18 липня 2025 року Справа № 280/1322/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
до: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )
про: стягнення безпідставно виплачених грошових коштів.
24.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- стягнути з відповідача безпідставно виплачені грошові кошти у сумі 48 731,26 грн.;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2023 № 242 відповідача призначено на посаду навідника-оператора 2 розвідувального взводу 3 розвідувальної роти.
Відповідачу безпідставно нараховано та виплачено грошове забезпечення за вересень - листопад 2023 року, у зв'язку з тим що останній не повернувся до позивача після лікування в міській лікарні № 9 м. Запоріжжя та вказані обставини не були відомі на момент здійснення виплати грошового забезпечення відповідача.
Зі змісту рапорту уповноваженої особи позивача від 17.01.2024 № 916 стало відомо що відповідач вчасно не повернувся на військову службу до позивача після лікування в лікарні № 9 м. Запоріжжя, а також перестав виходити на зв'язок і надавати документи про своє місцеперебування.
Позивач зазначив, що по даному факту подій було призначено службове розслідування за результатами якого було встановлено, що відповідач незаконно відсутній на службі з 05.09.2023 по теперішній час. Відомості про вказані обставини позивачу стали відомі лише після 17.01.2024, тобто після нарахування відповідачу грошового забезпечення за вересень - листопад 2023 року. Вини посадових осіб позивача не встановлено. Причиною переплати грошового забезпечення відповідача є особиста недобросовісність останнього.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2024 № 311/нод відповідачу призупинено виплату грошового забезпечення з 05.09.2023.
У позовній заяві зазначено, що згідно з довідки фінансово-економічної служби позивача від 27.03.2024 № 112 розмір безпідставно нарахованих та виплачених відповідачу грошових коштів становить 48 731,26 грн. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження), про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.48), у встановлений судом строк не подав відзив на позовну заяву, а також не надіслав суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2023 № 242 відповідача призначено на посаду навідника-оператора 2 розвідувального взводу 3 розвідувальної роти (а.с.17).
Щодо відповідача було проведено службове розслідування, що підтверджується наявною копією акту службового розслідування (а.с.6-12) та копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 22.03.2024 № 311/нод, за результатами якого було встановлено, що відповідач 25.08.2023 вибув на лікування до шпиталю КНП «Міська лікарня № 1» м. Запоріжжя та згодом був перенаправлений до КНП «Міська лікарня № 9» м. Запоріжжя, де перебував на лікуванні до 04.09.2023. З 05.09.2023 по теперішній час відповідач відсутній в місці тимчасового розташування медичного пункту позивача та в тимчасовому розташуванні 3 розвідувальної роти, в інших районах зосередження підрозділів позивача. Отже, відповідач вважається таким, що не з'явився вчасно на службу без поважних причин (а.с.13-16).
Стосовно відповідача було відкрите кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлення про початок досудового розслідування від 09.04.2024 (а.с.19) та витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 10.04.2024 (а.с.20).
Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою фінансово-економічної служби позивача від 27.03.2024 № 112 розмір безпідставно нарахованих та виплачених грошових коштів відповідачу становить 48 731,26 грн (а.с.18).
Оцінюючи наявність правових підстав стягнення з відповідача безпідставно виплачених грошових коштів у сумі 48 731,26 грн., суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норма ст. 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Нормою п. 3 Порядку № 260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з п. 12 Порядку № 260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Натомість, за положеннями п. 15 Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодеску України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі змістом цієї норми, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас норма ст. 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Так, судом встановлено, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки з 05.09.2023 по теперішній час був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення за вказаний період, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 48 731,26 грн.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно виплачені грошові кошти у сумі 48 731,26 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно виплачених грошових коштів у сумі 48 731,26 грн.
У свою чергу, суд вважає, що відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач виступає у даній справі в якості суб'єкта владних повноважень, підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити повністю адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про стягнення безпідставно виплачених грошових коштів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно виплачені грошові кошти у сумі 48 731,26 грн. (сорок вісім тисяч сімсот тридцять одна гривня двадцять шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 18 липня 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус