08 липня 2025 року Справа № 280/1792/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мінаєвої К.В.,
за участю секретаря судового засідання Шаповалової А.С.,
представника позивача - Івашківського А.О.,
представника відповідача - Рижкової А.В.,
представника третьої особи - Бондар К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2024 № 00164840709 форма «С», що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.07.2024 № 8518/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2024 № 00164830709 форма «С», що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.07.2024 № 8518/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 .
Крім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору позивачем.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку позивача з порушенням встановленого порядку. Позивач вказує, що під час проведення перевірки перебував в іншому місті та дізнався про неї тільки після ознайомлення з матеріалами перевірки. Зауважує, що перевірка обліку товарних запасів суб'єкта господарювання є предметом документальної перевірки, у зв'язку з чим такі дії ГУ ДПС у Черкаській області під час проведення фактичної перевірки є неправомірними. Також всупереч пп.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) перевірка була проведена без встановлення фізичної особи, яка проводила розрахункової операції, без з'ясування її посади та пов'язаності з позивачем, що підтверджується актом перевірки. Вважає вказані обставини достатніми для висновку про протиправність призначення та проведення перевірки позивача, та, як наслідок, скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Вказує, що підставою проведення фактичної перевірки, на підставі матеріалів якої контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказаний підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проте будь-які докази письмових звернень державних органів або органів місцевого самоврядування, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства позивачу, як суб'єкту підприємницької діяльності, щодо якого було проведено фактичну перевірку, не надано. В наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Також не відображено, зокрема, в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено позивачем. Вважає, що саме лише посилання на норму права, яка містить альтернативні підстави для вжиття юридично значущих для платника податків дій, без конкретизації підстав вжиття таких дій безпосередньо у посиланні (тобто, зазначення поруч із числовим зазначенням норми права словесного вираження конкретної підстави для призначення саме цієї перевірки), є протиправним, оскільки позбавляє платника податків будь-якої правової визначеності щодо розуміння підстав проведення перевірки та, як наслідок, обмежує його можливості щодо захисту своїх прав та законних інтересів, і є, на думку позивача, окремою й самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження в цій справі.
Крім того, зазначає про відсутність в матеріалах перевірки доказів здійснення податковим органом запиту до позивача з метою надання документів, що суперечить п.73.3 ст.73 ПК України. Зауважує, що під час фактичної перевірки фахівцями контролюючого органу безпідставно складений акт зняття залишків товарних запасів, які зберігаються з метою реалізації на торгівельному об'єкті, оскільки проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку. Позивач вважає необґрунтованим зазначений в акті перелік товару та його вартість з огляду на здійснення ним за відповідною адресою несистематичного продажу товарів. Зазначає, що його товар завжди з ним і він здійснює його продаж самостійно без інших представників, водночас представниками контролюючого органу не встановлено власника товару, суб'єктів господарювання якого здійснювали свою діяльність за адресою проведення перевірки.
ІІ. Виклад позицій учасників справи.
28.03.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДПС у Запорізькій області позов не визнає в повному обсязі, заперечує проти позовних вимог та вважає, що підстави для їх задоволення відсутні. Зазначає, що фахівцями Головного управління ДПС у Черкаській області проведено аналіз отриманої від платників, зокрема позивача, податкової інформації, яка свідчила про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, що відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 п.80 ПК України є передумовою проведення фактичної перевірки. Вказує, що незазначення в наказі про проведення фактичної перевірки, на підставі яких саме відомостей (відомостей) податковий орган приймає рішення про проведення фактичної перевірки, не свідчить про незаконність та безпідставність перевірки. Чинне законодавство не встановлює вимоги щодо змісту та способу визначення інформації в наказі на проведення фактичної перевірки. Незазначення конкретних обставин, які охоплюються положеннями пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, не вплинуло на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатом перевірки рішення. Позивачем також не підтверджено впливу відсутності в наказі про проведення фактичної перевірки інформації про порушення позивачем законодавства на законність та обґрунтованість оспорюваних ППР. З посиланням на висновки Верховного Суду в постанові від 26.03.2024 по справі №420/9909/23 зазначає про наявність обґрунтованих підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Щодо виявлених порушень зазначає, що інспекторами було надано письмове звернення про отримання документів, а саме: реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об'єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками, виписка з банківського терміналу (еквайринг) за перевіряємий період. Запитувані документи станом на 17.07.2024 надано не було. Також під час проведення перевірки особі, яка проводила розрахункові операції було запропоновано надати вищезазначені документи, проте було відмовлено в наданні документів, про що було складено акт про ненадання документів № 8518 від 18.07.2024, від підписання акту особа, яка проводила розрахункові операції, відмовилась. На підставі пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України перевіряючими складено акт зняття залишків товарних запасів на торгівельному об'єкті (в складських приміщеннях), до опису якого включені технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, які зберігались/реалізовувались платником за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, Соснівський район, бульвар Шевченка, 208/1, на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 3 045 984,00 грн. Враховуючи ненадання до перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарів, що знаходились в магазині на реалізації (документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), та не обліковані в Формі ведення обліку товарних запасів, актом перевірки зафіксоване порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосовано відповідну санкцію. Також зауважує, що позивач на підтвердження своєї позиції щодо відсутності вказаного порушення не надав жодних документальних підтверджень надходження товару, внесення інформації до Форми обліку, не навів об'єктивні причини відсутності таких документів під час перевірки. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.05.2025 судом отримано пояснення третьої особи Головного управління ДПС у Черкаській області, у яких зазначено, що відповідно до наказу від 05.07.2024 № 1576-п, а також направлень проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 за період діяльності з 24.04.2024 по 17.07.2024. Податковим кодексом України не передбачено розкриття у наказі про призначення перевірки змісту інформації та фактів, які свідчать про порушення/ймовірне порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. Разом з тим, в оскаржуваному наказі зазначено мету та підстави проведення перевірки, а також усі реквізити, обов'язковість зазначення яких визначена п. 81.1 ст. 81 ПК України. Особі, що фактично здійснила розрахункову операцію, вручено завірену копію наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 05.07.2024 року № 1576-п, пред'явлено дійсні направлення та службові посвідчення; запропоновано зробити відповідні записи в направленнях із зазначенням свого ПІБ, посади, дати і часу ознайомлення, проте особа відмовилась, про що складено відповідний акт. Під час перевірки 08.07.2024 за місцем фактичного провадження діяльності позивача, проведена контрольна розрахункова операція з придбання спрею-очищувача ТМ «Gelius» за ціною 299,00 грн. Особа, що фактично здійснила розрахункову операцію готівкові кошти від посадової особи контролюючого органу отримала, здійснила відпуск товару, провела розрахункову операцію через програмний реєстратор розрахункових операцій зі створенням у електронній формі розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. З метою контролю за дотриманням позивачем вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, посадовими особами контролюючого органу зобов'язано на початок проведення перевірки надати документи що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Разом з тим, вказані документи на початок проведення перевірки надані не були, про що складено відповідний акт. Також перевіряючими було складено та вручено письмове звернення про отримання необхідних документів, які станом на 17.07.2024 платником надані не були. Перевіркою дотримання позивачем вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, встановлено здійснення позивачем реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 3 045 984,00 грн, внаслідок чого були прийняті податкові повідомлення-рішення за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265 та п.85.2 ст.85 ПК України. Позивач по суті не заперечує та не спростовує факт невиконання ним обов'язків, встановлених п.12 ст.3 Закону № 265, а лише вказує на процедурні порушення перевірки та трактує норми законодавства на власний розсуд.
21.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, який зазначає про порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки. Наказ про проведення перевірки не був пред'явлений контролюючим органом перед початком проведення фактичної перевірки, що підтверджується актом про відмову від підпису у направленні на перевірку. У пп. 75.1.3 п.75 ст.75 ПК України визначено вичерпний перелік питань, які підлягають перевірці під час фактичної перевірки, з якого слідує, що з'ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов'язане із отриманням дозвільних документів, тому не може бути предметом фактичної перевірки. В акті фактичної перевірки зазначено, що перед початком перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію на суму 8999 грн, проте матеріали перевірки не містять доказів повернення придбаного контролюючим органом придбаного товару, що ставить під сумнів як проведення самої контрольно-розрахункової операції, яка стала початком проведення фактичної перевірки, так і фактів, які були зафіксовані податківцями під час фактичної перевірки. Висловлює припущення щодо джерел фінансування здійснення контрольної розрахункової операції - власних грошових коштів працівників ГУ ДПС, що не передбачено Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади». З посиланням на висновки постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.042025 у справі №160/26861/24 вказує про відсутність доказів видачі посадовим особам ГУ ДПС в Черкаській області грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу для здійснення контрольної розрахункової операції, тому вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС. Наголошує, що проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення, у зв'язку з чим необґрунтованим є складання контролюючим органом опису товару.
07.07.2025 судом отримані додаткові пояснення відповідача, у яких представник податкової звертає увагу на обов'язок суб'єкта господарювання надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.12.2023 у справі № 280/1998/23, від 11.01.2024 у справі №420/12275/22, від 16.05.2024 у справі №280/176/23, зауважує, що суб'єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), тому ненадання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. За наведених підстав вважає безпідставним посилання позивача на те, що єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку є проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів. Також з огляду на предмет фактичної перевірки, а саме здійснення контролю щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, вказує на безпідставність посилань позивача за вихід фахівцями контролюючого органу за межі предмету перевірки. Крім того, позивачем не надано жодних документів щодо товару, який перебував у місці продажу в момент фактичної перевірки, ані під час перевірки, ані під час подачі позовної заяви до суду, тому необґрунтованим є посилання позивача на здійснення діяльності за тією ж адресою діяльності іншими платниками податків.
08.07.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких він зазначає, що відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України перевірка обліку товарних запасів не входить до предмету фактичної перевірки. Крім того, твердження відповідача про обов'язок надання документів на товар від невстановленої особи, без належних доказів існування такої особи та будь-якої приналежності даної особи до позивача вважає безпідставним. Порушення контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки платника податків призводить до відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення). Зауважує, що проведення інвентаризації на вимогу податкового органу є єдиним встановленим засобом доказування наявності товарних запасів у платника податку, проте відповідач під час проведення фактичної перевірки позивача проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей тощо не вимагав, докази наведеного відсутні в матеріалах справи.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 17.03.2025 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначив підготовче засідання на 10.04.2025; витребував від Головного управління ДПС у Запорізькій області докази по справі, а саме всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 09.09.2024 № 00164840709 та від 09.09.2024 № 00164830709.
Ухвалою від 10.04.2025 суд відклав підготовче засідання на 24.04.2025.
Ухвалою від 16.04.2025 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Івашківського Андрія Олеговича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 24.04.2025 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області; частково задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та витребував від Головного управління ДПС у Черкаській області всі документи та матеріали, які стали підставою для призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складений акт від 18.07.2024 №8518/23-00-07-07-01/3607503552, на підставі якого Головним управлінням ДПС у Запорізькій області були складені податкові повідомлення-рішення від 09.09.2024 №00164840709 та від 09.09.2024 № 00164830709, зокрема, звернення державного органу або орагну місцевого самоврядування, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства, що стали підставою для призначення фактичної перевірки позивача; відклав підготовче засідання на 07.05.2025.
Ухвалою від 07.05.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження в адміністративній справі на тридцять днів відповідно до частини четвертої статті 173 КАС України; відклав підготовче засідання на 21.05.2025.
Ухвалою від 15.05.2025 суд задовольнив клопотання представника третьої особи Бондар Катерини Андріївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 21.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 11.06.2025. Протокольною ухвалою від 11.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті на 07.07.2025. Протокольною ухвалою від 07.07.2025 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 08.07.2025 о 09:45.
08.07.2025 у судовому засіданні оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення суду.
Повне рішення суду складено з урахуванням перебування судді Мінаєвої К.В. у відпустці згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/56 від 15.07.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Гребенюк Владислав Ігорович зареєстрований як фізична особа-підприємець з 29.02.2024, види економічної діяльності (за КВЕД): 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (основний); 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку (а.с.6-7).
За змістом доповідної записки ГУ ДПС у Черкаській області №2686/23-00-07-07-02 від 05.07.2024 у листі ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 зазначено, що з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_2 на офіційному YouTube каналі «Плинский media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, слід повідомити наступне. Так, згідно опублікованої ОСОБА_3 інформації на території України здійснюється реалізація дороговартісної техніки «APPLE», при продажу якої продавцями пропонуються різноманітні форми розрахунків, у тому числі, безготівковими коштами (з банківської картки на банківську картку фізичної особи), віртуальними коштами (криптовалюта) тощо. При цьому такі розрахунки здійснюються без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних РРО та відповідно без видачі споживачу відповідного розрахункового документа. Також, згідно наведеної інформації, окремі продавці дороговартісної техніки «APPLE» не мають відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу. Враховуючи викладене вище, з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 Податкового кодексу України, які розпочати не пізніше 08.07.2024. Запропоновано погодити проведення фактичної перевірки, зокрема, у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.102-104, 107).
На підставі пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Черкаській області видано наказ №1576-п від 05.07.2024 «Про проведення фактичної перевірки», яким наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 липня 2024 року тривалістю десять діб. Перевірку провести за період діяльності з 24.04.2024 по 17.07.2024 з метою контролю за дотримання вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності (а.с.15, 42, 105).
05.07.2024 державним інспекторам виписані направлення на перевірку №2636/23-00-07-07-01, №2635/23-00-07-07-01, №2637/23-00-07-07-01 з метою проведення з 08.07.2024 фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с.92-93).
08.07.2024 державними інспекторами складено акт відмови від підписання направлень на перевірку, відповідно до якого після ознайомлення з наказом №1576-п від 05.07.2024 та направленнями №2635 від 05.07.2024, № 2636 від 05.07.2024, № 2637 від 05.07.2024 особа, яка фактично здійснила розрахункову операцію, відмовилася від підписання направлення на перевірку (а.с.44).
08.07.2024 головним державним інспектором складено письмове звернення про отримання документів, яким зобов'язано на початок проведення перевірки надати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та / або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Зазначений перелік документів просили надати 08.07.2024. Також, зобов'язано надати наступні документи ((їх належним чином завірених копій): реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об'єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками, виписка з банківського терміналу (еквайрінг) за перевіряємий період. Зазначений перелік документів просили надати до 17.07.2024. Для складання, ознайомлення з матеріалами перевірки, складання акту (довідки) фактичної перевірки та / або складання протоколу про адміністративне правопорушення запропоновано прибути 18.07.2024 (а.с.41).
Згідно з актом ненадання документів (їх засвідчених копій) службовими особами контролюючого органу було запропоновано надати документи. Станом на 08.07.2024, 17 год. 03 хв. Зазначені документи (їх копії) платником податків не були надані (а.с.44 зворотній бік).
За результатами проведеної фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Черкаській області складено акт № 8518/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 від 18.07.2024 (далі - Акт фактичної перевірки), за висновками якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 Закону № 265, п. 85.2 ст. 85 ПК України, ст. 24 Кодексу законів про працю України (а.с.12-14, 37-39).
За змістом акту фактичної перевірки, в ході перевірки встановлено, крім іншого, що 08.07.2024 за місцем фактичного провадження діяльності Платника, проведена контрольна розрахункова операція з придбання спрею-очищувача ТМ «Gelius» за ціною 299,00 грн. Особа, що фактично здійснила розрахункову операцію готівкові кошти від посадової особи контролюючого органу отримала, здійснила відпуск товару, провела розрахункову операцію через програмний реєстратор розрахункових операцій зі створенням у електронній формі розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Перевіряючими вручено завірену копію наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 05.07.2024 №1576-п, пред'явлено дійсні направлення та службові посвідчення перевіряючих. Продавець відмовився зробити відповідні записи в направленнях на перевірку, про що складено відповідний акт відмови від підписання направлень на перевірку. З урахуванням викладеного розпочата фактична перевірка. Запитувані документи на початок проведення перевірки Платником / його уповноваженим представником / особою, яка фактично проводить розрахункові операції (продавцем) не були надані, про що перевіряючими складено відповідний акт ненадання документів (їх засвідчених копій). Перевіряючими складено акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті (в складських приміщеннях), до опису якого включені технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, які зберігались/реалізовувались Платником за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 208/1, на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 3 045 984,00 грн. За результатами перевірки встановлено здійснення Платником реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 3 045 984,00 грн. Запитувані документи станом на 17.07.2024 не були надані.
Після складання матеріалів перевірки особа, яка здійснювала розрахункову операцію відмовилася від підписання таких документів, про що державними інспекторами складено акт (а.с.45 зворотній бік).
Листом від 22.07.2024 №1152/7/23-00-07-07-07 матеріали фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 направлені на адресу Головного управління ДПС у Запорізькій області (а.с.101).
На підставі висновків акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 00164840709 від 09.09.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на загальну суму 3 045 984,00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (реалізація товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання), відповідальність передбачено ст. 20 Закону;
- № 00164830709 від 09.09.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за порушення п.85.2 ст.85 ПК України (незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.09.2024 №00164840709 та №00164830709 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (по тексту - ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
В контексті розглядуваної справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23. Так у вказаній постанові Верховний Суд зауважує, що правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо.
У постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, Судова палата закцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Реалізуючи мету, з якою зазначена вище справа розглядалась у складі Судової палати, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Застосовуючи вказані висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято наказ, стала доповідна записка ГУ ДПС у Черкаській області №2686/23-00-07-07-02 від 05.07.2024, підставою для складення якої став лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07.
У вказаній записці зазначено, що з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_2 на офіційному YouTube каналі «Плинский media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, слід повідомити наступне. Так, згідно опублікованої ОСОБА_3 інформації на території України здійснюється реалізація дороговартісної техніки «APPLE», при продажу якої продавцями пропонуються різноманітні форми розрахунків, у тому числі, безготівковими коштами (з банківської картки на банківську картку фізичної особи), віртуальними коштами (криптовалюта) тощо. При цьому такі розрахунки здійснюються без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних РРО та відповідно без видачі споживачу відповідного розрахункового документа. Також, згідно наведеної інформації, окремі продавці дороговартісної техніки «APPLE» не мають відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу. Враховуючи викладене вище, з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 Податкового кодексу України, які розпочати не пізніше 08.07.2024. Запропоновано погодити проведення фактичної перевірки, зокрема, у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.102-104, 107).
Отже, така доповідна записка сформована з метою ініціювання проведення фактичних перевірок платників податків та об'єктів, зазначених у додатку до доповідної записки, на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. При цьому, у доповідній записці викладено фактичну складову, на основі якої вона сформована, вказано, що до Головного управління ДПС надійшов лист ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07 щодо публікації ОСОБА_3 інформації стосовно незаконної реалізації дороговартісної техніки APPLE та можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торгових мережах, що здійснюють реалізацію такої техніки.
Cуд розцінює доповідну записку відділу фактичних перевірок №2686/23-00-07-07-02 від 05.07.2024 як фактичну підставу для проведення перевірки, оскільки така доповідна записка базується на отриманій інформації, що визначена підпунктами 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
При цьому суд не приймає посилання представника позивача в судовому засідання на те, що лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 не містить даних реєстрації у Головному управлінні ДПС у Черкаській області, оскільки, як пояснив представник відповідача, лист отриманий відповідачем через систему електронного документообігу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у контролюючого органу підстав, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, призначати та проводити фактичну перевірку суб'єктів господарювання.
За таких підстав, наказ Головного управління ДПС у Черкаській області №1576-п від 05.07.2024 «Про проведення фактичної перевірки є правомірним, оскільки в ньому викладені правові підстави проведення фактичної перевірки позивача, що ґрунтувались на фактичних підставах, які були зазначені у доповідній записці відділу фактичних перевірок №2686/23-00-07-07-02 від 05.07.2024 та листі ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07.
Щодо дотримання посадовими особами контролюючого органу процедури проведення перевірки слід зазначити наступне.
Позивач стверджує, що представниками контролюючого органу було запропоновано якійсь фізичній особі, яка була присутня під час фактичної перевірки надати документи, що підтверджують облік товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. У зв'язку з ненаданням документів, представники ГУ ДПС у Черкаській області склали Акт ненадання документів. Вважає, що у випадку виявлення іншого суб'єкту господарювання в магазині, представники податкового органу мали для початку встановити чи є уповноважені особи, або ж особи які пов'язані з платником податку, в подальшому, встановити чи належить товар особі, яка перевіряється, чи можливо іншим суб'єктам господарювання. Вказує, що наказ про проведення перевірки не був пред'явлений контролюючим органом перед початком проведення фактичної перевірки, що підтверджується актом про відмову від підпису у направленні на перевірку (в тексті означеного акту контролюючий орган не зазначає про пред'явлення Наказу на перевірки та відмову від ознайомлення).
При цьому позивачем не заперечується факт здійснення підприємницької діяльності в об'єкті перевірки, що визначений наказом Головного управління ДПС у Черкаській області, а саме: за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, Соснівський район, бульвар Шевченка, 208/1.
Як зазначено судом раніше, пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених в підпунктах 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України не пред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) визначених цим пунктом документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Аналізуючи вказані вище положення ПК України, суд висновує, що документи про призначення перевірки (наказ про проведення перевірки, направлення на проведення такої перевірки, службові посвідчення) можуть бути пред'явленні або надісланні такому колу осіб: платнику податків, його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції.
Більше того, суд зазначає, що проведення фактичної перевірки можливе без особистої участі фізичної особи-підприємця, як суб'єкта, який фактично здійснює господарську діяльність, бо згідно з положеннями ПК України фактичні перевірки проводяться за участю особи, яка на правомірних підставах присутня в об'єкті перевірки і проводить розрахункові операції. Такий висновок викладений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №300/5010/24.
Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки зафіксовано те, що в магазині було проведено контрольну закупку. Згідно з копією фіскального чеку операцію проведено за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 .
Отже, на переконання суду, принаймні одна особа, що проводила розрахункову операцію, була наявна у магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 та здійснювала розрахункові операції від імені ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Одним із невід'ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що особа, за участю якої посадові особи податкового органу проводили перевірку, не є її уповноваженою особою, оскільки під час перевірки 08.07.2024 за місцем фактичного провадження діяльності позивача, проведена контрольна розрахункова операція з придбання спрею-очищувача ТМ «Gelius» за ціною 299,00 грн. Особа, що фактично здійснила розрахункову операцію, отримала готівкові кошти від посадової особи контролюючого органу, здійснила відпуск товару, провела розрахункову операцію через програмний реєстратор розрахункових операцій зі створенням у електронній формі розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
08.07.2024 державними інспекторами складено акт відмови від підписання направлень на перевірку, відповідно до якого після ознайомлення з наказом №1576-п від 05.07.2024 та направленнями №2635 від 05.07.2024, № 2636 від 05.07.2024, № 2637 від 05.07.2024 особа, яка фактично здійснила розрахункову операцію, відмовилася від підписання направлення на перевірку.
При цьому особа, за участю якої посадові особи податкового органу проводили перевірку, відмовилась від підписання направлень на проведення перевірки про що свідчить акт відмови від підписання від 08.07.2024, відмовилась від підписання матеріалів перевірки та отримання копії акту перевірки, про що контролюючим органом складено відповідний акт відмови від підписання від 08.07.2024. Також зазначена особа відмовилась від надання документів про що свідчить акт ненадання документів від 08.07.2024.
Крім того, особа, за участю якої посадові особи податкового органу проводили перевірку, згідно акту фактичної перевірки, не висловлювала жодних заперечень та не надавала пояснення, що товар, який нею був проданий, та товар описаний в ході перевірки належить не позивачу, а іншій особі.
Посилання представника позивача на те, що в господарському об'єкті на момент проведення фактичної перевірки знаходились товари, які не належали позивачу, є безпідставні, оскільки пунктом 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено обов'язок суб'єкта господарювання мати підтверджуючі документи щодо обліку та походження всіх товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Позивачем не надано жодних документів щодо товару, який перебував у місці продажу в момент фактичної перевірки, ані під час перевірки, ані під час подання позову до суду.
Позивачем також не подано заперечень на акт перевірки, не надано з урахуванням положень частини першої статті 77 КАС України і до суду жодних доказів на спростування порушень, викладених в акті фактичної перевірки.
Таким чином, суд погоджується із доводами представників відповідача та третьої особи про те, що посадовими особами контролюючого органу дотримано визначену нормами законодавства процедуру проведення перевірки, зокрема, в частині належного вручення особі, яка фактично проводить розрахункові операції, документів перед початком проведення перевірки.
Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку діям інспекторів, які проводили перевірку, в частині надання податковим органом запиту про надання первинних документів.
Так, згідно із пунктами 85.2, 85.4, 85.6, 85.7 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
З аналізу наведених положень ПК України слідує, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Такий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21.
Також Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.
Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18 та від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15 та інших.
У постанові від 08.09.2019 у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Також у постановах від 08.08.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі № 640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов'язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.
Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеною і послідовною.
У постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Суд звертає увагу на те, що запити, які можуть бути сформовані у порядку статті 73 ПК України та статті 85 ПК України є різними за своїми підставами та порядком оформлення.
Так, запит у порядку статті 73 ПК України формується до початку перевірки та повинен мати визначені підстави для його формування та бути оформлений з дотриманням чітких вимог. Натомість, запит у порядку статті 85 ПК України формується після початку перевірки з метою отримання документів та інформації, що стосується предмету перевірки. При цьому, такий запит формується посадовою (службовою) особою контролюючого органу.
Таким чином, оцінюючи доводи сторін, враховуючи окреслене вище нормативне регулювання, у цій справі суд вважає помилковими доводи позивача про те, що запити про надання документів сформовані з порушенням законодавства, адже такі запити сформовані згідно статті 85 ПК України.
При цьому, як вже зазначалось судом, згідно з актом фактичної перевірки, особа, за участю якої посадові особи податкового органу проводили перевірку, не висловлювала жодних заперечень щодо акту відмови від надання документів від 08.07.2024. Також, на переконання суду, зважаючи на те, що вказана особа здійснювала реалізацію товару позивача, ненадання контролюючому органу первинної документації щодо предмету перевірки свідчить про неналежну організацію діяльності саме позивачем, що і призвело до відповідних наслідків.
Доводи позову щодо виходу податкового органу за межі проведення даної податкової перевірки судом відхиляються, як такі, що не відповідають вимогам підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та наказу Головного управління ДПС у Черкаській області №1576-п від 05.07.2024 «Про проведення фактичної перевірки».
У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.12.2020 у справі № 814/733/17, від 15.02.2023 у справі № 820/6187/16, ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, у свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Посилання позивача на те, що єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку є проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів, є безпідставними, оскільки пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Стосовно тверджень позивача про відсутність доказів видачі посадовим особам ГУ ДПС в Черкаській області грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу для здійснення контрольної розрахункової операції, тому вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС, слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 80.4 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
За приписами підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захист) прав споживачів.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 30.06.1999 №783-XIV «Про джерела фінансування органів державної влади» (далі - Закон №783-XIV) органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Враховуючи відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам ГУ ДПС Черкаській області, які в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, таким чином вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС.
Таким чином, джерелом, з якого було профінансовано здійснення вказаної контрольної розрахункової операції, є власні грошові кошти працівників ГУ ДПС Черкаській області.
Матеріали справи не містять доказів повернення грошових коштів посадовим особам, так само, як і докази повернення придбаного товару позивачу.
Враховуючи те, що законодавство не містить дозволу щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у тому числі коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак, в силу частини другої статті 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу за відсутності законодавчого дозволу не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 встановила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури прийняття того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при здійсненні перевірки, які не були дотримані відповідачем у повному обсязі, не може потягнути за собою безумовне їх скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 у справі № 500/26/22.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що використання власних грошових коштів працівників ГУ ДПС Черкаської області для проведення контрольної розрахункової операції не впливає на висновки контролюючого органу про порушення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних повідомлень-рішень, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: просп.Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області, місцезнаходження: вул. Хрещатик, буд. 235, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ ВП 44131663.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.07.2025.
Суддя К.В.Мінаєва