Справа №: 398/2250/25
провадження №: 2-а/398/65/25
Іменем України
"21" липня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Харута Вікторія Анатоліївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява адвоката Харути В.А., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 38 по справі про адміністративне правопорушення від 18 січня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. В обґрунтування позову вказує, що 15 січня 2025 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений на проходження військово-лікарської комісії в м. Кропивницькому, рішенням якої в цей же день був визнаний придатним до військової служби. 15 січня 2025 року ОСОБА_1 призвали на військову службу частини НОМЕР_1 . Про оскаржувану постанову позивач дізнався, коли 02 квітня 2025 року Олександрійський ВДВС заблокував його банківські рахунки. Копію вказаної постанови отримав 04 квітня 2025 року. Розгляд справи про адміністративне правопорушення 18 січня 2025 року відбувся без участі та без відома позивача. Представник позивача зазначає, що про направлення поштової повістки № 1462288 та необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 08 грудня 2024 року ОСОБА_1 не знав та не міг знати, оскілки вказана повістка не була йому вручена. На підставі зазначеного просила суд поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № 38 від 18 січня 2025 року, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 38 від 18 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП., провадження у справі закрити.
Ухвалою судді від 22 квітня 2025 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відзив.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 25 квітня 2025 року.
28 травня 2025 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, відповідач просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду у зв'язку із значним навантаженням.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення встановленого судом процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву, відповідно з ч. 1 ст. 121 КАС України.
17 липня 2025 року представник позивача - адвокат Харута В.А., подала до суд заяву про збільшення позовних вимог в частині відшкодування судових витрат.
21 липня 2025 року представник позивача подав заперечення щодо збільшення позовних вимог, просив суд заяву представника позивача про збільшення позовних вимог в частині відшкодування судових витрат залишити без розгляду через порушення процесуального строку для подання заяви про збільшення позовник вимог.
Заяву про збільшення позовних вимог суд ухвалив залишити без задоволення. Роз'яснити представнику позивача, що питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 18 січня 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 винесено постанову № 38 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08 грудня 2024 року, шляхом направлення поштової повістки № 1462288 рекомендованим листом № 0610211851700 через «Укрпошту» за задекларованим місцем проживання: по АДРЕСА_1 , який повернутий з відміткою "за закінченням терміну зберігання", не з'явився до територіального центру комплектування у визначений термін та не надав підтверджуючі документи про поважні причини неявки, всупереч п. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно з відомостями справи № 38 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП поштове відправлення № 0610211851700 було направлено на адресу позивача з описом вкладення повістка від 28 листопада 2024 року та повернулось на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до повістки № 1462288 ОСОБА_1 був викликаний ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних 08 грудня 2024 року.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 38 від 15 січня 2025 року, в особливий період, введений на території України відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», порушив правила військового обліку, передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме в порушення вимог п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 08 грудня 2024 року ОСОБА_1 , будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 08 грудня 2024 року шляхом направлення поштової повістки № 1462288 за задекларованим місцем проживання, яка повернулась із відміткою «за закінченням терміну зберігання», у послідуючому не з'явився до територіального центру та не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 08 грудня 2024 року, оскільки повістку про виклик не отримував, оскільки за вказаною адресою не проживає. Під особистий підпис ОСОБА_1 повідомлений про дату, місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (надалі - Порядок) визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до абз. 2, 4 п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В оскаржуваній постанові вказано підставу повернення відправлення «за закінченням терміну зберігання», що у розумінні пункту 41 Порядку не може вважатись належним підтвердженням оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
А отже, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення відповідальність, за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не довів обставин, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення. Відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд дійшов переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом; належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
З огляду на те, що суд встановив відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн та витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 210-1 ч. 2, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Балабухи Олександра Сергійовича від 18 січня 2025 № 38 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп та витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21 липня 2025 року.
Суддя І.П. Шинкаренко