Справа № 164/1114/24
Номер провадження 1-кп/167/23/25
21 липня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області клопотання заступника керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, громадянина України, раніше судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України)
В провадженні Рожищенського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023030540000245 від 01 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі КК України), ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого згідно з ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 06 червня 2025 року встановлено на строк 60 днів - по 04 серпня 2025 року включно.
21 липня 2025 року прокурором ОСОБА_3 до суду подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, оскільки ризики, визначені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не змінилися, а продовжують існувати. Зокрема, обвинувачений може мати намір переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків, примушуючи їх давати неправдиві показання, може і надалі продовжувати вчиняти як аналогічні так і інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав з підстав, викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник заперечили проти клопотання прокурора, просять застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши подані матеріали, суд доходить такого висновку.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 червня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_9 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 04 серпня 2025 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Згідно з ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші обставини що не перешкоджають застосуванню запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Із клопотання прокурора вбачається, що у кримінальному провадженні встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, такі як, можливість обвинуваченим переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та які на даний час не змінилися.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Рожищенським районним судом Волинської області проводиться судовий розгляд цього кримінального провадження, на даний час не допитано свідків. Тобто в суді на даний час не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Такий висновок ґрунтується на тому, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час відбуває покарання за інший злочин, також на теперішній час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до дванадцяти років, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став. Тому з урахуванням обставин справи, недостатнє застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема: у вигляді домашнього арешту, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку суду, така обставина, як усвідомлення тяжкості покарання, в сукупності із відсутністю в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, може спонукати ОСОБА_9 переховуватися від суду.
Суд вважає, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставами для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід, оскільки наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися, за винятком ризику незаконного впливу на потерпілих, оскільки останні вже допитані у судовому засіданні.
Крім того, суд бере до уваги те, що ОСОБА_9 вібуваючи покарання у ДУ «Маневицька виправна колонія (№42)» на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, більше того, продовжив свою злочинну діяльність та вчинив особливо тяжкий злочин, вказане свідчить про те, що обвинувачений може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, наявності у нього утриманців чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - необхідно розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Суд приходить до переконання, що жоден із інших більш м'яких запобіжних заходів не буде дієвим для запобігання вищезазначених ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 . Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою викликане інтересами дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуального обов'язку явки до суду за судовим викликом та запобігання ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На цих підставах суд відхиляє доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а саме, цілодобового домашнього арешту.
На думку суду, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також, визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Відтак, суд доходить висновку, що доводи сторони обвинувачення про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 є достатніми для переконання, що існують передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, і які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і будь-який більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання таким ризикам, а тому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, з можливістю внесення застави в розмірі, що визначено ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 червня 2025 року.
Керуючись ст. 177, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання заступника керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів по 18 вересня 2025 включно.
Строк рахувати з моменту постановлення ухвали - 21 липня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_9 заставу у розмірі 150 (ста п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
В разі внесення застави ОСОБА_9 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити ОСОБА_9 наслідки невиконання покладених зобов'язань. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_9 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави ОСОБА_9 , він вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».
Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити в Державну установу «Луцький слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1