18 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2921/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро"
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання незаконним і скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" (далі - Товариство, позивач, скаржник) звернулося 02.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 по справі № 922/2921/24; поновити Товариству строк на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025.
За результатом розгляду матеріалів касаційної скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначає:
"Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, передбачена можливість касаційного оскарження вразі застосування апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах а саме Перебування вказаних осіб у фінансових та господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами. Окрім того, наявність певних господарських правовідносин між двома юридичними особами не свідчить про відсутність між ними конкуренції та про безумовну єдність їх інтересів. Крім того, наявність єдиного господарського договору між суб'єктами господарювання не може свідчити про сталість господарських відносин між такими особами; при цьому колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №917/1424/17 та в ухвалі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/13158/19".
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, щодо підстави касаційного оскарження спірних судових актів зазначених скаржником для звернення із касаційною скаргою є необґрунтованими та взаємонеузгодженими стосовно вимог про скасування судових актів з ухваленням нового рішення у справі. Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність суттєвого недоліку у зазначеній частині підстав касаційного оскарження, який підлягає усуненню.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ухвалених у справі судових рішень, яка зазначена у касаційній скарзі, то Суд вважає її належним чином неаргументованою.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України). Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено щодо яких саме норм права (з посиланням на статтю, частину, пункт, абзац тощо), які застосовані Верховним Судом, не було враховано висновків судом апеляційної інстанції з посиланням на конкретні висновки Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність суттєвих недоліків в зазначеній частині підстав касаційного оскарження (стосовно належного обґрунтування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України), які підлягають усуненню.
Крім того, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Товариства касаційна скарга подана на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 по справі № 922/2921/24.
У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить Суд:
" 1. Поновити ТОВ «Кремелектро» строк на Касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025року;
2. Ухвалити рішення яким скасувати Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025року по справі №922/2921/24;"
Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статей 290, 308 ГПК України дає підстави для висновку, що особа, яка подає касаційну скаргу має конкретно визначено, повно та однозначно вказати як судові рішення, що оскаржуються так і вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Тобто касаційна скарга має містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються з датою прийняття, а й інформацію про те в якій саме частині судові рішення оскаржуються, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника.
Разом з тим касаційна скарга оформлена з порушенням вимог пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить вимог стосовно того які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень (у прохальній частині касаційної скарги зазначено лише про скасування постанови суду апеляційної інстанцій та відсутня інформація які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень).
З огляду на наведене Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення прохальної частини касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
З огляду на те, що касаційна скарга відповідача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 по справі № 922/2921/24 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 922/2921/24 буде розглянуто Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 по справі № 922/2921/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк