16 липня 2025 року
м. Чернівці
cправа № 727/1723/24
провадження № 822/599/25-ц
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
за участю секретаря Тодоряка Г.Д.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 травня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ТзОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Посилався на те, що 13 січня 2023 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №458459-КС-001 про надання кредиту шляхом підписання відповідачем договору через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого ТзОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати ОСОБА_1 кошти у розмірі 50 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язувався їх повернути та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в обумовленому договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника, тоді як відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань належним чином не виконував умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 12 лютого 2024 в розмірі 161 265 гривень 06 коп., що складається з: 50 000 гривень - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 103765 гривень 06 коп. - суми прострочених платежів по процентах; 7500 гривень - суми прострочених платежів за комісією, які відповідач у добровільному порядку не сплачує, що є підставою для їх стягнення.
На підставі наведеного, просив суд стягнути з відповідача на їх користь борг у розмірі 161265 гривень 06 коп. Вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 травня 2025 року позов ТзОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 458459-КС-001 в розмірі 161 265 гривень 06 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір № 458459-КС-001 від 13 січня 2023 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов.
Відповідач мав можливість ознайомитись з умовами договору перед його підписанням, а уклавши договір погодився з запропонованими умовами.
Відповідач в порушення умов договору в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув. Належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку не надав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» 7500 гривень комісії за договором №458459-КС-001 про надання кредиту від 13 січня 2023 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а також рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту - 50000 гривень та по прострочених платежах по процентах - 103765 гривень 06 копійок, а всього на суму 153765,06 гривень., змінити, зменшивши таку суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика» з 153765 гривень 06 копійок до 153736 гривень 06 копійок.
Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нарахування позивачем заборгованості по комісії не ґрунтується на нормах законодавства, а тому є необґрунтованими.
Також вказував на те, що як вбачається з виписки за договором бн, за період з 13 січня 2023 по 12 лютого 2024 року, з карткового рахунку відповідача, на який йому була перерахована сума кредиту, 20 січня 2023 року списано 29 гривень - щомісячний платіж за страховку. Такий платіж не був погоджений сторонами при укладанні спірного договору, а тому таке списання є неправомірним, і списані 29 гривень повинні були бути зараховані в рахунок погашення загальної заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами.
Отже і заборгованість відповідача за тілом кредиту та процентах мала би бути зменшена на вказану суму.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТзОВ «Бізнес Позика» подало до суду відзив на апеляційну скаргу. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилаються на те, що аргументи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13 січня 2023 року між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №458459-КС-001. Відповідно до умов вказаного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 50000 гривень строком до 05 травня 2023 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №458459-КС-001 від 13 січня 2024 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 161265 гривень 06 копійок, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 50 000 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 103765 гривень 06 копійок; суми прострочених платежів за комісією - 7500 гривень.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 153736 гривень 06 копійок в апеляційному порядку не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд звертає увагу, що за умовами кредитного договору №458459-КС-001 від 13 січня 2023 року, а саме пунктом 2.5., пунктом 3.2.3. передбачено комісію за надання кредиту - 7500 гривень, яка мала бути сплачена 27 січня 2023 року та 10 лютого 2023 року.
Розділом 7 вище зазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспортом споживчого кредиту, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови кредитного договору №458459-КС-001 від 13 січня 2023 року та Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», суд апеляційної інстанції приходить висновку про правомірність дій Товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Отже, підписанням договору №458459-КС-001 від 13 січня 2023 року та Паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.
Зміст зобов'язання в наведеному договорі №458459-КС-001 від 13 січня 2023 року та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого Товариством розрахунку, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором та комісії в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановивши зазначені обставини у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити комісію. Доказів повернення комісії матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії; Товариством доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені договір №458459-КС-001 від 13 січня 2023 року і Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування комісії та встановлені обставини дають підстав для висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо стягнення комісії з ОСОБА_1 .
Що стосується посилань апеляційної скарги про те, що з карткового рахунку відповідача, на який йому була перерахована сума кредиту, 20 січня 2023 року списано 29 гривень - щомісячний платіж за страховку. Такий платіж не був погоджений сторонами при укладанні спірного договору, а тому таке списання є неправомірним, і списані 29 гривень повинні були бути зараховані в рахунок погашення загальної заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, слід заначити наступне.
Як убачається з виписки по картковому рахунку з відповідача 20 січня 2023 року списано 29 гривень - щомісячний платіж за страховку, однак ОСОБА_1 не надав суду договору страхування та доказів що вказаний платіж було проведено, на підставі договору №458459-КС-001 від 13 січня 2023 року, оскільки як убачається з розрахунку заборгованості за зазначеним договором 20 січня 2023 року позивач нарахував лише відсотки у розмірі 580 гривень 23 копійок.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 21 липня 2025 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: Н.Ю. Половінкіна
О.О. Одинак