15 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9483/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Мінченка Я. В. (адвокат),
відповідача - Становової Ю. В. (адвокат),
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 (суддя Котков О. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 (головуючий - Яценко О. В., судді Гончаров С. А., Тищенко О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів,
31.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст" (далі - ТОВ "Бест-Текст", постачальник, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", покупець, відповідач) про:
1) зобов'язання покупця виконати в натурі договір поставки від 21.12.2023 № УЦВ-02-08223-01 (далі - договір поставки від 21.12.2023, договір № УЦВ-02-08223-01) та прийняти від постачальника товар, а саме "Чохол на подушку (напірник) 60х60 см" у кількості 48 030 штук на загальну суму 4 247 773,20 грн згідно з видатковими накладними: від 15.03.2024 № 39 у кількості 20 000 штук на загальну суму 1 768 800 грн, від 15.03.2024 № 42 у кількості 13 030 штук на загальну суму 1 152 373,20 грн, від 15.03.2024 № 43 у кількості 15 000 штук на загальну суму 1 326 600 грн;
2) стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Бест-Текст" 4 247 773,20 грн вартості товару, посилаючись на положення статей 664, 690, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 21.12.2023 у частині прийняття та оплати вартості партії товару в кількості 48 030 штук, відправленого Товариством на адресу відповідача на умовах СРТ перевізником (ТОВ "Нова Пошта") за експрес-накладними від 15.03.2024 № 59001119173262, від 16.03.2024 № 59001119423202, від 16.03.2024 № 59001119423202, від одержання якої (партії товару) уповноважений представник АТ "Українська залізниця" Гобела П. М. відмовився з тих причин, що він є приватною особою та не має відношення до організації отримувача.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у зв'язку з неналежним оформленням позивачем експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" №№ 59001119173262, 59001119423202, 59001119425165, а саме шляхом зазначення найменування товару, який постачається - спецодяг та палети, який не відповідає найменуванню товару, що мав бути поставлений за договором № УЦВ-02-08223-01 (чохол на подушку (напірник) 60х60 см), унаслідок чого відповідач правомірно відмовився від прийняття помилково надісланого товару та його оплати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення та постанова мотивовані необґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що через неналежне оформлення позивачем експрес-накладних №№ 59001119173262, 59001119423202, 59001119425165 шляхом зазначення в них товару (спецодяг та палети), поставка якого не була передбачена договором поставки від 21.12.2023 (Чохол на подушку (напірник)), уповноважена особа покупця правомірно відмовилася від отримання товару, а тому немає правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти та оплатити спірний товар.
Водночас апеляційний суд зазначив про те, що: 1) вказані накладні не містять посилання на постачання товару саме за договором № УЦВ-02-08223-01; 2) хоча умовами договору поставки від 21.12.2023 не передбачено направлення позивачем відповідачу повідомлення щодо надсилання товару через перевізника ТОВ "Нова Пошта", проте, враховуючи, що відповідні експрес-накладні не містили посилання на поставку товару за договором № УЦВ-02-08223-01, уповноважена особа АТ "Українська залізниця" при отриманні повідомлення ТОВ "Нова Пошта" про доставку товару не мала можливості встановити того, що товар постачається саме за цим договором.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Бест-Текст" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування положень статей 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що право вимагати прийняття та оплати товару продавець може реалізувати лише у тих випадках, коли покупець відмовляється від прийняття товару без достатніх правових підстав, передбачених статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України тощо), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 920/618/18;
2) суди не врахували висновку щодо застосування норм статей 662, 664 ЦК України (в контексті того, що спосіб доставки товару СPT означає, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків та, відповідно, перехід права власності на товар до його набувача пов'язується із моментом передання товару перевізнику), викладеного в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 824/97/22, від 21.03.2024 у справі № 824/99/22, від 27.06.2024 у справі № 824/98/22;
3) на теперішній час відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 712 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме: щодо правової природи товаросупровідних документів (товарно-транспортна накладна, експрес-накладна) у господарських відносинах за договором поставки, зокрема характеру товаросупровідного документу як документу, який фіксує не порядок передачі-прийняття товару, а порядок перевезення такого товару загалом; окремі недоліки товаросупровідних документів (товарно-транспортна накладна, експрес-накладна) не є підставою для відмови покупця допустити товар до розвантаження як одного з етапів поставки товару; факт невідповідності асортименту товару за договором поставки може бути встановлено лише після його допуску до розвантаження та складання відповідного акта;
4) суди не дослідили зібрані в справі докази, зокрема, лист ТОВ "Нова Пошта" від 25.03.2024 № 01585 (щодо підстав відмови одержувача в прийнятті товару), лист ТОВ "Бест-Текст" від 04.04.2024 № 04-04/7/2024 (щодо наміру Товариства повторно поставити товар).
Таким чином, зміст позовної заяви та касаційної скарги свідчить про те, скаржник (позивач) вважає належним та ефективним способом захисту своїх прав вимогу про зобов'язання покупця виконати обов'язок у натурі та прийняти та оплатити товар, посилаючись при цьому на положення частини 4 статті 690 ЦК України, згідно з якою в разі, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Разом з тим під час вивчення матеріалів касаційної скарги колегія суддів установила, що на підставі частини 2 статті 302 ГПК України ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 було передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/8181/24 в зв'язку з необхідністю відступлення від сформульованих у постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 910/1144/19, від 14.05.2024 у справі № 914/1757/22 висновків щодо обґрунтованості (підставності) вимоги постачальника про зобов'язання покупця виконати обов'язок у натурі шляхом зобов'язання прийняти товар.
При цьому колегія суддів в ухвалі від 23.04.2025 зазначила, що належним способом захисту прав постачальника у випадку відмови покупця від отримання товару та несплати його вартості є реалізація одного з механізмів захисту, передбачених частиною 4 статті 692 ЦК України: 1) права вимагати від покупця оплати вартості відповідного товару; 2) права на відмову від договору купівлі-продажу. Такий спосіб захисту, як вимога про зобов'язання покупця прийняти товар за відсутності його належної ініціативи щодо формування замовлень, не забезпечує ефективного відновлення порушеного права постачальника, оскільки не усуває наслідків порушення в повному обсязі та не гарантує поновлення майнового становища без необхідності додаткового звернення до суду, як наслідок, не відповідає вимогам статті 16 ЦК України щодо ефективності способу судового захисту.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 23.06.2025 справу № 910/8181/24 прийняла до розгляду та наразі її розгляд призначено на 03.10.2025.
Колегія суддів зауважує, що оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), то викладені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 910/8181/24 висновки щодо визначення належного способу захисту прав постачальника за договорами, укладеними в сфері публічних закупівель, матимуть істотне значення для правильного вирішення справи № 910/9483/24.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, зважаючи на предмет і підстави позову, з метою дотримання єдності судової практики та принципу верховенства права, невід'ємним складовим елементом якого є юридична визначеність, а також принципу пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/9483/24 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судових рішень у справі № 910/8181/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Керуючись статтями 228, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження у справі № 910/9483/24 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судових рішень у справі № 910/8181/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай