Справа № 296/581/24
2/296/730/25
31 березня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Шалоти К. В.,
за участю секретаря судового засідання Прохорчук Д. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Власюка М. В.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання права на приватизацію,
І. СУТЬ СПРАВИ
1. 17.01.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Корольовського районного суду міста Житомира із позовною заявою до Управління житлового господарства Житомирської міської ради (далі - відповідач), в якій просила визнати за нею право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Позов обґрунтовувався тим, що у період з 1963-1964 років ОСОБА_2 підприємством "2-й Цегляний завод" у місті Житомир була виділена 2-х кімнатна квартира загальною площею 52,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджується, що ордер на зазначену квартиру не видавався. Вказується, що з 1963-1964 року по теперішній час позивачка фактично проживає та зареєстрована за вказаною адресою. З метою приватизації спірної квартири позивачка звернулась до відповідача з заявою від 26.10.2023 та необхідними документами, однак без подання оригіналу (копії) ордеру про вселення, який не міг бути наданий через його відсутність та отримала відповідь від 26.10.2023 за № 1-68 про відмову у прийнятті вказаної заяви через відсутність у позивачки оригіналу ордеру про вселення.
3. Посилаючись на те, що позивачка не використала право на приватизацію державного житлового фонду з 1992 року, має право на приватизацію спірного житла згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», законно набула право на проживання в спірній квартирі, правомірність її заселення в житло відповідачем не оспорюється, а також те, що позивачка має весь перелік документів, який необхідний для приватизації житла, крім оригіналу ордеру, остання просила визнати її право на приватизацію спірної квартири.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
4. 13.02.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі № 296/581/24, яку вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
5. Представник відповідача - Дідовець Ю.П. надіслала до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, ст. 58 Житлового кодексу України, вказувала, що у позивачки відсутній ордер на житлове приміщення, відповідачем правомірно надано відмову щодо приватизації спірної квартири, а також посилаючись на те, що відповідно до позову у 1963-1964 роках ОСОБА_2 , а не позивачці, державним підприємством «2-1 Цегляний завод» у м. Житомир [надано для проживання спірне житло], відсутність доказів на підтвердження правових підстав для набуття права на проживання позивачки в спірній квартирі з 1991 року, зазначала про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Додатково вказувала, що спірна квартира не приватизована та відноситься до комунальної власності міста, хоча попередньо відносилась до числа службових; стверджувала, що відповідач не чинить будь-яких перепон у проживанні у спірному житлі, а також вказувала, що надання житла позивачці поза чергою перед іншими громадянами, які перебувають у черзі на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов, на думку представника відповідача, буде порушувати конституційні права цих громадян.
6. Представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заперечення на відзив, в якому посилаючись на те, що позивачкою при зверненні до відповідача подано заяву та додано всі необхідні документи; відповідачем не оспорено право позивача на приватизацію чи відмовлено в проведенні приватизації з причин порушення вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а відмовлено в проведенні приватизації житла через відсутність ордеру на житлове приміщення; вказуючи, що ордер на спірну квартиру не видавався, оскільки на той час житло було відомчим та утримувалось на балансі підприємства; право на проживання в спірній квартирі позивачка набула з 1962 року як неповнолітній член сім'ї ОСОБА_4 при наданні спірної квартири і продовжує проживати в ній по теперішній час, правом на приватизацію не скористалась, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги.
7. 09.05.2024 протокольною ухвалою суду за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті.
8. Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали, навали усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.
9. Представник представника у судове засідання не прибув, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання судових повісток в електронний кабінет відповідача, причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань до суду не надсилав.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
10. 26.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Начальника УЖГ із заявою, в якій просила здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_2 без копії ордера та архівного витягу про надання жилої площі на ім'я ОСОБА_1 , що стверджується копією заяви, зареєстрованою за №1-68/УЖГ від 26.10.2023 (а.с.6).
11. У листі Управління житлового господарства Житомирської міської ради від 26.10.2023 адресованому на ім'я ОСОБА_1 із посиланням на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (із змінами), відповідно до якої громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), звертається в орган приватизації та подає документи, серед яких, зокрема: копію ордеру на жиле приміщення, та ст. 58 ЖК України, відповідно до якої на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради, видає громадянові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, - повідомлено, що питання приватизації квартири АДРЕСА_2 не може бути прийнято до розгляду (а.с. 20-21).
12. Відповідно до довідки Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської міської ради від 09.11.2023 вбачається, що згідно наявних матеріалів інвентаризаційної справи №9399, право власності на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_1 станом на 01.01.2003 не зареєстровано (а.с. 7).
13. Згідно із листом Державного архіву Житомирської області від 13.10.2023 № Б-4192/04 вбачається, що у протоколах засідань виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих за 1963-1964 роки відомостей про виділення квартири ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 8).
14. Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 18.06.2021 №1206 слідує, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 (а.с. 9).
15. Згідно із витягом з Реєстру Житомирської територіальної громади від 10.01.2024 слідує, що ОСОБА_1 з 22.03.1991 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
16. Відповідно до змісту копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що остання з 22.03.1991 місце проживання зареєстрована (прописана) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).
ІV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
17. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
18. Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (частина 1 статті 345 Цивільного кодексу України).
19. У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
20. Згідно зі статтею 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
21. Правові основи приватизації державного житлового фонду визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон № 2482-XII).
22. За змістом статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
23. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2482-XII до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
24. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 Закону№ 2482-XII).
25. Статтями 3, 5 Закону № 2482-XII визначено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі наймачу та членам його сім'ї квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у межах визначеної норми. При цьому, до членів сім'ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
26. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством (частина 2, 3 статті 8 Закону № 2482-XII).
27. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (частина десята статті 8 Закону № 2482-XII ).
28. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).
V. МОТИВИ СУДУ
29. Між сторонами виник спір з приводу реалізації права позивачки ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .
30. З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_2 з 22.03.1991, остання 26.10.2023 звернулась до відповідача як приватизаційного органу із заявою про здійснення приватизації квартири за вказаною адресою, однак вказану заяву відповідачем не прийнято до розгляду у зв'язку із неподанням позивачкою копії ордеру на спірне жиле приміщення.
31. У позовній заяві позивачка вказувала, що у період з 1963-1964 років Державним підприємством "2-1 Цегляний завод" ОСОБА_2 була виділена двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідно до листа Державного архіву Житомирської області від 13.10.2023 № Б-4192/04 у протоколах засідань виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих за 1963-1964 роки відомостей про виділення квартири ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 8).
32. Представник відповідача у відзиві вказував, що спірна квартира не приватизована та відноситься до комунальної власності міста, хоча попередньо відносилась до числа службових.
33. На вказаний позивачкою у позові період виділення ОСОБА_2 у 1963-1964 роках зазначеної вище квартири, такі правовідносини регламентувалися "Положенням про порядок розподілу житлової площі в Українській РСР", яке було затверджене постановою Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 05.10.1966. Зазначений порядок втратив чинність 01.01.1975 згідно із постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 20.12.1974 № 562.
34. Згідно із пунктом 30 вказаного Положення, особа, що отримала ордер, при вселенні здає його в будинкоуправління чи, відповідно, в інший житлово-комунальний орган.
35. Отже, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії, який лише дає право на вселення у квартиру та який особа, який він наданий, зобов'язана була здати після вселення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.12.2024 у справі №466/10214/21 (провадження № 61-17045св23).
36. Представник відповідача у відзиві на позов не заперечувала відсутності обставини, передбачених законом, які вказують на відсутність у позивачки права на приватизацію, однак вказувала, що перешкодою для приватизації спірної квартири є відсутність у ордеру на житло.
37. Верховний Суд у постанові від 26.12.2024 у справі № 466/10214/21 зазначив, що тривале проживання позивачів у спірному житлі є достатньою підставою для того, щоб вважати це житло належним їм в розумінні статті 8 [Європейської Конвенції з прав людини]. Відсутність ордера на вселення у спірне приміщення саме по собі не є підставою для висновку, що займане позивачами житло за наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання, не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 [Європейської Конвенції з прав людини].
38. Ураховуючи тривалість проживання позивачки ОСОБА_1 у спірному житлі (більше 30 років), відсутність у позивачки іншого житла, суд вважає, що у позивачки наявне достатній та триваючий зв'язок з місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим вважає, що зазначене житлове приміщення є в цілому її "житлом" у розумінні статті 8 Європейської Конвенції з прав людини.
39. Суд звертає увагу, що ненадання заявником ордеру на спірне житлове приміщення не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.
40. Схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 296/4642/19, постанові від 26.02.2024 у справі № 344/12427/21.
41. Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що приватизація позивачкою спірної квартири надасть останній перевагу перед іншими громадянами, які перебувають у черзі на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов та буде порушувати конституційні права цих громадян, оскільки у даній справі не вирішується питання про надання позивачці житла та черговість житла, а розглядається питання про наявність у позивача права на приватизацію спірного житла, в якому остання проживає постійно тривалий час.
42. Так, положення частини 4 статі 5 Закону № 2482-XII вирізняє, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують [1] громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або [2] перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
43. Водночас, згідно з частинами 1, 3-5 статті 5 Закону № 2482-XII якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
44. Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відповідач не порушує прав позивачки та не створює перешкод позивачці в оформленні правовстановлюючих документів на спірне житло, оскільки відмова відповідача листом від 26.10.2023 у розгляді заяви позивачки про приватизацію спірного житла через неподання копії ордеру на це житло, прямо перешкоджає позивачці можливості реалізувати її законне право на приватизацію житла, чим порушуються її права на безоплатне одержання у власність квартири, в межах норм, встановлених Законом №2482-XII, в якій вона зареєстрована та проживає постійно тривалий час.
45. Ураховуючи, що позивачка зареєстрована та проживає в спірній квартирі більше 30 років, законність вселення та проживання позивачки в спірному житлі відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідачем протягом усього часу проживання позивачки не заявлялися, житло не відноситься до числа службових та є комунальною власністю міста, проте у позивачки відсутні документи, на підставі яких сім'я ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ) були вселені до спірного житла, що позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачкою права на приватизацію спірної квартири без надання ордеру на це житло у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
46. За правилами частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені останньою витрат зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 1211,20 гривень.
Керуючись статтями 19, 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позову ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Визнати право ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_2 у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992.
3. Стягнути з Управління житлового господарства Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_3
РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач:
Управління житлового господарства
Житомирської міської ради
місцезнаходження за адресою:
10014, м. Житомир, м-н Корольова, 4/2
код ЄДРПОУ 34900607
Головуючий суддя Костянтин ШАЛОТА