08 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/545/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Сельської О. З. (прокурор за посвідченням),
відповідача-1 - Рєзанова А. Б. (адвокат),
відповідача-2 - не з'явилися,
відповідача-3 - не з'явилися,
відповідача-4 - Аксьоненко Т. В. (адвокат),
третьої особи - Халабурдіна С. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 (суддя Присяжнюк О. О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.) у справі
за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова за участю Харківської обласної прокуратури
до: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) фізичної особи - підприємця Цинцкіладзе Руслана Соломоновича, 4) фізичної особи ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2024 року керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи - підприємця Цинцкіладзе Руслана Соломоновича (далі - ФОП Цинцкіладзе Р. С.), фізичної особи ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 25 додатку І до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 № 5379-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Цинцкіладзе Р. С., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1761;
- скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ХК143163493280, зареєстровану 15.12.2016 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності;
- витребувати у ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 517392463101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан.
2. Позовні вимоги прокурора мотивовані порушенням Харківською міською радою умов та порядку приватизації, що призводить не тільки до економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавляє інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, що створює для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, на думку прокурора, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено частково:
- стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 25 додатку І до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 № 5379-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Цинцкіладзе Р. С., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1761 - відмовлено повністю;
- стосовно позовних вимог про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХК143163493280, зареєстрованої 15.12.2016 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності, витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 517392463101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан - закрито провадження у справі № 922/545/22 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки в цій частині позовних вимог спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
4. Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували здійснення ФОП Цинцкіладзе Р. С. поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкта нерухомого майна у нього в оренді, а тому він не мав права на приватизацію спірного орендованого майна в порядку пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), отже Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем;
- пункт 25 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011 № 565/11, а відтак є незаконним;
- враховуючи похідний характер вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, яке визнано судом незаконним, а окремих, самостійних підстав для визнання зазначеного правочину недійсним прокурором не заявлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним;
- відповідачі заявили про застосування строку позовної давності;
- позовна заява подана пізніше, аніж через три роки з дати ухвалення оспорюваного рішення, тобто з пропуском встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності, прокурором визнано факт пропуску строку позовної давності;
- прокурором заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, в якій він стверджує, що подачі позову перешкоджала його необізнаність з підставами ухвалення оскаржуваного рішення. Про незаконність цих підстав він довідався лише в березні 2019 року в результаті слідчих дій в рамках кримінального провадження № 42017221080000002, а саме після вивчення матеріалів приватизаційної справи. Останню було отримано прокурором на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19;
- прокурором не надано жодних пояснень тому факту, що він звернувся з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів У кримінальному провадженнІ лише через більше, ніж 2 роки після ухвалення Рішення, хоча відповідне кримінальне провадження з приводу систематичних порушень законодавства, допущених Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації під час приватизації комунального майна, вже тривало і було відкрите ще з 04.01.2017, також прокурором не доведено існування об'єктивних перешкод, які б заважали йому подати позов у період з 06.02.2019 (дати отримання доступу до документів приватизаційної справи) до 07.07.2019 (дати спливу строку позовної давності). З цього приводу прокурором взагалі не надано жодних пояснень;
- на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, враховуючи пропущення прокурором строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявність заяви про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування пункту 25 додатку І до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 № 5379-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Цинцкіладзе Р. С., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1761;
- оскільки в частині позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради спірного об'єкта нерухомого майна сторонами у справі є дві фізичних особи, до яких заявлені вимоги, а в матеріалах справи відсутні докази використання спірних нежитлових приміщень з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, правовідносини, на яких ґрунтується позов, носять приватноправовий характер, а відтак спір у відповідній частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства;
- враховуючи положення частини 1 статті 2, пункту 7 частини 1 статті 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України спір за позовною вимогою про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХК143163493280 відноситься до юрисдикції адміністративного суду та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства;
- оскільки спір в частині позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 спірного майна та про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХК143163493280 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі № 922/545/22 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог:
- про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХК143163493280, зареєстрованої 15.12.2016 Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з одночасним припиненням права власності;
- про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об'єкта нерухомого майна: 517392463101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з зобов'язанням останньої привести нежитлові приміщення у попередній стан;
в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі № 922/545/22 залишено без змін.
6. Постанову мотивовано тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Водночас вимоги прокуратури про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради у відповідній частині; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель; 3) скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації з одночасним припиненням права власності, є неефективними (неналежними) способами захисту прав, а тому вони задоволенню не підлягають. Щодо позовної вимоги про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради спірного об'єкта нерухомого майна, зобов'язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан колегія суддів зазначила, що останній набувач ( ОСОБА_2 ) придбав спірне майно у особи ( ОСОБА_1 ), яка була добросовісним набувачем цього майна та мала право його відчужувати, у зв'язку з чим ОСОБА_2 набула статусу повноправного власника зазначеного майна, яке в повній мірі захищається нормами інституту захисту права власності. Разом з цим, суд апеляційної інстанції виснував, що прокурор подав позов з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати частково постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 у справі № 922/545/22 та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в частині витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер: 517392463101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на порушення та неправильне застосування норм процесуального (статті 11, 13, 14, 53, 73, 76-79, 86, 236, 261, 277 ГПК України) та матеріального права (статті 16, 21, 387, 388 Цивільного кодексу України, законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про оренду державного та комунального майна", "Про приватизацію державного майна"), а також на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення, без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених:
- у постановах від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, де суд виснував, що саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна;
- у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, де судом зазначено, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно);
- у постанові від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, де судом зазначено, що "відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі";
- у постанові від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, де суд виснував, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна;
- у постанові від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17, де суд дійшов висновку, що особа, набуваючи майно, мала проявити розумну обачливість та звернути увагу на те, що спірне майно протягом нетривалого часу відчужувалось декілька разів за договорами купівлі-продажу, що свідчить про недобросовісність останнього набувача;
- у постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, де суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Харківська міська рада, ФОП Цинцкіладзе Р. С., Мельник А. М. у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2022 у справі № 922/545/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.07.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженніі, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.01.2017 за № 42017221080000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
12. Як вказує прокурор у позові, в ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розміщених за адресою: АДРЕСА_1 .
13. Під час дослідження справи встановлено, що між Управлінням комунального майна та приватизації (орендодавець) та ФОП Цинцкіладзе Р. С. (орендар) укладено договір оренди від 22.04.2015 № 1349, за умовами якого:
-орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 м2, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 31, літ. А-2 (пункт 1.1);
- вартість об'єкта оренди складає 104 000 (сто чотири тисячі) гривень, без ПДВ (пункт 3.1);
- орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгодженні з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (пункт 5.2);
- орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність (пункт 5.3);
- договір дії з 22.04.2015 до 22.03.2018 (пункт 10.1).
14. Згодом ФОП Цинцкіладзе Р. С. звернувся з листом до Управління комунального майна та приватизації (від 17.11.2015 вх. № 19270), у якому просив дозволити приватизацію зазначених приміщень шляхом викупу.
15. При цьому, як наголошує прокурор, до зазначеного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
16. На підставі зазначеного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно до пункту 25 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, включено нежитлові приміщення 1-го поверху № 38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 м2, розташовані у нежитловій будівлі літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 .
17. Після цього ФОП Цинцкіладзе Р. С. звернувся до Управління комунального майна та приватизації з листом від 12.07.2016 вх. № 11430, у якому просив оцінку для приватизації зазначеного майна провести суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Незалежна профгрупа".
18. На виконання цього листа Управління комунального майна та приватизації, з метою визначення вартості об'єкта для приватизації, звернулося до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Незалежна профгрупа" (лист від 15.07.2016 № 11303) з пропозицією провести оцінку зазначених нежитлових приміщень на підставі відповідного договору, укладеного з ФОП Цинцкіладзе Р. С.
19. На підставі зазначеного листа ТОВ "Незалежна профгрупа" складено звіт про оцінку майна, затверджений Управлінням комунального майна та приватизації 18.08.2016, відповідно до якого вартість зазначеного майна станом на 31.07.2016 без ПДВ складає 120 700 грн 00 коп.
20. У подальшому 08.09.2016 між ФОП Цинцкіладзе Р. С. та Управлінням комунального майна та приватизації укладено договір-купівлі продажу №5379-В-С, відповідно до якого ФОП Цинцкіладзе Р. С. приватизував зазначене нежитлові приміщення за 120 700 грн 00 коп. без ПДВ (разом з ПДВ за 144 840 грн 00 коп.)
21. Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2016 № 31567835 зареєстровано право власності за Цинцкіладзе Р. С. на зазначені нежитлові приміщення 1-го поверху № 38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 м2, розташовані у нежитловій будівлі літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 .
22. Згодом право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 м2, розташовані у нежитловій будівлі літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер нерухомого майна: 517392463101) на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2016 № 4004 перейшло до Лебеденко І. О., яка здійснила реконструкцію зазначеного об'єкта нерухомості, змінивши площу з 40 м2 на 53 м2 (декларація про готовність до експлуатації об'єкта ХК143163493280 від 15.12.2016).
23. У подальшому нежитлові приміщення 1-го поверху № 38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 м2, розташовані у нежитловій будівлі літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2016 № 2132 продано ОСОБА_2 , яка наразі є їхнім власником.
24. Прокурор зазначає, що нежитлові приміщення 1-го поверху № 38, 39, 39а, VI, загальною площею 40 м2, розташовані у нежитловій будівлі літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , орендовані ФОП Цинцкіладзе Р. С., могли бути відчужені Харківською міською радою лише шляхом продажу їх на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської, оскільки Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
25. Крім того, прокурор стверджує, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади, оскільки він порушує вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.
26. Враховуючи наведене, прокурор звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення Харківської міської ради щодо відчуження майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та витребувати об'єкт нерухомого майна, зобов'язавши привести нежитлові приміщення у попередній стан.
Позиція Верховного Суду
27. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
29. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасувати декларацію про готовність об'єкту до експлуатації та витребувати об'єкт нерухомого майна, зобов'язавши привести нежитлові приміщення у попередній стан.
30. Прокурор обґрунтовував позовні вимоги тим, що рішення Харківської міської ради про включення спірних нежитлових приміщень до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, є незаконним, оскільки ФОП Цинцкіладзе Р. С. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкта нерухомого майна в оренді не здійснив.
Як зазначав прокурор, Харківська міська рада та її орган приватизації незаконно обрали спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, тому рішення Харківської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства, і його слід визнати недійсним. Оскільки спірні нежитлові приміщення вибули із власності держави поза волею власника, то прокурор зазначав, що спірний правочин вчинено не в інтересах держави та територіальної громади, тому наявні підстави для визнання його недійсним із одночасним припиненням права власності та витребуванням нерухомого майна у кінцевого набувача.
31. Суди попередніх інстанцій установили, що в оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 зазначено, що його прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.
32. Водночас суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували здійснення ФОП Цинцкіладзе Р. С. поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкта нерухомого майна у нього в оренді, а тому він не мав права на приватизацію спірного орендованого майна в порядку пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), отже Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Враховуючи похідний характер вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу відносно вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, яке визнано судом незаконним, а окремих, самостійних підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним прокурором не заявлено, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним. Водночас на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, враховуючи пропущення прокурором строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявність заяви про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасувати пункту 25 додатку І до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2016 № 5379-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Цинцкіладзе Р. С., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1761. Посилаючись на те, що в частині позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради спірного об'єкта нерухомого майна сторонами у справі є дві фізичних особи, до яких заявлені вимоги, а в матеріалах справи відсутні докази використання спірних нежитлових приміщень з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, правовідносини, на яких ґрунтується позов, носять приватноправовий характер, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у відповідній частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Враховуючи положення частини 1 статті 2, пункту 7 частини 1 статті 4, статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України спір за позовною вимогою про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації ХК143163493280 за висновком суду першої інстанції відноситься до юрисдикції адміністративного суду та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
33. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Водночас вимоги прокуратури про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради у відповідній частині; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель; 3) скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації з одночасним припиненням права власності, є неефективними (неналежними) способами захисту прав, а тому вони задоволенню не підлягають. Щодо позовної вимоги про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради спірного об'єкта нерухомого майна, зобов'язавши останню привести нежитлові приміщення у попередній стан, суд апеляційної інстанції зазначив, що останній набувач ( ОСОБА_2 ) придбав спірне майно у особи ( ОСОБА_1 ), яка була добросовісним набувачем цього майна та мала право його відчужувати, у зв'язку з чим ОСОБА_2 набула статусу повноправного власника зазначеного майна, яке в повній мірі захищається нормами інституту захисту права власності. Разом з цим, суд апеляційної інстанції виснував, що прокурор подав позов з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
34. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер: 517392463101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Отже, Верховний Суд переглядає судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер: 517392463101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
35. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
36. Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
37. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
38. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17, 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.
39. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в касаційній скарзі посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, відповідно до яких задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. При цьому скаржник у касаційній скарзі зазначає, що оскільки сформована стала судова практика стосовно неефективності вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, про визнання недійсним договору купівлі-продажу за наявності вимоги про витребування спірного майна, скаржник не оскаржує постанову апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування в частині рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.09.2016 № 5379-В-С та припинення права власності, оскільки такі вимоги не зможуть забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади.
40. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
41. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.
42. За змістом частин 2 та 3 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
43. Оскільки прокурор прагне повернути спірне нерухоме майно у володіння територіальної громади, то, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, ефективною позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, на які посилається скаржник.
44. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, відповідно до яких можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
При цьому заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що ОСОБА_2 , набуваючи спірне майно у власність, проявивши розумну обачливість, мала змогу та повинна була дослідити історію вибуття майна у попереднього власника, встановивши законність набуття продавцем цього майна та відповідно його добросовісність. Така правова позиція, за твердженням скаржника, викладена в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17.
Тому, на думку скаржника, ОСОБА_2 не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна. Відтак, за твердженням заступника керівника Харківської обласної прокуратури, наявні підстави для витребування майна з володіння ОСОБА_2 , оскільки спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради. При цьому скаржник зазначає, що згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
45. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:
"6.44. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
6.45. Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно".
46. У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, на яку посилається скаржник, зазначено про те, що "…відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі".
47. У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, на яку посилається скаржник, викладено правову позицію про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
48. Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17 зазначено, що особа, набуваючи майно, мала проявити розумну обачливість та звернути увагу на те, що спірне майно протягом нетривалого часу відчужувалося декілька разів за договорами купівлі-продажу, що свідчить про недобросовісність набувача.
49. Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статтею 388 Цивільного кодексу України у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України).
50. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 923/1137/21).
51. Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, на яку посилається скаржник).
52. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.
53. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, встановив, що на час придбання спірного майна ОСОБА_1 . Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містили відомостей, з яких би вбачалась наявність обтяжень спірного майна або нелегітимність його придбання продавцем - Цинцкіладзе Р.С . Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив, а прокурор не навів обставин, що б свідчили про придбання ОСОБА_1 майна без проявлення розумної обачності, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Лебеденко І. О. на час відчуження спірного майна на користь Мельник А. М. була його добросовісним набувачем.
54. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) напрацьовані три критерії, які потрібно оцінити, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.
Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
55. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, у визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
56. Оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції виснував, що в разі задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_2 спірного нерухомого майна не буде дотримано справедливого балансу, оскільки це покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичну особу (відсутність обґрунтованої компенсації у зв'язку з позбавленням права на майно), яка добросовісно набула право власності на об'єкти нерухомого майна.
57. З урахуванням наведеного доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, від 09.08.2023 у справі № 404/5748/17, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, не підтвердились, а оскаржувана постанова не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.
58. Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, відповідно до якого суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
59. Проте зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував зазначеного правового висновку Верховного Суду, оскільки, відмовляючи у задоволенні позову в силу безпідставності, водночас зазначив про наявність підстав для застосування строку позовної давності.
60. Разом з тим, хоча суд апеляційної інстанції в цій частині й припустився помилки щодо застосування наслідків спливу позовної давності, однак це не вплинуло на законність та обґрунтованість ухваленої постанови, а отже, не є підставою для її скасування.
61. З урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, що розглядається, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції наведених скаржником норм матеріального права не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
62. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
63. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
64. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
65. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
66. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
67. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 922/545/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай