21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 440/1956/25
адміністративне провадження № К/990/28231/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гриціва М. І. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії і,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною вимогу ГУ ПФУ в Полтавській області до ОСОБА_1 , оформлену листом № 1600-0404-8/10095 від 06 лютого 2025 року про повернення переплати пенсійного забезпечення за період з 01 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року, винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які готували рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, оформлене листом № 1600-0404-8/10095 від 06 лютого 2025 року та його підписанта заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області Оксану Мисик.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправними відображені в листі від 06 лютого 2025 року № 1600-0404-8/10095 дії відповідача, спрямовані на повернення переплати пенсії позивача за період з 01 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року на суму 2 251 грн 02 коп. У задоволенні клопотання щодо винесення окремої ухвали в справі відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_1 залишив без задоволення.
ОСОБА_1 не погодився з постановою суду апеляційної інстанції й подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати це судове рішення та, як можна зрозуміти з прохальної частини скарги, відповідно до частини першої статті 249 КАС України винести окрему ухвалу та направити її до ГУ ПФУ в Полтавській області щодо усунення порушень постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року № 1381, допущених під час перерахунку пенсії відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 440/8931/24, які зафіксовані в протоколі перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року і є причинами утворення предмету спору у справі № 440/1956/25, а також винести [ще одну] окрему ухвалу відповідно до частини дев'ятої статті 249 КАС України стосовно виявлених в діях посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області порушень законодавства, які містять ознаки кримінального правопорушення та надіслати її прокурору або органу досудового розслідування Полтавської області.
У касаційній скарзі її автор окреслив предмет касаційного оскарження обставинами, які, за власним визнанням самого скаржника, безпосередньо не стосуються предмету ініційованого ним спору - протиправної діяльності ГУ ПФУ в Полтавській області стосовно ОСОБА_1 у формі спроби повернути переплату пенсійного забезпечення за період з 01 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року, а більше стосуються «предикатних» причин, які призвели до виникнення спору, до тих причин, які потребували судового розгляду, судового розсуду, які суд не повинен був залишати без розгляду, аби вони продовжували своїми негативними властивостями порушувати права та інтереси позивача.
У скарзі скаржник в основному характеризує протиправність обставин, які, з погляду скаржника, містять підстави для винесення окремої ухвали, висловлює свої «критичні судження» щодо апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині того, що не було підстав для винесення окремої ухвали. Вважає, що перегляд не був ґрунтовним.
Зрештою скаржник підсумовує, що описані в касаційній скарзі обставини доводять, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неправильно були застосовані норми матеріального права і є процесуальні підстави для касаційного перегляду.
Частина третя статті 3 КАС України передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частина третя статті 328 цього Кодексу передбачає, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами частини четвертої цієї самої статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За правилами частин першої, другої статті 249 КАС України суд, якщо виявить під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
У частині шостій, сьомій цієї статті передбачено, що окрему ухвалу може винести як суд першої інстанції, так і суди апеляційної чи касаційної інстанцій, і що окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);
Частина п'ята статті 332 КАС України передбачає, що суддя-доповідач не приймає до розгляду і повертає касаційну скаргу у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Верховний Суд перевірив окреслений вище зміст та правничу природу підстав касаційної скарги ОСОБА_2 в аспекті її відповідності вимогам процесуального закону, який регламентує доступ до касаційного оскарження, та установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. В цьому зверненні по суті нема цільових, предметних посилань на допущені судами попередніх інстанцій дії та рішення, які призвели до неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Такі підстави викладаються (мають викладатися) в касаційній скарзі з посиланням на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням правил (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом під час формулювання відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Автор скарги зовсім не наводить передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку, тобто того рішення, яке стосуються сутнісних, змістовних вимог позивача, його права на соціальний захист, яке, як видно зі змісту оскарженого судового рішення, суди захистили.
Нагадаємо ще раз, що текст касаційної скарги не містить мотивів існування взаємозв'язку з відповідною підставою касаційного оскарження, що передбачено частиною четвертою статті 328 КАС України, та не має змістовних доводів на обґрунтування цієї позиції, що має свідчити про формальний підхід до оформлення змісту та форми касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відносно доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення суду апеляційної інстанції в частині відмови визнати протиправним рішення суду першої інстанції в сегменті відмови останнього винести окрему ухвалу, а також в частині, коли сам суд апеляційної інстанцій теж відмовився винести окрему ухвалу з аналогічних передумов, треба зазначити, що за правилами частини третьої статті 328 КАС України оскарженню підлягає окрема ухвала, яка існує (фігурує) як окремий вид судового документа, який підлягає оскарженню визначеним колом осіб.
Процесуальний закон не встановлює правила, за якими оскарженню підлягають судові рішення з мотивами відмови задоволення клопотання про винесення окремої ухвали, або, якщо будуть виявлені під час розгляду справи порушення закону, але суд не постановить окрему ухвалу і не направить її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону
У касаційній скарзі скаржник ОСОБА_3 теж не наводить передбачених цим Кодексом підстав для оскарження згаданої в цій справі постанови суду апеляційної інстанції в частині відмов обох судових інстанцій винести окремі ухвали, але в рамках обраного скаржником формату одночасного касаційного оскарження цієї самої постанови суду апеляційної інстанції по суті.
Наведене дозволяє підсумувати, що автор касаційної скарги ретельно не поставився до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої цієї статті рішення про відмову в прийнятті і повернення касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, може ухвалити суддя-доповідач.
Отож, касаційна скарга ОСОБА_1 про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року є неприйнятною; вона підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Гриців