Рівненський апеляційний суд
Іменем України
17 липня 2025 року м. Рівне
Справа № 565/878/25
Провадження № 11-кп/4815/546/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вараського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023181050000140 від 28.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.240-1, ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, -
Ухвалою Вараського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора Вараської окружної прокуратури ОСОБА_7 та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 16 серпня 2025 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду від 18 червня 2025 року та постановити нову про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічну пору доби та покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Вказує, що прокурор, обґрунтовуючи необхідність продовження запобіжного заходу повторно навів типові, узагальнені формулювання без конкретного зв'язку з поведінкою ОСОБА_6 та фактичними обставинами справи, з якими суддя без необхідного аналізу погодився. Зазначає, що посилання на відсутність доходу у обвинуваченого як підставу для продовження запобіжного заходу є непереконливим, оскільки КПК України не вимагає матеріальної забезпеченості особи для умови свободи. Також вважає, що ризик ускладнення розгляду справи через намір ОСОБА_6 вступити до лав ЗСУ є гіпотетичним, оскільки він лише висловив таке бажання, а не подав заяву чи уклав контракт, при цьому зауважує, що служба в ЗСУ навпаки повинна вважатися як прояв лояльності до держави, а не підстава для підозри в ухиленні, що суперечить принципу справедливості.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення стосовно обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Вирішуючи подане клопотання, суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прийшов до вірних висновків про існування ризиків, вказаних в клопотанні.
Так, згідно з матеріалами справи, обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується придбання не пізніше 26.04.2023 року з метою подальшого збуту не менше 2 цілих таблеток, які містять у своєму складі наркотичний засіб метадон, обіг якого обмежено, загальною масою метадону - 0,047 г., який після придбання зберігав при собі з метою збуту, а в подальшому 26.04.2023 року приблизно о 18 год. діючи умисно, незаконно, шляхом передачі з рук в руки, збув його за грошову винагороду в розмірі 300 гривень особі, щодо якої застосовано заходи безпеки - ОСОБА_8 .
Також повторно ОСОБА_6 , за достовірно не встановлених під час досудового розслідування обставин, але не пізніше 17.01.2025 року, всупереч вимогам Законів України, з метою збуту, придбав не менше 25 таблеток, білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, масою бупренорфіну не менше 0,002 г, який після придбання зберігав при собі з метою збуту, та у подальшому 17.01.2025 року з м. Вараш, Рівненської області прибув до відділення № 3 ТОВ «Нова Пошта», що знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. Європейська, 21 «А» Рівненської області, де в період з 11 год. 12 хв. до 11 год. 34 хв., діючи умисно, попередньо замаскувавши у рушник біло-блакитного кольору, не повідомивши працівнику поштового відділення відомостей, що стосуються вмісту посилки, зазначивши як відправника власні анкетні дані - ОСОБА_6 , оформив поштове відправлення на ім'я ОСОБА_9 у поштове відділення № 2 ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресою: м. Ізюм, пров. Східний, 2 Харківської області, при цьому здійснив пересилання вказаного відправлення за експрес-накладною №59001303321234, тим самим вчинивши незаконний збут вказаного наркотичного засобу для отримувача шляхом незаконного пересилання.
Крім того ОСОБА_6 повторно, у достовірно не встановлений час, місце та спосіб, але не пізніше 30.01.2025 року, всупереч вимогам Законів України придбав з метою подальшого збуту не менше 4 таблеток із вмістом наркотичного засобу бупренорфін, обіг якого обмежено, який після придбання зберігав при собі з метою збуту, а у подальшому 30.01.2025 року, перебуваючи неподалік багатоквартирного житлового будинку №7 «А» по мкрн. Будівельників у м. Вараш Рівненської області, близько 13 год. діючи умисно, незаконно, повторно, шляхом передачі з рук в руки, збув вказаний наркотичний засіб за грошову винагороду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень особі, щодо якої застосовано заходи безпеки - ОСОБА_10 .
Також, ОСОБА_6 за достовірно не встановлених під час досудового розслідування обставин, але не пізніше 30.01.2025 року, у невстановлений час, місце та спосіб, в порушення законодавства України, незаконно придбав каміння природного походження бурштин у сировині, яке відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення і є дорогоцінним камінням органогенного утворення. Після цього ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, у невстановлений час та спосіб, перемістив незаконно придбане каміння бурштину у належне йому, індивідуальне підвальне приміщення (комірка) загального користування багатоквартирного житлового будинку 30, корпус 1, що по м-ну Будівельників у м. Вараш, де не маючи відповідних документів, що підтверджують законність походження вище вказаного каміння бурштину, незаконно здійснював його переробку в декоративні елементи та зберігав до 18 год. 32 хв. 30.01.2025 року, тобто до моменту проведення у згаданому, належному останньому приміщенні санкціонованого обшуку працівниками поліції Вараського РВП ГУНП в Рівненській області, якими було виявлено та вилучено каміння, яке є бурштином у сировині та в декоративних елементах, що належить до каміння природного походження і являється дорогоцінним камінням органогенного утворення, масою 9995,51 г (9,99551 кг.), вартість якого становить 9374 грн. 14 коп.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.307, ч.1 ст.240-1 КК України, один з яких - ч.2 ст.307 КК України, є тяжким злочином, за який, в разі доведення його вини, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Даний факт свідчить про існування ризику переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, крім тяжкості покарання, яке загрожує останньому, судом враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України, належних висновків для себе не зробив та знову обвинувачується у вчиненні злочину, що свідчить про те, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення продовжує існувати.
Ці обставини свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 не може забезпечити більш м'який запобіжний захід, тому місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Крім того, згідно клопотання прокурора, на даний час ще не допитані свідки та не досліджено письмові докази, тому суд апеляційної інстанції вважає, що на даному етапі кримінального провадження існує підвищена ймовірність настання ризиків, встановлених стороною обвинувачення.
При цьому, колегія суддів вважає слушними доводи захисника ОСОБА_5 про відсутність на даний час підстав у обвинуваченого ОСОБА_6 ухилитися від слідства та суду шляхом виявлення бажання вступити на військову службу в ЗСУ, оскільки такий намір може бути проявом бажання спокути, ресоціалізації та патріотизму. В такому випадку законодавцем передбачена можливість зупинення судового провадження відповідно до ст.335 КПК України. Однак враховуючи наявність інших ризиків, встановлених судом, колегія суддів вважає, що на даному етапі кримінального провадження продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та виправданим.
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, про які наголошував захисник в апеляційній скарзі, при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією апеляційного суду не встановлено.
Колегія суддів не ігнорує інші аргументи, які наводяться стороною захисту на користь обвинуваченого, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
На переконання апеляційного суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання дані обставини не змінилися та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Разом з тим, при постановленні ухвали судом першої інстанції, з врахуванням вимог ч.3 ст.183 КПК України, визначено розмір застави з врахуванням тяжкості інкримінованого злочину та наявних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, який достатньою мірою гарантував би виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, тому доводи захисника про те, що судом не було розглянуто можливості застосування інших запобіжних заходів, є необґрунтованими.
З урахуванням вищезазначеного в сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Вараського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023181050000140 від 28.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.240-1, ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3