8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1801/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ", м. Харків
про стягнення 5096,04 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" - звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ", в якій просить суд стягнути з відповідача 5096,04 грн штрафу за договором про закупівлю № 13/3527-МТР від 03 вересня 2024 року. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1801/25 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилались позивачу та відповідачу в електронному вигляді до їх Електронних кабінетів.
Позивачем та відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 27 травня 2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже відсутність відзиву не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За приписами частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
03 вересня 2024 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ" (відповідачем, постачальником) укладено договір про закупівлю № 13/3527-МТР.
18 листопада 2024 року до договору про закупівлю № 13/3527-МТР від 03 вересня 2024 року укладено додаткова угода №1.
Відповідно до пункту 1.1. договору на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки шафу автоматизації відповідно до коду ДК 021:2015: 31210000-1 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (шафа автоматизації) (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару, інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики, умови гарантії, місце поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (пункт 2.1. договору).
Згідно пункту 3.1. договору ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у Специфікації до цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору загальна сума договору становить 101920,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 16986,80 грн.
Згідно пункту 4.1. договору платежі за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі.
Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунок за весь товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін, відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Згідно пункту 5.1. договору умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020", місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного договору.
Відповідно до пункту 5.3. договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Згідно пункту 5.4. договору датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Згідно пункту 2 додатку №1 до договору сторони погодили строк поставки товару - протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору.
Оскільки договір було підписано 03 вересня 2024 року, граничною датою поставки всього товару було 04 листопада 2024 року.
Відповідно до пункту 7.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, оскільки поставку товару здійснив із порушенням строків передбачених договором, зокрема, поставку товару (шафу автоматизації IP65) здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ" лише 22 листопада 2024 року, що підтверджується відміткою дати підписання видаткової накладної № 5548 від 08 листопада 2024 року представником Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".
Таким чином Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ" не дотримано узгоджені в договорі строки поставки товару.
Листом від 13 січня 2025 року № 01/01/13/10/28/02-02/01/465 позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ" із вимогою добровільно сплатити штраф у розмірі 5096,04 грн. У відповідь на зазначений лист, відповідач надіслав на адресу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" лист від 07 лютого 2025 року, яким повідомив, що не вбачає підстав для сплати штрафу.
З огляду на вищенаведене, у зв'язку із порушення строків поставки товару, на підставі пункту 7.1. договору, позивачем нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ" штраф у розмірі 5096,04 грн, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 178, 196, 201, 208-10, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕСАТ" (61001, м. Харків, вулиця Плеханівська, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 39684382) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 5096,04 грн штрафу та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "18" липня 2025 р.
Суддя П.В. Хотенець