Справа № 203/4264/25
Провадження № 1-кс/0203/2893/2025
16 липня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної за ч. ч. 2, 4 ст. 190 КК України:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Охтирка Сумської області, громадянки України, із вищою освітою рівня молодшого спеціаліста за спеціальністю «економіст-підприємець», яка не заміжня, малолітніх, неповнолітніх осіб на утриманні не має, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , востаннє проживала за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
заявленого у кримінальному провадженні № 12025042110001301, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190 КК України, -
16 липня 2025 року під наглядом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра за проведенням цього досудового розслідування СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, слідчий клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до ОСОБА_4 , підозрюваної в нетяжкому та тяжкому злочинах за ознаками ч. 2 та ч. 4 ст. 190 КК України.
Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваної 11 липня 2025 року о 21:08 год. отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрювана ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання, а саме за ч.2 ст. 190 КК України у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років та за ч.4 ст. 190 КК України у виді позбавлені волі від трьох до восьми років, до того ж підозрювана не має достатніх соціальних важелів; також підозрювана, перебуваючи на свободі, може знищити, приховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, місцезнаходження яких в теперішній час не встановлено; підозрювана також може впливати на свідків та інших осіб, які на теперішній час невстановлені, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, шляхом погроз, шантажу або підкупу, може схилити вказаних осіб до надання показань на свою користь, або перешкоджати встановленню істини у даному кримінальному провадженні. Окрім цього, підозрювана ніде не працевлаштована, не має законних джерел засобів існування, підозрюється у вчиненні, зокрема, і тяжкого кримінального правопорушення, яке вчинялося протягом тривалого часу, а тому може продовжити злочинну діяльність, спрямовану на досягнення злочинної мети, направленої на швидке та незаконне збагачення, за рахунок вчинення злочинів, вчинити інше кримінальне правопорушення, що доводить наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, наразі триває досудове розслідування та органом досудового розслідування не встановлено інших можливих причетних осіб до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а тому підозрювана може перешкоджати досудовому розслідуванню іншим шляхом.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання з наведених у ньому підстав, заявивши про його зміну в частині розміру застави, застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави або з альтернативою внесення застави у розмірі заподіяної шкоди в сумі 478 036,00 грн., обґрунтовуючи це тим, що підозрювана вдалася до втечі, оскільки після вручення їй клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вчинила спробу перетину державного кордону України в пункті пропуску Шегені Яворівського району Львівської області, де і була виявлена працівниками прикордонної служби, тому застава у меншому розмірі не здатна буде забезпечити ризик переховування.
Підозрювана в судовому засіданні заперечувала проти клопотання слідчого тим, що тримання під вартою занадто суворий запобіжний захід, тоді як вона не збирається переховуватися, впливати на свідків, а тому просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти клопотання слідчого тим, що наведені слідчим в клопотанні ризики не доведені та є лише припущеннями. Підозрювана є особою молодого віку, наразі співпрацює зі слідством, має міцні соціальні зв'язки та не має наміру жодним чином переховуватись від органів досудового розслідування та суду, також не має наміру впливати на свідків та інших осіб у кримінальному провадження. Підозрювана має постійне місце реєстрації та проживання, а тому посилаючи на викладені обставини, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваної запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту або з можливістю внесення застави у мінімальному розмірі.
Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваної та її захисника, дослідивши додані до клопотання докази, а також оригінали матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого у великих розмірах, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за який санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за який санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.
11 липня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з'ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин, у травні 2025 року, більш точні дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, але не пізніше 06 травня 2025 року, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом повідомлення потерпілому завідомо неправдивих відомостей про потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду.
З цією метою, у травні 2025 року, більш точні дату, час та місце в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом обману, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розробила план злочинної діяльності, що полягав у здійснені телефонних дзвінків на мобільний телефон ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомлення останньому завідомо неправдивих відомостей про участь його сина в дорожньо- транспортній пригоді, при цьому, шляхом введення в оману та переконання потерпілого щодо необхідності термінового лікування його сина, ОСОБА_4 мала намір заволодіти належними ОСОБА_9 грошовими коштами, отриманих на дане лікування.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом обману, з корисливих мотивів та з метою швидкого особистого збагачення за рахунок потерпілого ОСОБА_10 , 06 травня 2025 року, близько 13 год. 30 хв., невстановлена слідством особа чоловічої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, перебуваючи в невстановленому слідством місці, використовуючи телефон, здійснила дзвінок на абонентський номер НОМЕР_1 , яким користується потерпілий ОСОБА_9 та представившись лікарем КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, створюючи максимально стресову та наближену до реальності подію із життя, повідомила потерпілому ОСОБА_9 про те, що його син потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно в найкоротший термін заплатити грошові кошти у сумі 10 000 доларів США для вирішення питання щодо термінового лікування сина.
Будучи введеним в оману, внаслідок сприйняття як правдивих відомостей про проблеми свого сина, потерпілий ОСОБА_9 погодився на висунуту невстановленою слідством особою чоловічої статі вимогу передати грошові кошти.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати вказаний злочинний умисел, 06 травня 2025 року, близько 15 год. 20 хв., ОСОБА_4 , достовірно знаючи про введення невстановленою слідством особою чоловічої статі в оману потерпілого ОСОБА_10 щодо необхідності передачі грошових коштів для вирішення видуманої проблеми щодо потрапляння в дорожньо-транспортну пригоду його сина, приїхала до визначеного місця за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, неподалік буд. № 39. Зустрівшись за вказаною адресою з потерпілим, ОСОБА_4 запевнивши, тим самим вводячи в оману потерпілого ОСОБА_10 з приводу того, що на термінове лікування його сина потрібні грошові кошти, отримала від останнього грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які потерпілий ОСОБА_9 передав їй, будучи переконаним у тому, що його син перебуває у небезпечному для життя стані.
У подальшому, ОСОБА_4 , отримавши шляхом обману грошові кошти, місце скоєння злочину залишила та розпорядилася вказаними грошовими коштами на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому Усу СІ. майнової шкоди в сумі 10 000 доларів СІЛА, що у відповідності до облікової ставки Національного банку України, станом на 06 травня 2025 року, становить 416 036 гривень.
Таким чином, дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім цього, що у червні 2025 року, більш точні дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, але не пізніше 23 червня 2025 року, у ОСОБА_4 повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння коштами потерпілої, шляхом обману, під приводом повідомлення завідомо неправдивих відомостей про потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду.
З цією метою, у червні 2025 року, більш точні дату, час та місце в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розробила план злочинної діяльності, що полягав у здійснені телефонних дзвінків на мобільний телефон ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повідомлення останній завідомо неправдивих відомостей про участь її сина в дорожньо-транспортній пригоді, при цьому, шляхом введення в оману та переконання потерпілої щодо необхідності термінового лікування її сина, ОСОБА_4 мала намір заволодіти належними ОСОБА_11 грошовими коштами, отриманих на дане лікування.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів та з метою швидкого особистого збагачення за рахунок потерпілої ОСОБА_11 , 23 червня 2025 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, невстановлена слідством особа чоловічої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, перебуваючи в невстановленому слідством місці, використовуючи телефон, здійснила дзвінок на абонентський номер НОМЕР_2 , яким користується потерпіла ОСОБА_11 та представившись лікарем КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, створюючи максимально стресову та наближену до реальності подію із життя, повідомила потерпілій ОСОБА_11 про те, що її син потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та потребує невідкладної медичної допомоги, за яку потрібно в найкоротший термін заплатити грошові кошти, при цьому точну суму грошових коштів для вирішення питання щодо термінового лікування сина не повідомила.
Будучи введеним в оману, внаслідок сприйняття як правдивих відомостей про проблеми свого сина, потерпіла ОСОБА_11 погодилась на висунуту невстановленою слідством особою чоловічої статі вимогу передати грошові кошти в сумі 62 000 гривень.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати вказаний злочинний умисел, 23 червня 2025 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про введення невстановленою слідством особою чоловічої статі в оману потерпілої ОСОБА_11 щодо необхідності передачі грошових коштів для вирішення видуманої проблеми щодо потрапляння в дорожньо-транспортну пригоду її сина, приїхала до визначеного місця за адресою: АДРЕСА_3 . Зустрівшись за вказаною адресою з потерпілою, ОСОБА_4 запевнивши, тим самим вводячи в оману потерпілу ОСОБА_11 з приводу того, що на термінове лікування її сина потрібні грошові кошти, отримала від останньої грошові кошти в сумі 62 000 гривень, які потерпіла ОСОБА_11 передала їй, будучи переконаною у тому, що її син перебуває у небезпечному для життя стані.
У подальшому, ОСОБА_4 , отримавши шляхом обману грошові кошти, місце скоєння злочину залишила та розпорядилася вказаними грошовими коштами на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_11 майнової шкоди в сумі 62 000 гривень.
Таким чином, дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненого у великих розмірах протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) потерпілого ОСОБА_9 від 07 травня 2025 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 08 травня 2025 року, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 травня 2025 року та 19 травня 2025 року, протоколів допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненого повторно, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) потерпілого ОСОБА_11 від 23 червня 2025 року, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 від 08 липня 2025 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 липня 2025 року, що сукупно з протоколом обшуку від 11 липня 2025 року та протоколом огляду добровільно виданого та розблокованого мобільного телефону ОСОБА_4 викривають роль останньої у поставлених їй за вину кримінальних правопорушень.
Прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст. 176 КПК України.
За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, який сукупно з обставинами способу вчинення інкримінованого злочину, а також оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, до того ж підозрювана зареєстрована в м. Охтирці Сумської області, проте за місцем реєстрації не мешкає, не маючи жодних соціальних зв'язків, осіб на утриманні, дітей, чоловіка, роботи, постійно змінює місце проживання у м. Дніпрі, винаймаючи житло подобово, а отримавши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вдалася до спроб перетину державного кордону України у пункті пропуску Шегені 14 липня 2025 року, про що свідчить рапорт начальника сектору протидії шахрайства ВКП ДРУП № 1 ГУНП від 15 липня 2025 року, а тому, не маючи перешкод для перетину державного кордону, усвідомлюючи суворість міри покарання, яка загрожує підозрюваній у вигляді реального позбавлення волі до 8 років, може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана може, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення до надання завідомо неправдивих показів, в тому числі щодо свідків та інших осіб, які ще не встановлені і не допитані, що, як наслідок, потягне за собою можливість отримання підозрюваною ОСОБА_4 більш м'якого покарання.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доведеними є й ризики, передбачені п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана суспільно корисною працею не займається, не працює, будучи працездатною особою і має затребувану на ринку праці спеціальність економіста-підприємця, жодних законних джерел доходів не має, що дає підстави вважати, що остання існує за рахунок грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, зокрема, внаслідок скоєння злочинів проти власності, з огляду на що підозрювана може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення. Окрім цього, підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки наразі досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває та органом досудового розслідування встановлено не всі обставини, як і не встановлено інших можливих причетних осіб до вчинення кримінального правопорушення проти власності.
Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваної відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 58 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання, тобто з 16 липня 2025 року до 11 вересня 2025 року, оскільки інший більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов'язання, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров'я підозрюваної в умовах попереднього ув'язнення відсутні.
При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складає з 01 січня 2025 року від 60 560 до 242 240 гривень.
Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов'язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи зокрема в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою, і, не перевищуватиме передбачений законом граничний розмір, а тому, за встановленої відсутності у підозрюваної майна та інших грошових активів, слідчий суддя вважає достатнім обмежитись заставою у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто - 242 240 грн., оскільки необхідність застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави ні слідчим, ні прокурором не доведена, а визначення розміру застави у більшому ніж заявлено у клопотанні розмірі - у 478 036,00 грн. за встановленого майнового стану підозрюваної, буде зводити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою фактично до безальтернативного, тоді як застава має бути реальною альтернативою застосованому запобіжному заходу, тому клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025042110001301, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 58 днів, тобто до 11 вересня 2025 року, в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Визначити строк дії ухвали до 11 вересня 2025 року.
ОСОБА_4 , може бути звільнена під заставу 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, тобто 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрювану обов'язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали - до 11 вересня 2025 року:
- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з м. Охтирка без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави підозрювану ОСОБА_4 з моменту звільнення з-під варти вважати такою, до якої у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.
Роз'яснити підозрюваній її обов'язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення нею надання у заставу коштів іншою особою - заставодавцю, окрім його обов'язків із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом і наслідків невиконання цих обов'язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.
Попередити ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваною покладених на неї за цією ухвалою обов'язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 18 липня 2025 року о 14:25 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1