17 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/3434/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Республіканська 51/46" - керівника Скрипник Т.А. (в порядку самопредставництва); адвоката Басова Г.М., ордер АР № 1247675 від 22.06.2025,
відповідача-1 - акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - адвоката Лєлєкової В.В., доа. Від 20.05.2025 № 176,
відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" - адвоката Аксаріна Р.М., дов. від 02.01.2025 № 8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (нове найменування - акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго"; далі - АТ "Запоріжжяобленерго")
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 (головуючий суддя Чередко А.Є., судді: Іванов О.Г. і Парусніков Ю.Б.)
у справі № 908/3434/23
за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Республіканська 51/46" (далі - ОСББ)
до: 1) АТ "Запоріжжяобленерго"; 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - ТОВ "Запоріжжяелектропостачання")
про визнання договору частково недійсним, визнання суми боргу за спожиту електричну енергію безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню, зобов'язання внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.06.2025 № 32.2-01/1182 у зв'язку із обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 908/3434/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Власов Ю.Л. і Колос І.Б.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.06.2025 № 32.2-01/1229 у зв'язку із відпусткою судді Власова Ю.Л., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 908/3434/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Колос І.Б.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.07.2025 № 32.2-01/1432 у зв'язку із відпусткою судді Колос І.Б., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 908/3434/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Власов Ю.Л.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ОСББ звернулося до суду з позовом до АТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" про (в редакції уточненої позовної заяви):
- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022 (далі - Договір), укладеного між ОСББ та АТ "Запоріжжяобленерго" недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку;
- визнання заявленої ОСББ ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв'язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023;
- зобов'язання АТ "Запоріжжяобленерго" шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ внести зміни до Договору розподілу, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір укладений сторонами з порушенням прав та законних інтересів ОСББ, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним в частині, підлягає частковій зміні, а нарахована сума боргу підлягає перерахуванню.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 (суддя Давиденко І.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Договору в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, суд першої інстанції дійшов висновку про обрання позивачем у цьому випадку неефективного способу захисту порушеного права.
Щодо решти позовних вимог суд виснував неналежність обраних позивачем способів захисту.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025: зазначене рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання Договору недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку; ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову; в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання недійсним Договору (в частині). За висновками апеляційного суду, у даному випадку загальнобудинковий засіб обліку не може бути розрахунковим та використовуватися для розрахунків між сторонами Договору. Використання АТ "Запоріжжяобленерго" загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, з метою обліку спожитої позивачем електроенергії суперечить пункту 2.3.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку), у зв'язку з чим Договір в частині включення цього приладу обліку має бути визнано недійсним. Суд виснував можливість виконання умов Договору навіть за умови визнання його недійсним в цій частині.
В іншій частині позовних вимог апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про обрання позивачем неналежних способів захисту порушеного права.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, АТ "Запоріжжяобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій:
- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на помилкове незастосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, абзацу 48 пункту 1.1.2 розділу І та пункту 10.2.4 Правил роздрібного ринку, пункту 62 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 9 частини першої статті 1, частин другої, четвертої статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", без урахування висновків Верховного суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21;
- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пунктів 5.1.10, 5.1.21 Кодексу комерційного обліку та пункту 2.3.2 Правил роздрібного ринку, викладеного у постанові від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20, на яку послався суд апеляційної інстанції в обґрунтування судового рішення (у тексті касаційної скарги АТ "Запоріжжяобленерго" зазначено неправильний номер справи (№ 922/3637/20), що, з метою уникнення надмірного формалізму, розцінюється Верховним Судом як описка, враховуючи посилання суду апеляційної інстанції на висновок Верховного Суду, викладений саме у постанові від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20);
- на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині прийнята з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
ОСББ 17.06.2025 та 18.06.2025 подало два ідентичних за змістом відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, непідтвердженість підстав касаційного оскарження, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" 24.06.2025 подало письмові пояснення у справі, які фактично є відзивом на касаційну скаргу, поданим поза межами встановленого процесуального строку на його подання, у зв'язку з чим ці письмові пояснення долучаються Верховним Судом до матеріалів справи, однак не враховуються у розгляді цього спору.
У подальшому від учасників справи до Верховного Суду надійшла низка письмових пояснень у справі, подання яких, утім, не запитувалося судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим вони долучені до матеріалів справи, однак не враховуються у розгляді цієї справи.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2021 ОСББ та товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Запоріжжя" (далі - ТОВ "Місто для людей Запоріжжя") уклали договір № 31/05/2021-03 про розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25/06/2019-03 від 01.07.2019, згідно з пунктом 1 якого сторони дійшли згоди розірвати з 31.05.2021 договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25/05/2019-03 від 01.07.2019, та підписати акт погодження показів засобів обліку електричної енергії для проведення розрахунків.
Таким чином, житловий будинок за адресою: вул. Республіканська/Сеченова, 51/46 перейшов від управління ТОВ "Місто для людей Запоріжжя" до новоствореної юридичної особи - ОСББ. При переході ОСББ отримало від колишнього управителя технічну документацію, яка не змінювалась, про що свідчить акт приймання-передачі технічної документації від 31.05.2021.
З 01.01.2019 АТ "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 АТ "Запоріжжяобленерго" є оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу і на виконання вимог законодавства у сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 АТ "Запоріжжяобленерго", для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, "Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії" та заяви-приєднання.
ОСББ 04.07.2022 підписало заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (Договір), приєднання відбулось з 01.06.2021, про що зазначено в заяві-приєднання. Таким чином, відповідно до чинного законодавства України в сфері електроенергетики, Договір є публічним договором приєднання і укладений між сторонами в редакції АТ "Запоріжжяобленерго", опублікованої на сайті http//www.zoe.com.ua.
Отже, з 01.06.2021 на підставі заяви-приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (Договору), ОСББ отримує від АТ "Запоріжжяобленерго" послуги з розподілу електричної енергії.
Додатком № 2.1 до Договору є паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точки комерційного обліку за ЕІС-кодом 62Z0855587567887 та загальний облік за ЕІС-кодом 62Z6159505426034.
Додатком № 2.2 до Договору є паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точку ліфти житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z577055187452L.
ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 31.07.2018 № 807 та постачальником універсальної послуги на території Запорізької області відповідно до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 (загальнодоступна інформація, розміщена на сайті НКРЕКП: https://www.nerc.gov.ua).
ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" та ОСББ 04.07.2022 уклали публічний договір про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг № 84, шляхом підписанням заяви-приєднання.
За доводами ОСББ, квартири №№ 62, 65, 85, 96, розташовані у житловому будинку в місті Запоріжжя по вулиці Республіканська 51/46, мають опломбовані лічильники електричної енергії, але не мають особових рахунків, у зв'язку з чим, 08.12.2022 ОСББ надіслано АТ "Запоріжжяобленерго" лист № 01/12 з проханням надати особові рахунки власникам зазначених квартир №№ 62, 65, 85, 96.
У листі-відповіді від 06.01.2023 № 74-74/65 АТ "Запоріжжяобленерго" повідомило ОСББ про те, що останнє має надати АТ "Запоріжжяобленерго": списки мешканців у вигляді таблиці із зазначенням адреси об'єкта споживача, поштового індексу, номера мобільного телефону, П.І.Б., договірної потужності кожного об'єкту споживача, виходячи з загальної потужності. Виходячи з існуючого Договору: придбати засіб комерційного обліку електричної енергії. Також зазначеною відповіддю був наданий алгоритм підключення споживачів.
ОСББ зазначає, що ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", через протиправне включення загальнооблікового лічильнику до переліку точок комерційного обліку, нараховує йому недостачу з оплати за спожиту електричну енергію всіма існуючими споживачами електричної енергії, що знаходяться у будинку № 51/46 по вулиці Республіканська у місті Запоріжжі. Проте, постачання/розподіл електричної енергії споживачам-мешканцям будинку, в якому утворено ОСББ, здійснюється на підставі окремих/самостійних договорів з кожним із споживачів. Облік такої електричної енергії здійснюється за показами поквартирних приладів обліку.
ОСББ посилається на те, що ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" виставляються рахунки за спожитий обсяг електричної енергії, що не співпадає з наданими ОСББ показниками електричної енергії, що надсилаються на виконання умов Договору.
Склавши порівняльну таблицю ОСББ встановило, що його показники та показники ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" є тотожними в наступні періоди: вересень 2022, жовтень 2022, грудень 2022, березень 2023, липень 2023, серпень 2023р, вересень 2023, натомість показники ОСББ та ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" не є тотожними в наступні періоди: липень 2022, серпень 2022, листопад 2022, січень 2023, лютий 2023, квітень2023, травень 2023, червень 2023, жовтень 2023.
Листом від 16.03.2023 № 1 ОСББ звернулося до АТ "Запоріжжяобленерго" з проханням зробити перерахунок виставлених рахунків, згідно приладів обліку, оскільки встановлено наявне підключення до лічильника загального обліку обладнання акціонерного товариства "Запоріжгаз" (далі - АТ "Запоріжгаз"), яке споживає електричну енергію й сплачує її, а відповідно до виставлених рахунків ці ж показники спожитої електричної енергії додають до витрат ОСББ та, відповідно, додаються до загальної суми заборгованості за спожиту електричну енергію.
ОСББ зазначило, що АТ "Запоріжжяобленерго" не зробило перерахунок обсягу спожитої електричної енергії, з урахуванням вимог ОСББ.
За результатами проведеного представником АТ "Запоріжжяобленерго" обстеження загальнобудинкових електричних мереж ОСББ, складено акт-обстеження від 07.04.2023, яким встановлено, що обладнання АТ "Запоріжгаз", на підставі договору № 930 підключено від групи квартирного навантаження споживання електричної енергії, в однолінійній схемі субспоживач АТ "Запоріжгаз" не вказаний, запропоновано внести відповідні зміни в однолінійну схему житлового будинку.
ОСББ звернулося до АТ "Запоріжжяобленерго" з пропозицією за вих. № 3/04 від 25.04.2023 про внесення змін до Договору, а саме виключення з переліку точок комерційного обліку лічильника за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3.
У листі-відповіді від 29.05.2023 вих. №71-35/319 АТ "Запоріжжяобленерго" повідомило ОСББ, що вузол обліку електричної енергії відповідає нормам діючого законодавства.
Листом від 01.06.2023 вих. № 1/06 ОСББ надіслало АТ "Запоріжжяобленерго" протокол розбіжностей до запропонованої до підписання додаткової угоди від 26.04.2023 про внесення змін до Договору та додаткову угоду у двох екземплярах.
Відповідну додаткову угоду до Договору сторонами не укладено.
ОСББ отримано від АТ "Запоріжжяобленерго" лист від 11.07.2023 № 007-67/3719 щодо здійснення перерахунку обсягів спожитої електричної енергії та підписання актів звіряння взаємних розрахунків спожитої електричної енергії житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Республіканська, 51/46 у м. Запоріжжі. До зазначеного листа було додано таблицю обсягів спожитої електроенергії мешканцями будинку за період з 01.06.2021 по 30.06.2023.
Не погоджуючись з отриманими у листі від 11.07.2023 № 007-67/3719 актами звіряння спожитої електричної енергії, ОСББ надіслало АТ "Запоріжжяобленерго" відмову за вих. №1/08 від 01.08.2023 від підписання зазначених актів та запропоновано узгодити за сім робочих днів до бажаної дати зняття показань з засобів обліку електричної енергії з головою правління ОСББ час та дату прибуття відповідальних осіб з боку АТ "Запоріжжяобленерго" для зняття показань лічильників у присутності голови правління ОСББ.
19.10.2023 ОСББ від ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" отримано попередження № 55/3138 від 13.10.2023 про припинення (обмеження) електропостачання (розподілу) електричної енергії у зв'язку з невиконанням умов Договору в частині оплати за спожиту електричну енергію в розмірі 45 532,56 грн.
Як зазначає ОСББ, 06.11.2023 ним отримано від ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" рахунок № 55016391231019 від 06.11.2023 про сплату за фактично спожиту електричну енергію в розмірі 56 815,92 грн.
Ознайомившись із отриманими попередженням та рахунком, ОСББ дійшло висновку, що розмір заборгованості на суму 56 815,92 грн є безпідставним. Окрім цього, Договір укладений із порушенням прав та законних інтересів ОСББ та вимог чинного законодавства. Зазначені обставини слугували підставою для звернення ОСББ до суду з цим позовом.
Задовольняючи заявлений позов ОСББ в частині позовних вимог про визнання Договору недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, апеляційний суд виходив з такого.
Дослідивши укладений між сторонами Договір, апеляційний суд встановив, що у Додатках №№ 1, 2.1, 3 міститься інформація про розрахункові засоби вимірювання, зокрема про спірний загальнобудинковий прилад обліку за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, проте ці додатки не визначають порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку.
Посилаючись на пункти 1.1.2, 2.1.13, 2.3.2, 2.3.3 Правил роздрібного ринку, підпункти 14, 34, 71 пункту 1.2.1, пункти 5.1.10, 5.1.19, 5.1.21 Кодексу комерційного обліку апеляційний суд зазначив, що розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об'єкта нерухомості. Тобто розрахунки між ОСББ та АТ "Запоріжжяобленерго" за спожиту електричну енергію повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ. До такого електрообладнання відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо. Перелік таких лічильників міститься у додатках № 2.1. і № 2.2. до Договору.
Наведене свідчить про можливість виконання Договору за умови визнання його недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, оскільки цей прилад обліку не приєднаний до точки обліку одного об'єкта, а, навпаки, враховує дані щодо споживання електричної енергії з багатьох точок (квартири, місця загального користування, комерційні об'єкти тощо). Тобто у даному випадку загальнобудинковий засіб обліку не може бути розрахунковим та використовуватися для розрахунків між сторонами Договору.
Використання ж АТ "Запоріжжяобленерго" загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, з метою обліку спожитої ОСББ електроенергії суперечить пункту 2.3.2 Правил роздрібного ринку та пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що у багатоквартирному будинку по вул. Республіканській, 51/вул. Сеченова, 46 у м. Запоріжжі споживачі поділяються на дві групи, і мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи. Оскільки дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником, то ОСББ не повинне розраховуватися по лічильнику, який обліковує дві різні групи споживання. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є формою управлінням будинком, отже мешканці будинку, де воно створено, не є субспоживачами у розумінні пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі окремих договорів про користування електричною енергією з електропостачальником.
За таких обставин, облік електроенергії, яку споживає ОСББ за загальнобудинковим приладом обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, при наявності в Договорі розподілу інших лічильників, які безпосередньо використовуються ОСББ з метою виконання статутної діяльності, суперечить також пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку.
Окрім того апеляційний суд зазначив, що згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином ОСББ є юридичною особою, яка не споживає електричну енергію для власних потреб, а електрична енергія використовується для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення (у даному випадку для освітлення місць загального користування та роботу ліфтів (електрична енергія на технічні цілі)).
У контексті приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 № 869 електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі зазначеними законодавчими актами не передбачена.
Підсумовуючи, апеляційний суд констатував, що включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, суперечить пунктам 1.1.2, 2.1.12, 2.3.2 Правил роздрібного ринку та пунктам 5.1.10., 5.1.19, 5.1.21 Кодексу комерційного обліку, що є підставою недійсності цієї частини правочину. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20.
Обраний ОСББ спосіб захисту у вигляді визнання Договору розподілу недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, за висновками апеляційного суду, спроможний ефективно захистити права та інтереси позивача, з огляду на систематичне та безпідставне нарахуванням АТ "Запоріжжяобленерго" вартості електричної енергії за показами загальнобудинкових засобів обліку шляхом віднімання від них показань лічильників споживачів та лічильників, які використовуються з метою виконання статутної діяльності ОСББ, та зумовленим у зв'язку з цим безпідставним покладення на позивача збитків через позаоблікове споживання електроенергії недобросовісними споживачами, тоді як за загальним правилом (стаття 22 Цивільного кодексу України) збитки відшкодовуються саме тією особою, яка їх завдала.
У даному ж випадку відсутні будь-які підстави вважати, що у зв'язку зі споживанням ОСББ електроенергії на підставі Договору, останнім завдаються АТ "Запоріжжяобленерго" збитки в зв'язку з можливим необліковим використанням певними недобросовісними споживачами електроенергії, яка попередньо була облікована загальнобудинковими засобами обліку.
Застосований АТ "Запоріжжяобленерго" облік електроенергії фактично дозволяє постачальнику самоусуватися від виконання своїх функції щодо виявлення та притягнення винних у розкраданні осіб до встановленої законом відповідальності, тоді як ОСББ не має будь-яких повноважень на притягнення таких осіб до відповідальності за позаоблікове споживання електроенергії недобросовісними споживачами.
Висновки ж суду першої інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту через те, що інші додатки до спірного договору також містять інформацію щодо загальнобудинкового приладу обліку, за висновком апеляційного суду, спростовуються змістом цих додатків, адже інформація про включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку міститься саме у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до Договору.
Натомість АТ "Запоріжжяобленерго" не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим звернулося до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.
Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, АТ "Запоріжжяобленерго" посилається на помилкове незастосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, абзацу 48 пункту 1.1.2 розділу І та пункту 10.2.4 Правил роздрібного ринку, пункту 62 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту частини першої статті 1, частин другої, четвертої статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", без урахування висновків Верховного суду щодо застосування цих норм, викладених у постанові від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21.
Так, у справі № 916/3837/21 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку звернулося з позовом до товариства про скасування рішення комісії відповідача з розгляду акта про порушення від 08.06.2021 № 8020292, оформленого протоколом від 29.06.2021 № 6, щодо донарахування електроенергії за період з 08.12.2020 по 08.06.2021 в розмірі 262 080 кВт на суму 585 971,03 грн.
Позов обґрунтовано тим, що:
- під час визначення необлікованої електроенергії відповідач незаконно застосував максимально допустиму потужність споживача, узгоджену сторонами;
- формула, яка застосована під час прийняття рішення комісії, передбачена для розрахунку необлікованої електроенергії у разі виявлення порушень, зазначених у підпунктах 1 - 5 пункту 8.4.2 глави 8.4 Правил роздрібного ринку, у непобутового споживача, натомість позивач, будучи об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, є колективним побутовим споживачем, а отже для розрахунку необлікованої електроенергії мала бути застосована інша формула;
- відповідно до пункту 8.4.4 глави 8.4 Правил роздрібного ринку факт пошкодження пломб має бути підтверджений експертизою, яка не проводилась;
- представнику позивача не забезпечено можливості надати свої пояснення та заперечення на засіданні комісії 29.06.2021, яке проведено не в час та не в місці, повідомлені представнику позивача;
- відповідачем не доведено вину споживача у вчиненні порушення.
За результатами розгляду справи № 916/3837/21 суди задовольнили заявлений позов, оскільки, виходячи з визначення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, мети його створення та статусу, позивач, у розумінні абзацу 49 пункту 1.1.2 глави 1.1 Правил роздрібного ринку, відноситься до колективних побутових споживачів електричної енергії, з огляду на що, відповідач, при здійсненні донарахування електроенергії за виявлене порушення, мав визначити величину розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії на підставі формули, визначеної пунктом 8.4.11 глави 8.4 Правил роздрібного ринку, тоді як останнє безпідставно визначило таку величину на підставі формули, визначеної у пункті 8.4.10 глави 8.4 Правил роздрібного ринку, яка застосовується до непобутових споживачів. З огляду на те, що відповідач не дотримався вимог законодавства під час прийняття рішення комісії з розгляду акта про порушення № 8020292 від 08.06.2021, оформленого протоколом від 29.06.2021 № 6, суди встановили наявність правових підстав для його скасування та задовольнили позов, з чим погодився і Верховний Суд у постанові від 30.11.2022.
Надаючи оцінку доводам скаржника про неврахування висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у зазначеній справі № 916/3837/21, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд зазначає, що у справі № 916/3837/21 розглядалося питання законності рішення комісії відповідача, оформленого протоколом, щодо донарахування електроенергії за результатами з розгляду акта про порушення, зокрема, у контексті застосованої комісією відповідача формули визначення величину розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії позивачем у відповідний період донарахування. Натомість предметом розгляду у цій справі № 908/3434/23 (в оскаржуваній частині) є питання визнання недійсним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії у додатках до такого договору до переліку точок комерційного обліку, з підстав неправомірності нарахування позивачу заборгованості за електроенергію на підставі показань цього приладу обліку.
Отже, проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду у наведеній справі, на яку посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та міркування викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже вона відрізняються за предметом та підставами позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, і тому застосування норм права, наведених скаржником, за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення хоча і містять посилання на означені скаржником норми права, втім не свідчить, що суд в наведеній скаржником постанові саме у подібних правовідносинах в інший спосіб, або не так їх витлумачив, а тому вона не є релевантною до обставин цієї справи.
Отже підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
У якості підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, АТ "Запоріжжяобленерго" також зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пунктів 5.1.10, 5.1.21 Кодексу комерційного обліку та пункту 2.3.2 Правил роздрібного ринку, викладеного у постанові від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20, на яку послався суд апеляційної інстанції в обґрунтування судового рішення.
Надаючи оцінку цим доводам скаржника Верховний Суд зазначає, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, відповідно до цих положень ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній ним постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин необхідності для відступлення.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційна скарга взагалі не містить доводів щодо мотивів такого відступлення, крім незгоди скаржника з викладеними у ній висновками, з одночасним посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21. Однак, як вже з'ясовано Судом, правовідносини у справах № 908/3434/23 та у справі № 922/3767/20 не є подібними.
Натомість, висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пунктів 5.1.10, 5.1.21 Кодексу комерційного обліку та пункту 2.3.2 Правил роздрібного ринку, викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20, є сталими та містяться у тому числі у постановах Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 922/1242/23, від 12.06.2024 у справі № 922/3886/23.
З огляду на наведене, підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.
Верховний Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
АТ "Запоріжжяобленерго" у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази.
Верховний Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, тощо.
Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість таких підстав касаційного оскарження.
Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відсутні.
З огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві ОСББ на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися внаслідок неподібності правовідносин у справах, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Запоріжжяобленерго" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення.
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені АТ "Запоріжжяобленерго" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 908/3434/23, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
2. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі № 908/3434/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 (в оскаржуваній частині) у справі № 908/3434/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов