Справа № 594/1216/23
23 червня 2025 року м.Борщів
Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді - Губіш О.А.
з участю:
секретаря - Окулянко У.Г.
представника позивача - адвоката Киричук Н.В.
представника відповідача - адвоката Чир Н.І.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом філії «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
08 вересня 2023 року філія «Чортківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», як позивач, звернувся до Борщівського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
В обгрунтування такого позивач посилається на те, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків ДП "Чортківське ЛГ". Під час проведення інвентаризації з метою передачі активів та пасивів ДП «Чортківське лісове господарство» на баланс ДСГП «Ліси України» виявлено, що земельні ділянки, які за матеріалами лісовпорядкування знаходились у користуванні державного лісогосподарського підприємства, та належать до державної власності поза волею власника, вибули з його володіння і були зареєстровані за селищною радою на праві комунальної власності, а в подальшому передані у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_1 , відповідно до даних Державного земельного кадастру є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6120810100:02:004:0251 площею 0,0745 га; земельної ділянки з кадастровим номером 6120810100:02:004:0252 площею 0,2677 га; земельної ділянки з кадастровим номером 6120810100:02:004:0253, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Така реєстрація відбулась 14.03.2017р.
Дані земельні ділянки знаходяться в кварталі 2 виділу 3 Борщівського лісництва, що слідує з інформації «Чортківське ЛГ» ДСГП «Ліси України», даних Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Чортківський лісгосп» Борщівське лісництво за інв. № 131/07.
А тому, в силу положень ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України, ст. 5 Лісового Кодексу України, земельні ділянки, власником яких є ОСОБА_1 відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинні використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового Кодексу України.
Оскільки спірні земельні ділянки , в порушення приписів ст.ст.17,31 ЛК України, ст.ст. 20, 122 ЗК України, без погодження із розпорядником земельних ділянок ( право постійного користування належить ДСГП «ліси України» у особі філії « Чортківське ЛГ» ДСГП «Ліси України»), була передана з державної власності у комінальну, передача останньої у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.
Спірні земельні ділянки вибули з володіння власника не з його волі, у зв'язку з чим вважає, що вимога про витребування земельної ділянки на користь держави є правомірною, обґрунтованою.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження. При цьому, сторонам визначено строк для подання відзиву на позлв, відповіді на такий та заперечень на відповідь.
10 листопада 2023 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив, згідно якого щодо задоволення позову заперечила, у задоволенні такого просила відмовити, посилаючись на те, що власником спірних земельних ділянок стала після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, як слідує з робочого проекту реконструкції приміщень старої контори Борщівського лісництва під дві житлові квартири по АДРЕСА_1 , Борщівська міська рада 27 листопада 2003 року задовольнила звернення Чортківського держлісгоспу та надала дозвіл на проведення реконструкції.
Як слідує з висновку № 75 від 22.12.2003 по відведенню земельної ділянки під будівництво, площа земельної ділянки 160, 6 м. 2 , яка в минулому використовувалася Чортківським держлісгоспом, була вибрана на підставі акту № 546 від 27.11.03р.
Квартиру АДРЕСА_2 було приватизовано сім'єю ОСОБА_3 в складі трьох чоловік і видано свідоцтво про право власності від 11.10.2005.
23 серпня 2010 року її чоловік ОСОБА_2 купив у Костецьких квартиру АДРЕСА_2 .
Також, ОСОБА_2 , 23 серпня 2010 року купив у ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0, 2677 га, кадастровий номер 6120810100:02:004:0252 та площею 0,0233 га кадастровий номер 6120810100:02:004:0253. Цільове призначення земельних ділянок : для ведення особистого підсобного господарства.
Вказані земельні ділянки належали Костецькій на підставі Державних актів від 01 серпня 2006 року серії і номер відповідно ЯГ № 028940 та ЯГ № 028941.
Дані державні акти було видано на підставі рішення 26 сесії Борщівської міської від 10 березня 2006 року № 1694, а також на підставі технічної документації із шустрою, яку виготовило ПП « Земледар».
10 березня 2006 року рішенням № 1695 двадцять шоста сесія четвертого скликання Борщівської міської ради було задоволено заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і дано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0255 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Я, як спадкоємець, прийняла спадщину і отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, на: 1.квартиру АДРЕСА_2 ; 2.земельну ділянку пл. 0, 2677 га в межах згідно з планом, від А до Б - землі Борщівської міської ради; від Б до А землі ОСОБА_4 ; в т.ч за земельними угіддями 0.2677 га - рілля) розташованої на території АДРЕСА_1 , що призначена для ведення особистого селянського господарства. Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за №481; 3.земельну ділянку площею 0,0233 га в межах згідно з планом: від А до Б землі ОСОБА_4 ; від Б до А землі ОСОБА_6 , в тому числі за земельними угіддями 0,0233 га рілля) розташованої на території міста Борщів Ю.Федьковича Чортківський район Тернопільської області, що призначена для ведення особистого селянського господарства. Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за № 482; 4. Земельну ділянку площею 0,0745 гектарів в межах згідно з планом: А до Б землі Борщівської міської ради ; Б до В землі ОСОБА_6 ; З до І землі ОСОБА_4 ; І до Д землі ОСОБА_4 ; Л до Е землі ОСОБА_6 ; Е до С землі Чортківського Держлісгоспу; Г до Ж землі Борщівської міської ради; Ж до А землі ОСОБА_4 . (в т.ч. за земельними угіддями 0,0128 га - капітальна, 0,0616 га - прибудинкова територія), розташованої на території АДРЕСА_1 , що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за № 480.
Цю земельну ділянку її чоловік купив у ОСОБА_5 , 21 серпня 2010 року, що відображено в свідоцтві про право на спадщину від 26 квітня 2023 року.
Вважає, що ОСОБА_4 на законних підставах набула право власності на земельні ділянки і її чоловік став добросовісним набувачем.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що дані земельні ділянки належали Чортківському держлісгоспу і вибули з його власності поза його волею.
Нею вживалися заходи для отримання письмових доказів, однак в зв'язку закінченням строків зберігання документів, не отримала офіційних звернень чи листування.
Однак в її розпорядженні є два листи директора Чортківського держлісгоспу в особі М.П. Кільчицького, який звернувся до міського голови м. Борщева з просьбою надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки реконструкції приміщень старої контори Борщівського лісництва під житлові квартири по АДРЕСА_1 земельною площею 1,45 га і до начальника земельного відділу Борщівського району з просьбою вилучити з держлісфонду 1,45 га землі, яка рахується за Борщівським лісництвом Чортківського держлісгоспу (квартал 2, виділ 3).
Саме в цьому кварталі і виділі позивачем проведено обстеження і додано акти від 29 серпня 2023 року.
Є власником квартири АДРЕСА_2 та земельних ділянок, як спадкоємець, тобто добросовісний набувач і у неї не може бути витребувано її майно, так як перебуває в законному володінні.
Крім того, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з 2006 року користувалися належними їм земельними ділянками і про це було відомо Чортківському держлісгоспу.
Позивач надав акти від 29 серпня 2023 року, де зазначив що на цих земельних ділянках є багаторічні насадження,(сад), господарські приміщення( гаражі), господарське приміщення старого лісництва. Отже сам позивач підтверджує, що протягом 17 років на цих земельних ділянках проводилися роботи, в тому числі будівництво. Фактично за погодженням з керівництвом Чортківському держлісгоспу.
Позивач вказує, що ДСГП «Ліси України» дізналося про порушене право після проведення реорганізації на підставі наказу № 840 від 28 жовтня 2022 року.
Як видно з п. 8 цього наказу ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Чортківське лісове господарство». Отже, ДП «Чортківське лісове господарство» з 2006 року знало про всі рішення та дії які було здійснено, про передачу у власність Костецьких земельних ділянок, погоджувалися з такими рішеннями та діями, не вважали, що їх правом порушене і не зверталися за захистом, а тому строк позовної давності сплив.
ДСГП «Ліси України» автоматично не набуло права на поновлення строку позовної давності, так як є правонаступником всіх прав і обов'язків ДП «Чортківське лісове господарство» , в тому числі і правонаступником пропущеного строку позовної давності.
На підставі наведеного я вважаю, що позов ДСГП «Ліси України» є безпідставним, а тому просила відмовити в його задоволенні.
Крім того, у випадку встановлення під час розгляду справи підставності вимог ДСГП «Ліси України» фактично ще до перших власників, застосувати строк позовної давності і відмовити в позові.
Відповіді на відзив позивачем подано не було.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу до судового розгляду по суті.
Оскільки предстаником позивача - адвокатом Мартищук Л.П. до суду було подано заяву про проведення судового розгляду за її відсутності, з огляду на неможливість з'ясування даних щодо суті позовних вимог, відображених у доданих до позовної заяви копіях документів, суд зобов'язав сторону позивача прибути в судове засідання для дачі особистих пояснень.
Крім того, 03 лютого 2025 року до участі у справі залучено правонаступника позивача - філію «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємство «Ліси України» (Україна, 58009, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, вулиця Руська, будинок 203А, код ЄДРПОУ ВП - 45495765).
В судоволму засіданні представник позивача - адвокат Киричук Н.В. позов, з підстав наведених у позовній заяві, підтримала повністю. При цьому, показала, що позивач не володіє будь-якою інформацією щодо реконструкції приміщення старої контори Борщівського лісництва під житлові квартири по АДРЕСА_1 , ( які знаходяться на спірних земельних ділянках) саме за зверненням Чортківського держлісгоспу. Тому, оскільки станом на 2022 рік відповідно до матеріалів лісовпорядкування спірні земельні ділянки перебувають у користуванні позивача, вимоги такого про витребування останніх з володіння відповідача є закрнними. Планово-картографічні плани впорядкування, наявні у позивача, чітко вказують на те, що спірні земельні ділянки перебувають у його користуванні. Процедура щодо зміни цільового призначення цих земельних ділянок, вилучення таких, не була дотримана - до 28.05.2021 року така процедура здійснювалась виключно за рішенням Кабміну України. Що в даному випадку дотримано не було. Оскільки про порушене право позивач довідався у 2022 році строк позовної давності з вимогою при вирішення спірного питання не сплив, а тому, вимога сторони відповідача щодо застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Також, вказала, що додані до позовної заяви матеріали не є оригіналами чи належним чином завіреними копіями, оскільки взяті з відкритих джерел, в тому числі через мережу Інтернет. Матеріали, які є в оригіналі та стосуються спірних питань, у позивача відсутні, так як вилучені в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні. Тому, до позовної заяви додані копії, виготовлені з копій таких.
За таких осбтавин, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до переконання, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, що слідує з даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9926742562023 від 24.08.2023, земельна ділянка кадастровий номер 6120810100:02:004:0253, площею 0,0233 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 , має цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Реєстрація земельної ділянки проведена 14.03.2017р. Відомості про власника не відображено.
З даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9926742422023 від 24.08.2023, земельна ділянка кадастровий номер 6120810100:02:004:0252, площею 0,2677 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 , має цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Реєстрація земельної ділянки проведена 01.08.2006р. Відомості про власника не відображено.
З даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9926742072023 від 24.08.2023, земельна ділянка кадастровий номер 6120810100:02:004:0251, площею 0,0745 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 , має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Реєстрація земельної ділянки проведена 14.03.2017 р. Відомості про власника не відображено.
З даних з акту обстеження земельної ділянки №6 від 29.08.2023 слідує, що комісією в складі інженера з охорони і захисту лісу Шевчука О.М., лісничого Борщівського лісництва Онишка С.С., помічника лісничого Борщівського лісництва ОСОБА_7 , оглянуто земельну ділянку за кадастровим номером 6120810100:02:004:0253, та встановлено, що така розміщена на території держлісфонду кв.2 вид.3, та на ній знаходяться господарські приміщення (гаражі).
З даних з акту обстеження земельної ділянки №5 від 29.08.2023 слідує, що комісією в складі інженера з охорони і захисту лісу Шевчука О.М., лісничого Борщівського лісництва ОСОБА_8 , помічника лісничого Борщівського лісництва ОСОБА_7 , оглянуто земельну ділянку за кадастровим номером 6120810100:02:004:0252, та встановлено, що така розміщена на території держлісфонду кв.2 вид.3, та на ній знаходяться багаторічні насадження ( сад).
З даних з акту обстеження земельної ділянки №4 від 29.08.2023 слідує, що комісією в складі інженера з охорони і захисту лісу Шевчука О.М., лісничого Борщівського лісництва ОСОБА_8 , помічника лісничого Борщівського лісництва ОСОБА_7 , оглянуто земельну ділянку за кадастровим номером 6120810100:02:004:0251, та встановлено, що така розміщена на території держлісфонду кв.2 вид.3, та на ній знаходиться господарське приміщення старого лісництва.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.2023 року слідує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке складається з квартири АДРЕСА_2 , що належала останньому на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2010, зареєстрованому в Брщівському районному бюро технічної інвентаризації 22.10.2010 за №474 у реєстровій книзі №26, реєстраційний номер 12360451.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2023 року слідує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке складається з земельної ділянки, кадастровий номер 6120810100:02:004:0253, площею 0,0233 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , що призначена для ведення особистого селянського господарства.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2023 року слідує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке складається з земельної ділянки, кадастровий номер 6120810100:02:004:0252, площею 0,2677 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , що призначена для ведення особистого селянського господарства.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2023 року слідує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке складається з земельної ділянки, кадастровий номер 6120810100:02:004:0251, площею 0,0745 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 23.08.2010,ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як продавці уклали такий договір з покупцем ОСОБА_2 , яким продали останньому належну на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_2 . П. 22 такого засвідчено, що одночасно з посвідченням Даного договору посвідчується Договір купівлв-продажу земельної ділянки за кадастровим № 6120810100:02:004:0251 площею 0,0745 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд на якій розташована відчужувана за цим договором квартира.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 11.10.2005, квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5
01 серпня 2006 року на ім'я ОСОБА_5 на підставі рішення Борщівської міської ради 1695 від 10.03.2006р. видано державний акт серії ЯГ №028942, на земельну ділянку кадастровий номер 6120810100:02:004:0251, площею 0,0745 га, розташованої АДРЕСА_3 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
01 серпня 2006 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Борщівської міської ради 1694 від 10.03.2006р. 'видано державний акт серія ЯГ №028940, на земельну ділянку кадастровий номер 6120810100:02:004:0252, площею 0,2677 га, розташованої АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
01 серпня 2006 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Борщівської міської ради 1694 від 10.03.2006р. видано державний акт серія ЯГ №028940, на земельну ділянку кадастровий номер 6120810100:02:004:0253, площею 0,0233 га, розташованої АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 23.08.2010,ОСОБА_9 , як представник ОСОБА_4 , як продавець уклав такий договір з покупцем ОСОБА_2 , за яким продав останньому належні на праві власності земельні ділянки : полощею 0,2677 га кадастровий номер 6120810100:02:004:0252; площею 0,0233 га кадастровий номер 6120810100:02:004:0253; що знаходться в АДРЕСА_1 .
Як вбачається із звернення за підписом директора Чортківського держлісгоспу М.П.Кільчицького на ім'я начальника земельного відділу Борщівського району Землянської Л.Є, Чортківське державне лісогосподарське підприємство просить вилучити з держлісфонду 1,45 га землі, яка рахується за Борщівським лісництвом Чортківського держлісгоспу (квартал 2, виділ 3).
Крім того, згідно звернення за підписом директора Чортківського держлісгоспу М.П.Кільчицького на ім'я міського голови м. Борщів І.С. Башняка, Чортківське державне лісогосподарське підприємство просить дати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для реконструкції приміщення старої контори Борщівського лісництва під житлові квартири по АДРЕСА_1 земельною площею 1,45 га.
Рішенням від 27.11.2003 №546 Борщівської міської ради, дано дозвіл Чортківському держлісгоспу на проведення реконструкції приміщення старої контори Борщівського лісництва в АДРЕСА_1 під дві житлові квартири згідно проектної документації, виготовленої ліцензійованою проектною організацією.
Рішенням Борщівської міської ради №1694 від 10.03.2006 року, передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2910 га в АДРЕСА_1 , в тому числі для ведення особистого селянського господарства - 0,2677 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,0233 га,
Рішенням Борщівської міської ради №1645 від 10.03.2006 року, передано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0255 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
З даних робочого проекту реконструкції приміщень старої контори Борщівського лісництва під дві житлові квартири по АДРЕСА_1 , замовником такого 10.05.2004 є Чортківський держлісгосп. Земельна ділянка вибрана на підставі акту вибору земельної ділянки № 546 від 27.11.2003р. площеню 160 ,6 м кв., в минулому належала Чортківському держлісгоспу.
Віддповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що визначений законом.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З аналізу вказаних норм закону, вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа, в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Згідно статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною третьою статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.
Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц.
Позивач доводить, що спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача поза його волею, проте, як вбачається із доданих копій звернень за підписом директора Чортківського держлісгоспу, такий звертався про вилучення земельної ділянки з держфонду та надання дозволу складання проекту щодо відведення земельної ділянки, що не може свідчити про вибуття земельної ділянки із володіння позивача поза його волею.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд, неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК Української РСР закон передбачав автоматичний перехід права власності або право користування на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції, яка була чинною з 01.01.2002 до 20.06.2007 (до набрання чинності Закону України від 27.04.2007 № 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям ЦК України»), при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При цьому, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Чинні редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України зі змінами, внесеними Законом України від 05.11.2019 № 1702-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.
В постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, висловлений у постановах від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15, від 12.110.2016 у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, будинок АДРЕСА_3 , яка перебуває на даний час у власності ОСОБА_1 , знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6120810100:02:004:0250, площею 0,0255 га.
З приводу заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
В постанові КЦС ВС в справі № 186/599/17 від 27.01.2021 досліджував питання строків позовної давності за вимогами про витребування майна.
Так, Верховний Суд наголосив, що для визначення моменту виникнення права на звернення з відповідним позовом враховуються наступні фактори: об'єктивні (факт порушення права - вибуття майна із власності власника за відсутності правових підстав) та суб'єктивні (особа дізналася або могла дізнатися про таке порушення).
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
При цьому, Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
ВС роз'яснив, що початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити через його необґрунтованість.
Поряд з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що розцінює подані стороною позивача докази, як неналежні та недопустимі - останні виготовлені у копіях, які не є належним чином завірені. Крім того, якість виготовлення, зокрема, тих які містять географічні зображення, є незадовільною, що в свою чергу робить неможливим дослідження таких.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладається на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: філія «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», місцезнаходження: 58009, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, вулиця Руська, будинок 203А, код ЄДРПОУ ВП - 45495765.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуюча: