Справа № 362/2981/25
Провадження № 2-а/362/38/25
21 липня 2025 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження по справі,
Позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом в обґрунтування вимог якого зазначила, що постановою № 37 від 22.04.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Посилаючись на те, що для проведення перевірки нею було надано усі необхідні документи, у відповідності до переліку питань згідно додатка до листа Сіверськодонецької районної державної адміністрації Луганської області 11.04.2025 № 01.01-29/1109; оскаржувана постанова не містить часу, місця та суті адміністративного правопорушення; не вказано які саме порушено норми Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487; при винесенні оскаржуваної постанови начальником порушено процедуру розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності; позивачка була позбавлена можливості подати якісь додаткові докази, надати свої пояснення та скористатися правовою допомогою, - позивачка просить скасувати вказану постанову та закрити провадження по справі (т.с. 1, а.с. 139 - 151).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Оскільки відповідач, який отримав судове повідомлення про розгляд справи разом із копією ухвали про відкриття провадження, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подав відзив на позов і не заперечив проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів (т.с 2, а.с. 28, 29).
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Постановою № 37 від 22 квітня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 на позивачку накладено штраф в сумі 59 500 гривень 00 копійок (т.с. 1, а.с. 199 - 200).
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає також в порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Зокрема, із мотивувальної частини оскаржуваної постанови за описом обставин установлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачка порушила статтю 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Насамперед, слід зауважити, що у змісті постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 відсутні будь-які статті та вказана постанова містить лише три пункти.
Як наслідок, позивачка ні при яких обставинах, не порушувала вимог зазначеної постанови Уряду України.
При цьому, позивачка не є суб'єктом виконання вказаної постанови Уряду України, оскільки на неї абсолютно не поширюється дія вказаної постанови Уряду України, позаяк вона не є суб'єктом якому доручено виконання зазначеної постанови Уряду України.
Проте, відповідач не врахував дану обставину при винесенні оскаржуваної постанови.
Отже, позивачку безпідставно і необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності.
Якщо ж відповідач мав на увазі порушення позивачкою Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, то слід врахувати наступне.
Вказаний порядок не містить жодних статей та складається із пунктів.
Відповідно до пункту 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (який очевидно мав на увазі відповідач), організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників; обов'язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу); у разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов'язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації; працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов'язаних та контролю за станом ведення військового обліку.
З урахуванням змісту наведеної норми підзаконного нормативно-правового акта вбачається, що позивачка не порушила вищевказаних вимог пункту 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, під час розгляду справи встановлено, що за обставин вказаних в оскаржуваній постанові позивачка не порушила ані вимог неіснуючої статті постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, ані пункту 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також, із доданих до позову письмових доказів, під час розгляду справи, встановлено що позивачкою було надано копію розпорядження голови Сєвєродонецької РДА від 12.01.2024 року № 4, як вимагалося переліком питань № 1 згідно додатка до листа Сіверськодонецької районної державної адміністрації Луганської області від 11.04.2025 року № 01.01-29/1109 «Копія наказу (розпорядження) місцевого органу виконавчої влади з питань військового обліку за минулий рік» (т.с. 1 а.с. 170, 226 - 250, т.с. 2 а.с. 1 - 19).
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що у даному випадку в діях позивачки відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому і склад відповідного адміністративного правопорушення в діях позивачки теж відсутній.
Оскільки, в діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку, що постанова начальника ТЦК неправомірною та порушує права позивачки.
Норми частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідач не надав суду доказів правомірності свого рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, коли судом встановлено, що оскаржувана постанова стосовно позивачки є неправомірною, суд приходить до висновку, що її слід скасувати.
Одночасно, вимоги позову про закриття справи про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно із Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року по справі № 200/14811/16-а (2-а/200/574/16) провадження № К/9901/24025/18, відповідно до норм КАС України, суд не наділений повноваженнями закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення; вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу; судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд не має права закривати провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки суд не розглядав таке провадження.
Дане питання належить виключно до повноважень відповідної уповноваженої особи (відповідача) яка розглянула справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесла оскаржувану постанову.
За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню в обсязі визначеному судом.
При цьому, на підставі частини першої статті 139 КАС України, судові витрати позивачки по сплаті судового збору, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб'єкта владних повноважень (т.с. 1, а.с. 125).
На підставі викладеного, керуючись Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 19 Конституції України, статтями 2, 7 - 12, 69 - 72, 76, 79, 86, 128, 158 - 163, 257 - 263 КАС України,
Частково задовольнити позов.
Скасувати постанову № 37 від 22 квітня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , штрафу в сумі 59 500 гривень 00 копійок.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 21 липня 2025 року.