про відмову у відкритті касаційного провадження
21 липня 2025 року
м. Київ
справа №140/14968/24
адміністративне провадження № К/990/27824/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 140/14968/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області, скаржник), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Житомирській області від 02.07.2024 № 907640178048 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу»;
зобов'язати ГУПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» з дати звернення (25.06.2024), з визначенням розміру пенсії відповідно до поданої із заявою довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданої Департаментом соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 14.06.2024 № 42/02/2-24.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2025, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Житомирській області від 02.07.2024 № 907640178048 «Про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу»».
Зобов'язано ГУПФУ в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з 25.06.2024 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» та частини дев'ятої статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з урахуванням довідки Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 14.06.2024 № 42/02/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
30.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Житомирській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Волинський окружний адміністративний суд в ухвалі від 30.12.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.
Натомість скаржник лише покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник, зазначаючи підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Колегія суддів, аналізуючи зміст доводів касаційної скарги, зауважує, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду, періоди роботи позивачки в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу її державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі № 825/1453/18, від 12.04.2021 у справі № 591/3924/16-а, від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Також, Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 дійшла висновку, що оскільки позивач в межах вказаної справи є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то остання має право на призначення пенсії по інвалідності згідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції, переглянув рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 з урахуванням правових позицій Верховного Суду.
Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від таких висновків.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 140/14968/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: В.М. Шарапа
Я.О. Берназюк