17 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8408/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О. В.,
за участю представників:
позивача: Коваль Н.Т.,
відповідача: Підлипенський Д.В.,
третьої особи: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025
у складі колегії суддів: Алданова С.О. - головуючий, Шапран В.В., Корсак В.А.
та на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2024
суддя: Гулевець О.В.
у справі № 910/8408/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз»,
про зобов'язання вчинити дії,
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», ТОВ «Оператор ГТС України», відповідач), в якому просило:
- зобов'язати ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про споживачів постачальника «останньої надії», шляхом виключення акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», як споживача, з Реєстру постачальника «останньої надії» у період: з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, 01.08.2022 по 29.08.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 02.11.2022.
- зобов'язати ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» на наступну:
- у періоді з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 0 м. куб. замість 12 809 929,97 м. куб.
- у періоді з 01.06.2022 по 29.06.2022 - 0 м. куб. замість 117 703,93 м. куб.
- у періоді з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 0 м. куб. замість 209 715,90 м. куб.
- у періоді з 01.08.2022 по 29.08.2022 - 0 м. куб. замість 128 552,05 м. куб.
- у періоді з 02.10.2022 по 31.10.2022 - 0 м. куб. замість 781 028,77 м. куб.
- у періоді з 01.11.2022 по 02.11.2022 - 0 м. куб. замість 81 662,72 м. куб.
2. Позов мотивовано тим, що ТОВ «Оператор ГТС України» безпідставно відобразило на Інформаційній платформі відомості про те, що у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 АТ «Луганськгаз» відібрав з газотранспортної системи природний газ ТОВ «ГК «Нафтогаз України» загальним обсягом 14 128 593,34 куб.м., оскільки в межах справ №913/283/23, №913/265/23, №913/264/23 встановлено, що АТ «Луганськгаз» у спірному періоді не міг бути споживачем постачальника «останньої надії» та відбирати будь-які обсяги газу внаслідок втрати АТ «Луганськгаз» повного контролю над газорозподільними мережами та відповідно не міг здійснювати розподіл газу через захоплення агресором територій.
3. Позивач вказує, що безпідставне відображення ТОВ «Оператор ГТС України» на Інформаційній платформі відомостей щодо споживання АТ «Луганськгаз» природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» порушує права та інтереси товариства, оскільки на підставі ТОВ «Оператор ГТС України» вимагає в судовому порядку у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сплатити вартість негативних небалансів (різницю між проданими та відібраними обсягами природного газу).
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
4. Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, у задоволені позову відмовлено повністю.
5. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не наділений повноваженнями та функціональними можливостями щодо внесення/корегування в інформаційній платформі в «механічному» режимі відповідних даних, оскільки реєстрація споживачів в реєстрі постачальника «останньої надії» здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку Оператора ГТС щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
6. Суди попередніх інстанцій вказують на те, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» за періоди з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 29.08.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 02.11.2022 не є ефективним способом захисту прав позивача.
7. Оскільки з вимогами про зобов'язання відповідача змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію обсяги природного газу поставленого споживачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», звернувся ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», тобто особа, яка не є стороною договору транспортування природного газу №1910000182 від 31.12.2019 та Технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу № 2106000056 від 15.06.2021, тому позивачем не доведено порушення його права чи законного інтересу, у розумінні положень статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16, Цивільного кодексу України, отже ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
9. Підставою касаційного оскарження позивач вказує пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
10. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у сукупності п.1 глави 3 розділу 4 Кодексу ГТС, п. 1 глави 4 розділу 4 Кодексу ГТС, п. 4 та п. 5 глави 4 розділу 4 Кодексу ГТС щодо можливості та обов'язку Оператора ГТС вносити зміни в дані на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо споживачів включених в реєстр постачальника «останньої надії» та щодо обсягу газу відібраного ними з ресурсу постачальника «останньої надії», а саме актуальну інформацію.
Для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ, оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації.
Оператор ГТС, будучи одноосібним адміністратором інформаційної платформи, налаштовуючи її роботу під виконання постанов Регулятора зобов'язаний вносити необхідні корективи до програми, які б надавали можливість учасникам процесу виконувати свої обов'язки відповідно до положень нормативних документів.
Таким чином, ТОВ «Оператор ГТС України» є єдиним адміністратором інформаційної платформи, який зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи, а Інформаційна платформа Оператора ГТС повинна відображати достовірні та актуальні дані.
11. Скаржник посилається на справи № 913/283/23, № 913/265/23, № 913/264/23, в яких судами встановлено, що АТ «Луганськгаз» внаслідок втрати повного контролю над газорозподільними мережами не міг здійснювати розподіл газу.
12. Позивач зазначає, що фактично ТОВ «Оператор ГТС України» транспортував газ в Луганську область не встановленим особам/особі (оскільки рішеннями судів встановлено, що такий газ не поставлявся Оператору ГРМ - АТ «Луганськгаз»), а на інформаційній платформі вказані обсяги вносив, як обсяги газу, що були поставлені ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії» на користь АТ «Луганськгаз».
Тобто дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС суперечать обставинам та висновкам Верховного Суду зробленим у справах № 913/264/24, № 913/283/23 та встановленим Східним апеляційним господарським судом обставинам у справі № 913/265/23 в частині даних щодо АТ «Луганськгаз» за спірний період.
13. Скаржник звертає увагу на можливість коригування Оператором ГТС даних на інформаційній платформі, як щодо операторів ГРМ, так і щодо постачальника «останньої надії». Кодексом ГТС не містить норми, як б забороняла внесення змін до даних на платформі, натомість містить пряму норму, яка передбачає необхідність актуалізації даних на Інформаційній платформі щодо всіх суб'єктів на ринку природного газу, як щодо операторів ГРМ так і щодо постачальника «останньої надії».
14. Також, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, абзацу 14 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у сукупності з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 14 Господарського процесуального України, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що в даних правовідносинах саме постачальник «останньої надії» є належним позивачем, а не споживач (АТ «Луганськгаз»), оскільки саме постачальник «останньої надії» є відповідальним перед Оператором ГТС за обсяги природного газу, що начебто були спожиті споживачем - АТ «Луганськгаз».
15. Позивач вказує на те, що ТОВ «Оператор ГТС України» обсяги газу, які транспортувались ним у Луганську область були алоковані як обсяг виробничо-технологічних втрат оператора ГРМ - АТ «Луганськгаз» та були включені до портфеля постачальника «останньої надії». Так, на думку ТОВ «Оператор ГТС України», у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виник негативний небаланс за листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року, травень-жовтень, грудень 2022 та січень 2023 року, спірна вартість якого заявлена ТОВ «Оператор ГТС України» до стягнення з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та є предметом розгляду у справі № 910/3971/22.
16. Скаржник зазначає, що фактично ТОВ «Оператор ГТС України» транспортував газ в Луганську область не встановленим особам/особі (оскільки рішеннями судів встановлено, що такий газ не поставлявся Оператору ГРМ - АТ «Луганськгаз»), а на інформаційній платформі вказані обсяги вносив, як обсяги газу, що були поставлені ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії» на користь АТ «Луганськгаз».
17. Водночас, позивач звертає увагу на те, що некоректне відображення даних в інформаційній платформі щодо АТ «Луганськгаз» не порушує його прав, оскільки в даному випадку не несе для Оператора ГРМ жодних наслідків (в т.ч. майнових). Натомість, відображення некоректних (неіснуючих) даних на інформаційній платформі впливає саме на права постачальника «останньої надії», оскільки зумовлює його відповідальність перед Оператором ГТС.
18. Позивач зазначає, що суди дійшли помилкових висновків стосовно неналежного та неефективного способу захисту обраного ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у даному спорі, оскільки задоволення позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Оператор ГТС України» змінити на інформаційній платформі інформацію про обсяги газу поставленого постачальником «останньої надії» та виключення у спірний період з реєстру постачальника «останньої надії» АТ «Луганськгаз» забезпечить реальне поновлення прав позивача, оскільки:
- ТОВ «Оператор ГТС України» втратить право вимоги до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії» щодо сплати вартості щодобових негативних небалансів, які утворились у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у спірний період внаслідок відбору газу Оператором ГРМ, зокрема і АТ «Луганськгаз», який як встановлено рішеннями судів, газ не відбирав, оскільки не здійснював розподіл газу;
- забезпечується визначеність у відносинах позивача, відповідача та третьої особи щодо обсягів газу протранспортованих ТОВ «Оператор ГТС України» в Луганську область у спірний період;
- забезпечується принцип процесуальної економії, а саме у позивача не виникає необхідність звернення до суду для вжиття додаткових заходів захисту, оскільки змінені відомості на інформаційній платформі Оператора ГТС є обов'язковими для всіх суб'єктів ринку природного газу.
19. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України позивач зазначає, що:
- суди не надали оцінки обставинам, що АТ «Луганськгаз» не відбирав газ у спірний період з ресурсу постачальника «останньої надії», а згідно даних інформаційної платформи Оператора ГТС об'єми природного газу, які поставлялись в Луганську область, відображені саме, як спожиті АТ «Луганськгаз» та були автоматично включені на інформаційній платформі Оператора ГТС до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України»;
- судами не враховано та не надано оцінки тому, що відповідно до листа ТОВ «Оператор ГТС України» № 7106ВИХ-24- 165 від 08.04.2024 ТОВ «Оператор ГТС України» повідомляє ПрАТ «Донецькоблгаз», що «на виконання постанови Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/9529/22 на інформаційну платформу Оператора ГТС внесено зміни про обсяги переданого природного газу в мережі ПрАТ «Донецькоблгаз» через ГРС Волноваха, ЕІС-код 56ZOPDON4027101E за березень, квітень та травень 2022 року». Як вбачається зі змісту листа ТОВ «Оператор ГТС України» №7106ВИХ-24- 165 від 08.04.2024 рішення по справі № 9190/9529/22 виконане ТОВ «Оператор ГТС України», що засвідчує факт про виконуваність рішень суду прийнятих щодо внесення змін на інформаційній платформі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення - залишити без змін.
21. Відповідач зазначає, що виконання Оператором ГТС функції адміністратора інформаційної платформи не передбачає вчинення ним дій, спрямованих, у тому числі, на включення/виключення до/з реєстрів постачальників природного газу (включаючи постачальника «останньої надії») відповідних споживачів такого газу.
Вимога про зобов'язання відповідача змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» не є ефективним способом захисту прав позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
22. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було обрано постачальником «останньої надії» строком на три роки.
23. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 793-р виконання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обов'язків постачальника «останньої надії» було продовжено на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
24. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 внесло Акціонерне товариство «Луганськгаз» до Реєстру постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі та відобразило відомості щодо споживання ним у такому періоді природного газу загальним обсягом 14 128 593,34 куб.м.
25. Відповідно до відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56Х210000000001V, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювалось постачання природного газу АТ «Луганськгаз» у наступні періоди: з 01.11.2021 по 30.12.2021, з 01.01.2022 по 28.02.2022, з 01.05.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 29.08.2022, з 31.08.2022 по 30.09.2022 та з 02.10.2022 по 02.11.2022.
26. Згідно з відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача - АТ «Луганськгаз» (EIC-код 56X210000000001V) в період з 01.11.2021 по 30.11.2021, обсяги природного газу, використані АТ «Луганськгаз» та внесені в алокацію постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» становлять:
- у періоді з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 12 809 929,97 м. куб.
- у періоді з 01.06.2022 по 29.06.2022 - 117 703,93 м. куб.
- у періоді з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 209 715,90 м. куб.
- у періоді з 01.08.2022 по 29.08.2022 - 128 552,05 м. куб.
- у періоді з 02.10.2022 по 31.10.2022 - 781 028,77 м. куб.
- у періоді з 01.11.2022 по 02.11.2022 - 81 662,72 м. куб.
27. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішеннями господарського суду Луганської області від 19.12.2023 у справі № 913/283/23, від 28.11.2023 у справі № 913/265/23, від 14.11.202023 у справі № 913/264/23, які набрали законної сили, встановлено, що у період з 01.05.2022 по 02.11.2022 АТ «Луганськгаз», як оператор газорозподільної системи, не міг відбирати будь-які обсяги газу, оскільки АТ «Луганськгаз» втратив контроль над усіма своїми структурними підрозділами на території Луганської області через військову агресію російської федерації проти України, при цьому вчиняв всі можливі дії, спрямовані на припинення транспортування природного газу на територію Луганської області.
28. Позивач зазначив, що ТОВ «Оператор ГТС України» обсяги газу, які транспортувались ним у Луганську область були алоковані як обсяг виробничо-технологічних втрат оператора ГРМ - АТ «Луганськгаз» та були включені до портфеля постачальника «останньої надії».
У ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виник негативний небаланс за листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року, травень-жовтень, грудень 2022 року та січень 2023 року, вартість якого заявлена ТОВ «Оператор ГТС України» до стягнення з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та є предметом розгляду у справі № 910/3971/22.
29. З огляду на зазначене, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до суду з відповідним позовом.
Позиція Верховного Суду
30. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
31. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
32. Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
33. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
34. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
35. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
36. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
37. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
38. Оцінка предмету заявленого позову та наявність підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
39. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
40. Належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб'єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
41. Предметом позову є: зобов'язання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про споживачів постачальника «останньої надії», шляхом виключення акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», як споживача, з Реєстру постачальника «останньої надії» у період: з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, 01.08.2022 по 29.08.2022, з 02.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 02.11.2022; зобов'язання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги природного газу поставленого постачальником «останньої надії» споживачу - акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» на наступну:
- у періоді з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 0 м. куб. замість 12 809 929,97 м. куб.
- у періоді з 01.06.2022 по 29.06.2022 - 0 м. куб. замість 117 703,93 м. куб.
- у періоді з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 0 м. куб. замість 209 715,90 м. куб.
- у періоді з 01.08.2022 по 29.08.2022 - 0 м. куб. замість 128 552,05 м. куб.
- у періоді з 02.10.2022 по 31.10.2022 - 0 м. куб. замість 781 028,77 м. куб.
- у періоді з 01.11.2022 по 02.11.2022 - 0 м. куб. замість 81 662,72 м. куб.
42. Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодексу ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
43. За приписами п. 1 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
44. Відповідно до п. 5 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті.
45. Пункт 1 гл. 4 розд. IV Кодексу ГТС встановлює дані, які повинні міститися на інформаційній платформі.
46. Пунктами 4, 5 гл. 4 розд. IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи повинен вносити до інформаційної платформи актуалізовану інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи та інформацію про всіх суб'єктів ринку, з якими оператор газотранспортної системи уклав договір транспортування, у тому числі по прямих споживачах.
Оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема, визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14, 15, 17 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи.
47. Згідно з п. 3 гл. 4. розд. IV Кодексу ГТС порядок формування Реєстру споживачів постачальника та процедура зміни постачальника на інформаційній платформі визначаються у главі 5 цього розділу.
48. За приписами гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов'язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. При цьому у випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу. Кінцева дата постачання природного газу не може бути визначена постачальником (у випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» автоматично на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи) після дати внесення відповідної інформації.
Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;
- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
На наступну газову добу після реєстрації оператора газорозподільної системи в реєстрі споживачів іншого постачальника, крім постачальника «останньої надії», або підтвердження номінації оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, на газову добу D до 15:00 UTC (17:00 за київським часом) години для зимового періоду та 14:00 UTC (17:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D-1), оператор газорозподільної системи автоматично виключається з реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Реєстрація постачальником оператора газорозподільної системи у своєму Реєстрі споживачів для постачання природного газу здійснюється з урахуванням вимог цієї глави.
49. Відповідно до п. 3 розд. VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках:
- банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу;
- зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника;
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи).
50. Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі № 640/15656/20 зазначив, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку, що завданням постачальника «останньої надії» є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов'язки перед споживачем. Постачальник «останньої надії» не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
51. Згідно з п. 5 розд. VI Правил постачання природного газу після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
52. За приписами п. 4 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС за умови виконання таким постачальником інших вимог цього Кодексу для початку постачання природного газу споживачу такий споживач автоматично виключається з Реєстру постачальника «останньої надії», про що інформаційна платформа автоматично повідомляє постачальника «останньої надії». Якщо постачальник не виконує інші вимоги цього Кодексу для початку постачання природного газу споживачу, такий споживач з Реєстру постачальника «останньої надії» не виключається до досягнення граничного строку постачання постачальником «останньої надії» або до початку постачання іншим постачальником, крім випадків виключення споживача постачальником «останньої надії» з власного Реєстру споживачів постачальника до закінчення граничного строку постачання на підставах, визначених Правилами постачання природного газу. При зміні споживачем постачальника «останньої надії» на іншого постачальника пункти 5 - 6 цієї глави не застосовуються.
53. Верховний Суд у постанові від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22, проаналізувавши зміст абз. 7 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС, зазначив, що реєстрація операторів ГРМ у реєстрі постачальника «останньої надії», яким є скаржник, на інформаційній платформі здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку оператора ГТС. Наведене безпосередньо випливає з буквального тлумачення цієї норми.
54. Верховний Суд, враховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження обставин незаконного включення до реєстру постачальника «останньої надії» оператора ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», доказів неактуальності, недостовірності інформації щодо АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», як споживача постачальника «останньої надії», на день її внесення, доказів звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ «Оператор ГТС України», щодо неможливості оператора ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» бути включеним до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», доказів виключення споживача постачальником «останньої надії» з Реєстру споживачів постачальника та доказів безпідставного віднесення (відображення) на інформаційній платформі до обсягів природного газу, що поставлялися позивачем як постачальником «останньої надії», обсягів природного газу поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», доказів припинення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії» постачання природного газу в спірний період, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову.
55. Позивач у касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у сукупності п.1 глави 3 розділу 4 Кодексу ГТС, п. 1 глави 4 розділу 4 Кодексу ГТС, п. 4 та п. 5 глави 4 розділу 4 Кодексу ГТС щодо можливості та обов'язку Оператора ГТС вносити зміни в дані на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо споживачів включених в реєстр постачальника «останньої надії» та щодо обсягу газу відібраного ними з ресурсу постачальника «останньої надії», а саме актуальну інформацію.
56. З огляду на зазначене вище та враховуючи недоведеність позивачем внесення до інформаційної платформи Оператора ГТС неактуальної інформації та відмови в позові позивачеві у Верховного Суду відсутні підстави для надання зазначеного висновку.
57. Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неналежного позивача - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з огляду на те, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальник «останньої надії» є відповідальним за обсяги споживання природного газу, що відбираються його споживачами, оскільки відповідно до приписів п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
58. Водночас зазначене не призвело до прийняття неправильного рішення з огляду на правомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови позивачу в позові.
59. Однією з підстав касаційного оскарження ТОВ «ГК «Нафтогаз України» також визначило п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на ч. 3 ст. 310 ГПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу).
60. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
61. Скаржник стверджує, що:
- суди попередніх інстанцій не надали оцінки обставинам справ № 913/283/23, № 913/265/23, № 913/264/23, обставинам, що АТ «Луганськгаз» не відбирав газ у спірний період з ресурсу постачальника «останньої надії»;
- судами не враховано та не надано оцінки тому, що відповідно до листа ТОВ «Оператор ГТС України» № 7106ВИХ-24- 165 від 08.04.2024, відповідно до якого ТОВ «Оператор ГТС України» повідомляє ПрАТ «Донецькоблгаз», що «на виконання постанови Верховного Суду від 13.03.2024 по справі № 910/9529/22 на інформаційну платформу Оператора ГТС внесено зміни про обсяги переданого природного газу в мережі ПрАТ «Донецькоблгаз» через ГРС
Волноваха, ЕІС-код 56ZOPDON4027101E за березень, квітень та травень 2022 року». Як вбачається зі змісту листа ТОВ «Оператор ГТС України» №7106ВИХ-24- 165 від 08.04.2024 прийняте кінцеве рішення по справі № 910/9529/22 вже виконане ТОВ «Оператор ГТС України», що засвідчує факт про виконуваність рішень суду прийнятих щодо внесення змін на інформаційній платформі.
62. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
63. Скаржник не вказує, які саме докази не були дослідженні у справі, що розглядається, що унеможливило встановлення фактичних обставин.
64. Верховний Суд у постановах від 19.06.2024 у справі № 913/283/23 та у справі № 913/264/23 погоджується з висновками судів, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальник «останньої надії» не мало правових підстав для подальшого постачання природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії». Крім того, взято до уваги встановлені судами обставини, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» у спірний період не споживав природний газ, не здійснював діяльності з розподілу природного газу.
Крім того, суди у зазначених справах встановили, що позивачем не доведено належними доказами, що поставлений на територію Луганської області природний газ споживався саме АТ «Луганськгаз». Включення АТ «Луганськгаз» до портфеля ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії» та внесення ТОВ «ОГТСУ» як адміністратором інформаційної платформи відповідної інформації до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», на думку суду, не є беззаперечним доказом факту споживання АТ «Луганськгаз» поставленого позивачем у період з 02.10.2022 по 02.11.2022 природного газу.
65. Як зазначено вище, позивач не надав доказів на підтвердження звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ «Оператор ГТС України», щодо неможливості оператора ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» бути включеним до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», доказів виключення споживача постачальником «останньої надії» з власного Реєстру споживачів постачальника та доказів безпідставного віднесення (відображення) на інформаційній платформі до обсягів природного газу, що поставлялися позивачем як постачальником «останньої надії», обсягів природного газу поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», доказів припинення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії» постачання природного газу в спірний період.
66. Лист ТОВ «Оператор ГТС України» № 7106ВИХ-24- 165 від 08.04.2024, на який посилається скаржник, може свідчити про виконання судових рішень у справі № 910/9529/22.
67. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
68. Таким чином, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
69. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
70. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
71. Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на справу № 910/3971/22, що розглядається господарським судом міста Києва, за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вартості негативних щодобових небалансів, оскільки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в межах справи № 910/3971/22 не позбавлене можливості доводити відсутність заборгованості, інший розмір негативних щодобових небалансів, припинення постачання/непостачання газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії» тощо.
72. Крім того, відповідно до п. 9.6 договору транспортування природного газу № 1907000467 від 11.12.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони мають право (у разі незгоди) урегулювати в судовому порядку вартість щодобових небалансів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
74. Пунктом 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
75. Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
76. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.
Розподіл судових витрат
77. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/8408/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
В. І. Студенець