грошову компенсацію за її частку у цьому майні.
При цьому суд першої інстанції врахував й пасивну поведінку позивача у змагальному процесі, яка за час розгляду справи так і не визначилася, який саме варіант реального поділу рухомого майна є для неї доцільним. А поділ майна з урахуванням ідеальних часток (тобто по 1/2 частині за кожним) є неефективним способом захисту та буде потребувати нового судового розгляду.
Судом першої інстанції також було враховано, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судом встановлено, що сторони не узгодили між собою вартість спірного автомобіля.
За клопотанням сторони позивача судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Згідно з висновком експерта № CE-19/124-24/9429-АВ від 22 липня 2024 року, дійсна ринкова вартість автомобіля марки «AUDI Q7», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об?єм двигуна 4163 ск.куб, станом на 18.07.2024 складає 246 553,53 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача 123 276,76 грн як компенсацію вартості 1/2 частини цього автомобіля.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Терещенко С. I., посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2024 року та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, не обґрунтував висновки які виклав в мотивувальній частині судового рішення. Суд першої інстанції відмовив в проведенні повторної судової-автотоварознавчої експертизи та позбавив її можливості визначити реальну ринкову вартість спільного майна подружжя, а провівши у такий спосіб поділ майна подружжя грубо знехтував вищевказаним принципом.
Крім цього, зазначив, що суд при вирішенні справи, помилково трактував положення, щодо присудження одному з подружжя грошової компенсації, яка можлива за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду передбаченої ч. ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України.
В даному випадку обов?язок внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, виходячи зі змісту ст.71 СК України і правової позиції Верховного Суду України наведеної в тому числі і в рішенні Смілянського міськрайонного суду покладається на сторону, яка бажає, щоб неподільне майно подружжя залишилося у її власності.
Суд визнав за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль, знехтувавши його обов?язком при такому поділі майна подружжя на внесення коштів на депозитний рахунок суду.
Таким чином, суд при рівності сторін проголосив виключно несправедливе судове рішення, при цьому відмовив скаржнику в проведенні повторної експертизи для визначення реальної ринкової ціни справного автомобіля. В той же час, намір внести кошти на депозитний рахунок суду підтверджений письмово, в той час як відповідач такого наміру ні у відзиві ні під час розгляду справи не висловлював.
Скаржник зауважив, що суд незаконно, обґрунтовуючи поділ майна подружжя у такий спосіб, поклав обов?язок внесення коштів лише на одного співвласника.
24.01.2025 ОСОБА_2 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, мотивуючи тим, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повній мірі з?ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об?єктивному розгляді всіх обставин справи.
Зазначив, що посилання скаржника щодо не надання судом можливості внесення авансового внеску на депозитний рахунок суду, є не обґрунтованими, оскільки дане питання вирішувалося в судовому засіданні 20.11.2024, де представник позивача повідомив що в них не має наміру вносити дані кошти.
20 травня 2025 року до апеляційного суду надійшла спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у справі № 703/6032/23, у якій останні просять затвердити мирову угоду та закрити провадження у справі.
Також сторони просять повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 1 047,23 грн судового збору, сплаченого квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 13868145 від 13.10.2023 та вирішити питання стосовно заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2023 у вигляді заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню автомобіля AUDI Q7 2007 року випуску, об?єм двигуна 4163, державний номерний знак НОМЕР_1 .
До заяви про укладення мирової угоди додано мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали мирову угоду про наступне:
1. За ОСОБА_2 визнається право особистої власності на автомобіль AUDI Q7 2007 року випуску, об?єм двигуна 4163, державний номерний знак НОМЕР_1 .
2. ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй 1/2 частку в спільному майні подружжя - автомобілі AUDI Q7 2007 року випуску, об?єм двигуна 4163, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі еквівалентній 3 500 (три тисячі п?ятсот) доларів США і які ОСОБА_1 отримала до підписання мирової угоди.
3. Сторони відмовляються від взаємних претензій з приводу понесених судових витрат.
4. Зміст ст. ст. 207, 255 ЦПК України та наслідки ст. 256 ЦПК України їм роз?яснені і зрозумілі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Саржа Д. В. підтримали подану заяву про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи, дослідивши подану заяву та мирову угоду, апеляційний суд вважає, що заява про затвердження мирової угоди підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Статтею 373 ЦПК України визначено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Отже, укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.
Матеріали справи свідчать про те, що мирова угода укладена в інтересах усіх сторін та не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Встановлено, що сторонам зрозумілі наслідки ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням мирової угоди, мирова угода підписана сторонами, передбачені ч. 5 ст. 207 ЦПК України підстави для відмови в затвердженні мирової угоди відсутні, а тому колегія суддів приходить до висновку про можливість затвердження укладеної сторонами мирової угоди.
При цьому, відповідно до ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про затвердження мирової угоди, у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати рішення суду першої інстанції нечинним та закрити провадження у справі.
Разом з цим, в своїй заяві, сторони просили суд вирішити питання стосовно заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2023 року у вигляді заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню автомобіля AUDI Q7 2007 року випуску, об?єм двигуна 4163, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасників справи.
Частиною 9 ст. 158 ЦПК України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для застосування заходів забезпечення позову відпали, у зв'язку з врегулюванням спору між сторонами та закриття провадження у даній справі, а тому прохання сторін про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову є обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Крім того, в заяві про затвердження мирової угоди сторонами поставлене питання про повернення з державного бюджету, як надмірно сплаченого при зверненні до суду, судового збору в розмірі 1 047,23 грн, сплаченого квитанцією до платіжної інструкції № 13868146 від 13 жовтня 2023 року.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 280 грн, обрахований з ціни позову 228 000 грн, як вартості 1/2 частини спірного автомобіля, водночас згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи вартість в цілому даного автомобіля становить 246 553,53 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що клопотання сторін про повернення з державного бюджету 1 047,23 грн судового збору сплаченого квитанцією до платіжної інструкції № 13868146 від 13 жовтня 2023 року підлягає до задоволення.
За ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, що становить 1 327,18 грн.
Керуючись ст. ст. 142, 158, 207, 256, 373, 374, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Затвердити мирову угоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за умовами якої:
1. За ОСОБА_2 визнати право особистої власності на автомобіль AUDI Q7 2007 року випуску, об?єм двигуна 4163, державний номерний знак НОМЕР_1 .
2. ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй 1/2 частку в спільному майні подружжя - автомобілі AUDI Q7 2007 року випуску, об?єм двигуна 4163, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі еквівалентній 3 500 (три тисячі п?ятсот) доларів США і які ОСОБА_1 отримала до підписання мирової угоди.
3. Сторони відмовляються від взаємних претензій з приводу понесених судових витрат.
4. Зміст ст. ст. 207, 255 ЦПК України та наслідки ст. 256 ЦПК України сторонам роз?яснені і зрозумілі.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2024 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - закрити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті згідно ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2023 року по справі № 703/6032/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 047,23 грн.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1 327,18 грн.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 21 липня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков