Справа №: 398/2400/25
провадження №: 2-а/398/74/25
Іменем України
"21" липня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Олександрійський РВП ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови серії ЕНА № 4487781 від 12 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Ухвалою судді від 12 травня 2025 року після залишення позовної заяви без руху відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження у передбаченому ст. 286 КАС порядку без виклику сторін.
В процесі підготовки справи до розгляду суддею встановлена необхідність передачі справи за територіальною підсудністю з огляду на наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Визначення підсудності передбачає в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав зацікавлених осіб.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України» суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із позовом позивач вказав дві свої адреси: зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , та фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних послуг) щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: створення умов для реалізації прав особи; ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
У п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Зміст вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Таким чином, для визначення територіальної юрисдикції (підсудності) має враховуватися зареєстроване місце проживання особи.
Разом з тим, стаття 25 КАС України для адміністративних справ з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), передбачає альтернативну підсудність за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні.
Порушення судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави вважати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Таким чином, при визначенні пріоритету місцезнаходження суду, яким має розглядатися справа, суд враховує віддаленість зареєстрованого місця проживання позивача від місцезнаходження відповідача та наближеність фактичного місця проживання позивача до місцезнаходження відповідача та вважає за доцільне направити справу на розгляд за підсудністю за місцезнаходженням відповідача до Подільського районного суду м. Кропивницького.
Водночас таке рішення суду жодним чином не звужуватиме прав позивача, оскільки норми КАС України передбачають достатньо альтернативних механізмів для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, незважаючи на віддаленість їх місця проживання від суду, в якому розглядається справа.
Керуючись ст.ст. 25, 26, 29, 30, 171, 248, 294 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передати за підсудністю до Подільського районного суду м. Кропивницького (адреса місцезнаходження: 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 40).
Передачу адміністративної справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього адміністративного апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.П. Шинкаренко