Справа № 691/736/25
Провадження № 2/691/612/25
08 липня 2025 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді Синиці Л. П., за участю секретаря судового засідання Харук Л. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В червні 2025 року позивач ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, яка утворилася за кредитним договором № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року, укладеним з АТ "Ідея Банк", в розмірі 83 968,99 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного між Акціонерним товариством "Ідея Банк" (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року, відповідачу було надано кредит у розмірі 48 000,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності) строком до 04.06.2021, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,0% річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів. Позичальник зобов'язався у встановлений строк повернути кредит, сплатити проценти, інші платежі та плату за обслуговування кредитної заборгованості. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором загальний розмір заборгованості відповідача становить 83 968,99 грн, що складається з: 27 077,06 грн - сума заборгованості за кредитом; 7 945,48 грн - сума заборгованості за процентами; 48 946,45 грн - сума заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю. 25.07.2023 між АТ "Ідея Банк" (клієнт) та ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" правонаступником якого є ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (фактор) укладеного Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА". 26.07.2023 між ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" правонаступником якого є ТОВ "СВЕА ФІНАНС" (клієнт) та ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" (фактор), укладено Договір факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС". Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до Реєстру боржників № 1 від 26.07.2023 до Договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023 становить 83 968,99 грн. Оскільки зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. У зв'язку з розглядом справи, позивач поніс витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Ухвалою від 10.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду на 08.07.2025 з повідомленням сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися, повідомлені належно.
Представник позивача Руденко К. В. в клопотанні до суду, просив розглянути справу № 691/736/25 за відсутності представника ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс", за наявними в матеріалах справи документами, у зв'язку із рядом обставин об'єктивного характеру, прибути на судове засідання представник позивача не може.
Відповідач ОСОБА_1 , про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ЦПК України, шляхом направлення рекомендованої кореспонденції на адресу місця реєстрації, встановлену судом, що підтверджено даними АТ "Укрпошта" про вручення одержувачу 28.06.2025 рекомендованого листа 06102646571230. В судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяв про розгляд справи без його участі або відкладення розгляду справи не надав. Відзив на позов не подав.
Зазначені обставини та норми ЦПК України, вказують на наявність підстав для розгляду справи без участі сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотань про інше від сторін не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Із матеріалів справи вбачається, 04.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач по справі) укладено кредитний договір № Z75.00607.003996588 (заява-анкета, заява про акцепт публічної офрети ПАТ "Ідея банк" на укладення договору на використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку ПАТ "Ідея Банк", паспорт споживчого кредиту, додаток до паспорта споживчого кредиту Графік щомісячних платежів за кредитним договором) про надання позичальнику кредиту (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 48 000,00 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом та платою за обслуговування кредитної заборгованості, згідно графіку щомісячних платежів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується ордером - розпорядженням № 1 від 04.06.2018 (на суму 41 379,31 грн), ордером - розпорядженням № 2 від 04.06.2018 (на суму 6 620,69 грн), та випискою по рахунку НОМЕР_1 , з 04.06.2018 по 24.07.2023 (фактично 21.01.2020).
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем ОСОБА_1 оспорюються обставини укладення кредитного договору № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року між ним та ПАТ "Ідея банк", а також факт отримання та використання кредитних коштів (відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав).
Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року, що здійснений АТ "Ідея Банк" та долучений до позовної заяви, станом на: 25.07.2023 року заборгованість складається з: суми заборгованості за кредитом 27 077,06 грн; суми заборгованості за процентами 7 945,48 грн; суми заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю 48 946,45 грн , а всього становить 83 968,99 грн.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, статті 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
25.07.2023 між АТ "Ідея Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна", правонаступником якого є ТОВ "Свеа Фнанс", укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року, боржник ОСОБА_1 (Реєстр боржників № 1 до договору факторингу № 01.02-31/23 (порядковий номер 3596) перейшло до ТОВ "Росвен Інвест Україна".
26.07.2023 між ТОВ "Росвен Інвест Україна", правонаступником якого є ТОВ "Свеа Фнанс" та Товариством з обмеженою відповідальність "Факторингова компанія "Укрглобал - Фінанс" укладено договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого право вимоги за договором № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року (порядковий номер 1824) Витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 26.07.2023 № 01.02-38/23) перейшло до ТОВ "ФК "Укрглобал - Фінанс".
Згідно статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п.59, 60).
Враховуючи вище викладені обставини, до ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс", відповідно до укладеного Договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року, на загальну суму 83 968 грн 99 коп, з яких : 27 077,06 грн - сума заборгованості за кредитом; 7 945,48 грн - сума заборгованості за процентами; 48 946,45 грн - сума заборгованості за плату за обслуговування кредитною заборгованістю.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, та на теперішній час відповідач ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс". Так, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідач хоча б частково повернув означений борг.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.
З урахуванням вище встановленого, та того, що відповідач (позичальник) ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року, укладеним з ПАТ "Ідея Банк", позовні вимоги ТОВ "ФК "Укрглобал-Фінанс" (набуло право вимоги), є такими, що підлягають до задоволення в частині, стягнення: суми заборгованості за кредитом (27 077,06 грн), суми заборгованості за процентами (7 945,48 грн).
Щодо нарахування плати за обслуговування кредитною заборгованістю за кредитним договором в сумі 48 946,45 грн, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 1.10 кредитного договору, передбачена плата за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості, надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електроного зв'язку, опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних кананлів зв'язку, та інше.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також положень Закону України "Про споживче кредитування", нарахування подібних платежів є нікчемним. Це стосується випадків, коли така плата не є оплатою за окрему, чітко визначену та реально надану послугу, а фактично є прихованою комісією за дії, які є обов'язком кредитодавця або вже включені до загальної вартості кредиту, що сплачується споживачем у вигляді процентів. Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт надання відповідачу окремих та чітко ідентифікованих послуг, що виправдовували б стягнення плати за "обслуговування кредитної заборгованості". Дії банку з ведення обліку заборгованості, моніторингу кредиту чи надання інформації про стан боргу є невід'ємною частиною кредитного договору та входять до функціональних обов'язків кредитора, або ж мають надаватися споживачу безоплатно відповідно до вимог закону, зокрема, Закону України "Про споживче кредитування".
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа № 204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Відтак, оскільки заявлена як плата за обслуговування кредитної заборгованості, не є платою за фактично надані та обґрунтовані послуги, а є необґрунтованим обтяженням для споживача, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення за обслуговування кредитною заборгованістю за кредитним договором в сумі 48 946,45 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст. ст. 89, 263-265 ЦПК України).
Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає доводеною та стягує з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 022,54 грн (27 077,06 грн сума заборгованості за кредитом, 7 945,48 грн сума заборгованості за процентами). В іншій частині позовних вимог, за обслуговування кредитної заборгованості 48 946,45 грн, слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача 1010,38 грн судового збору (41,71 % частка задоволеного позову).
Згідно з положенням пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надаючи правову оцінку документам на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги (загальна вартість яких складає 10 000,00 грн), де викладено об'єм виконаних адвокатом робіт, та враховуючи те, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума понесених витрат на правничу допомогу в розмір 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1048, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" (код ЄДРПОУ 41915308, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, 03124) заборгованість за кредитним договором № Z75.00607.003996588 від 04.06.2018 року у розмірі 35 022,54 грн (тридцять п'ять тисяч двадцять дві гривні 54 копійки), з яких: заборгованість за кредитом 27 077,06 грн, заборгованість за процентами 7 945,48 грн, та сплачений судовий збір у розмірі 1010,38 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. П. Синиця