Судді Кібенко О.Р.
17 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3606/25
1. Верховний Суд 17.07.2025 ухвалив постанову у справі №910/3606/25, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 залишив без змін.
2. Не погоджуюся з ухваленим рішенням, у зв'язку із чим вважаю за необхідне викласти підготовлений мною проєкт постанови, який, однак, не був підтриманий колегами.
"Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 (суддя Джарти В.В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 (колегія суддів: Тищенко О.В., Гончаров С.А., Сибіга О.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ"
про забезпечення позову
у справі до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ"
до відповідачів:
1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
2) Акціонерного товариства "Банк Альянс"
про визнання банківських гарантій №4486-22 від 26.10.2022 та №4487-22 від 26.10.2022 такими, що не підлягають виконанню.
1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову (застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України) у вигляді заборони банку здійснювати будь-які виплати за спірними банківськими гарантіями за будь-якими вимогами Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
3. 23.03.2025 через систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" (далі - заявник, ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Акціонерному товариству "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями №4486-22 від 26.10.2022 та №4487-22 від 26.10.2022 за будь-якими вимогами Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
4. Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову Товариство зазначає, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування", ухиляючись від виконання зобов'язань, передбачених п.2 та п.5 додаткової угоду №2 до Індивідуального договору №ПГ1402/3298-22 від 14.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3297/34-22 від 14.02.2022, вчиняє активні дії зі стягнення грошових коштів з Акціонерного товариства "Банк Альянс" шляхом направлення відповідних вимог про стягнення коштів за банківськими гарантіями, у тому числі за банківськими гарантіями №4486-22 від 26.10.2022 та №4487-22 від 26.10.2022, що стало підставою для звернення Товариства до суду з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди №5 від 03.06.2024 до Індивідуального договору №ПГ1402/3298-22 від 14.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3297/34-22 від 14.02.2022, якою пролонгується строк виконання грошового зобов'язання на час дії військового стану.
5. Заявник вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/7495/24 вирішено позов задовольнити повністю та визнано укладеною додаткову угоду №5 від 03.06.2024 до Індивідуального договору №ПГ1402/3298-22 від 14.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3297/34-22 від 14.02.2022 в запропонованій редакції. Вказане рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №910/7495/24 оскаржується до Північного апеляційного господарського суду, а розгляд справи призначено на 09.04.2025.
6. Водночас, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" як бенефіціар за банківськими гарантіями, ігноруючи рішення судів в аналогічних справах, що набрали законної сили та якими встановлено факт недобросовісної поведінки Акціонерного товариства "Укргазвидобування", звернулося до Акціонерного товариства "Банк Альянс" як гаранта, з метою отримання виплати у зв'язку з начебто невиконанням принципалом вимог за Індивідуального договору №ПГ1402/3298-22 від 14.02.2022 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3297/34-22 від 14.02.2022.
7. Сплата банком грошових коштів за спірними банківськими гарантіями на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" призведе до порушення майнових прав ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ", оскільки після сплати за гарантіями у банку виникне право регресу до ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ". Вказане зумовить необхідність звертатися ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" з новим позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Акціонерного товариства "Банк Альянс" з метою поновлення порушених прав ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ".
8. Згідно з додатковою угодою №5, яка була затверджена рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7495/24, яке переглядається в апеляційному порядку, на ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" покладається обов'язок надати нову банківську гарантію на аналогічну суму та новий строк дії.
9. Акціонерне товариство "Укргазвидобування", зловживаючи своїм правом, може отримати виплату за банківською гарантією №4486-22 від 26.10.2022 та банківською гарантією №4487-22 від 26.10.2022 та отримати нові гарантії за додатковою угодою №5, яка була затверджена рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7495/24, з можливістю повторного отримання виплати.
10. Наведені заявником обставини, за його твердженнями, є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, оскільки невжиття таких заходів призведе до виникнення перешкод виконання судового рішення та ефективного захисту прав ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ".
11. З огляду на вказане ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" у своїй заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви вказувало, що має намір подати до Господарського суду міста Києва позов з позовними вимогами про визнання банківської гарантії №4486-22 від 26.10.2022 та банківської гарантії №4487-22 від 26.10.2022 такими, що не підлягають виконанню.
12. 31.03.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав до Господарського суду міста Києва позов про визнання банківської гарантії №4486-22 від 26.10.2022 та банківської гарантії №4487-22 від 26.10.2022 такими, що не підлягають виконанню. За вказаною позовною заявою, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 відкрито провадження у справі та ухвалою суду першої інстанції від 14.05.2025 було відкладено підготовче засідання у даній справі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. Господарського суду міста Києва ухвалою від 24.03.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025, заяву ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнив. Заборонив Акціонерному товариству "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями №4486-22 від 26.10.2022 та №4487-22 від 26.10.2022 по будь-яким вимогам Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
14. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволені судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями, як спосіб забезпечення позову про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню, жодним чином не порушують інтересів відповідачів та інших осіб, в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача, є адекватними, пропорційним і пов'язаними з предметом спору. Позивач, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції довів, що у разі виконання банком зобов'язань за гарантією, це може ускладнити чи зробити неможливим захист його прав у ініційованому ним позові;
- суд першої інстанції взяв до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову та врахував, що заборона здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями №4486-22 від 26.10.2022 та №4487-22 від 26.10.2022 саме у цій справі не спричиняє порушення прав третіх осіб;
- оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, враховуючи те, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення не призведе до будь-якої істотної шкоди інтересам сторін у спорі, але невжиття їх, у разі виконання банком своїх зобов'язань за гарантією може ускладнити чи зробити неможливим захист його прав у заявленому позові, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про вжиття заходів забезпечення позову;
- необґрунтованим та не доцільним є посилання скаржника в апеляційній скарзі як на підставу для скасування ухвали про забезпечення позову у даній справі на ухвалену Верховним Судом постанову від 13.03.2025 у справі №910/7495/24; предметом розгляду у вказаній справі №910/7495/24 була вимога ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про визнання укладеною додаткової угоди №5 від 03.06.2024 до індивідуального договору ПГ1402/3298-22 від 14.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3297/34-22 від 14.02.2022 в редакції, зазначеній в прохальній частині позову; Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, тому що позивач оскаржував не гарантійне зобов'язання, а саме відносини, які виникають з індивідуального договору, укладеного в межах рамкового договору, а тому виконання банком свого обов'язку перед Акціонерним товариством "Укргазвидобування" за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв'язку з предметом позовних вимог позивача; натомість у справі №910/3606/25 обраний ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" спосіб забезпечення позову має прямий зв'язок із обраним способом захисту порушених прав, саме визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню;
- в матеріалах справи міститься квитанція про сплату судового збору у розмірі 1541,25 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
15. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №910/3606/25, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
16. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в касаційній скарзі Акціонерне товариство "Укргазвидобування" посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 136, 137, 139, 140 ГПК, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. При цьому посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24, від 06.06.2023 у справі №910/6924/22.
17. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
18. Верховний Суд ухвалою від 18.06.2025 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування", розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження.
19. 26.06.2025 матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
20. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та постанова, якою вказана ухвала залишена без змін.
21. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме, статті 136, 137, 139, 140 ГПК, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, та при цьому не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24, від 06.06.2023 у справі №910/6924/22
22. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника з огляду на таке.
23. Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
24. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136 ГПК, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
25. Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
26. Згідно з ч.11 ст.137 ГПК не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
27. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
28. У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
29. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
30. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
31. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
32. Обранням належного відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
33. Зазначене узгоджується зі змістом постанови від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 (на неврахування висновків із якої посилається скаржник), якою об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата) відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.09.2024 у справі №910/7489/24, від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 06.11.2024 у справі №910/7485/24 та від 06.11.2024 у справі №910/7486/24, шляхом їх конкретизації та зазначила, що:
- виконання банком свого обов'язку перед бенефіціаром за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а поданий ним позов спрямований на захист його прав, передбачених саме індивідуальним договором до рамкового договору;
- системне тлумачення статей 136, 137 ГПК дає можливість дійти висновку, що заборона банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара є втручанням в господарську діяльність банку у розумінні ст.2 Закону "Про банки і банківську діяльності" та такі заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
34. Так, суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на висновки із вказаної постанови, мотивуючи це тим, що об'єднана палата виходила з тих мотивів, що заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв'язку з предметом позовних вимог позивача; натомість у справі №910/3606/25 обраний ТОВ "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" спосіб забезпечення позову має прямий зв'язок із обраним способом захисту порушених прав, саме визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню.
35. Дійсно, предметом позову у справі, що переглядається, є вимога про визнання банківських гарантій №4486-22 від 26.10.2022 та №4487-22 від 26.10.2022 такими, що не підлягають виконанню, що є відмінним від справи №910/7497/24, де було заявлено позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди №5 від 03.06.2024 до індивідуального договору №ПГ2202/3346-22 від 22.02.2022 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/3345/34-22 від 22.02.2022.
36. Разом з тим, в обґрунтування підстав касаційного оскарження у справі №910/7497/24 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" послалося, зокрема, на висновки об'єднаної палати, викладені у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
37. Відповідно, висновки із постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, об'єднана палата врахувала при ухваленні постанови у справі №910/7497/24.
38. У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, зокрема, зазначено:
"36. Колегія суддів Касаційного господарського суду, передаючи цю справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду, вважала, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а має платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Тому, на думку колегії суддів, слід відступити від висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, згідно з яким при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
45. Об'єднана палата звертає увагу, що тлумачення наведених законодавчих положень таким чином, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов'язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов'язання принципалом, тобто те, що основне зобов'язання не припинено виконанням, унеможливлює застосування імперативних законодавчих положень про те, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання, зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання, та про те, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення кредитора про недійсність або припинення основного зобов'язання, підлягає задоволенню. Іншими словами, таке розуміння законодавства призводить до врахування одних законодавчих положень і до ігнорування інших. Тому об'єднана палата відхиляє таке тлумачення законодавства.
53. Виходячи з викладеного, об'єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
56. Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.
59. Об'єднана палата вважає, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.
70. Виходячи з викладеного, об'єднана палата дійшла висновку, що наведені вище норми ГК України і ЦК України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником.
80. Враховуючи висновки, сформульовані у цій постанові, об'єднана палата відступає від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією".
39. Отже, об'єднана палата у справі №910/17772/20 фактично виснувала, що незалежно від наявності спору щодо основного зобов'язання гарант (банк) повинен виплатити гарантію за зверненням кредитора, а вже в подальшому, у випадку з'ясування відсутності порушення за основним зобов'язанням, боржник може стягнути безпідставно набуті кошти з кредитора.
40. При цьому Верховний Суд вважає, що висновки зі справи №910/17772/20 є універсальними щодо природи банківської гарантії і підлягають врахуванню, в тому числі (однак не виключно) в контексті вирішення питання про вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
41. З урахуванням таких висновків можна стверджувати, що вжиття таких заходів забезпечення позову як заборона банку здійснювати виплати за банківською гарантією фактично нівелює мету гарантії, оскільки унеможливлює гарантоване і швидке одержання бенефіціаром (кредитором) платежу.
42. При цьому немає визначального значення те, з якими саме позовними вимогами звернувся позивач - про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню, чи про визнання укладеною додаткової угоди.
43. Натомість значення може мати та обставина, чим саме обґрунтовано позов про визнання банківських гарантій такими, що не підлягають виконанню - продовженням строку виконання основного зобов'язання (як у справі, що переглядається) чи, для прикладу, такими обставинами як підроблення договору банківської гарантії.
44. У справі, що переглядається, на такі обставини позивач не посилається. Натомість як у цій справі, так і в справі №910/7497/24, позивач посилається виключно на наявність підстав для продовження строку виконання основного зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу та наявність відповідного судового спору між сторонами договору, зобов'язання позивача за яким було забезпечено грарантією.
45. Заборона банку виконувати умови банківської гарантії суперечитиме суті висновків, зроблених у постановах Об'єднаної Палати від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 та від 07.02.2025 у справі №910/7497/24.
46. Суди зазначеного не врахували. Суд апеляційної інстанції помилково відхилив посилання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на висновки об'єднаної палати, викладені у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24, з урахуванням висновків, викладених у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
47. Також Верховний Суд звертає увагу на помилковість посилання суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №910/7486/24 та від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, оскільки об'єднана палата відступила від висновків, викладених у них.
48. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони виплачувати гарантію у цій справі немає, а, отже, суди порушили положення статей 136, 137 ГПК, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. Відповідно до частин 1, 2 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
51. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Судові витрати
52. У зв'язку з тим що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 422,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання апеляційної скарги в електронній формі) та за подання касаційної скарги у розмірі 2 422,40 грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №910/3606/25 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" про забезпечення позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І ДЖІ ЕФ ТРЕЙДІНГ" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 23, пов. 4, оф. 3/4, код ЄДРПОУ 40314999) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає".
Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. Кібенко