8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1122/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4)
до Фізичної особи-підприємця Шепітько Євгена Геннадійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 136000,00 грн
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Шепітько Є.Г., особисто (паспорт НОМЕР_1 ),
Позивач, Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шепітько Євгена Геннадійовича, в якому просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України штраф у розмірі 68000,00 грн. і пеню у розмірі 68000,00 грн.. Позов обґрунтовано, зокрема тим, що, відповідно до рішення адміністративної колегії Відділення від 19.12.2019 № 63/105-р/к визнано, що Відповідач вчинив порушення законодавство про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та на Відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі № 922/1122/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.04.2025 о 10:20.
08.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача (вх. №8788), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
17.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9535), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2025 у справі № 922/1122/25 відкладено підготовче засідання на 20.05.2025 на 11:00.
20.05.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну підстав позову (вх. №12104).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі № 922/1122/25 усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 30.06.2025 та відкладено підготовче засідання на 17.06.2025 на 10:20.
17.06.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. №14284).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2025 у справі № закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025 на 11:20.
01.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява (вх. №15427), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
01.07.2025 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява (вх. №15445), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі № 922/1122/25 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2025 до 11:40.
Позивач у судове засідання 08.07.2025 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 01.07.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач у підготовче засідання 08.07.2025 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, судом встановлено наступне.
Відповідно до рішення адміністративної колегії Відділення від 19.12.2019 № 63/105- р/к (далі - рішення) визнано, що Відповідач вчинив порушення законодавство про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та на Відповідача накладено штраф у розмірі 68000 гривень.
Рішення з повідомленням Відділення від 24.12.2019 № 63-02/4842 були надіслані Відповідачу, що підтверджується відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 7900060137290, реєстром згрупованих поштових відправлень № 466 від 26.12.2019 та списком згрупованих поштових відправлень № 33271. Дане поштове відправлення було вручене Відповідачу 13.01.2020.
Так, позивачем у позові зазначено про те, що на підставі вищенаведених обставин та норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» констатується, що останнім днем сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням було 16.03.2020, а двомісячного строку оскарження Відповідачем рішення до господарського суду було 16.03.2020.
Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що відповідач не сплатив штраф, що накладений згідно з рішенням (не надіслав Відділенню документ, що підтверджує сплату відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням); рішення є чинним і обов'язковим до виконання Відповідачем.
Враховуючи вищенаведені обставини, Відділенням здійснено розрахунок суми, що стягується з Відповідача, відповідно до якого, сума штрафу становить 68000 грн., а саме:
- сума штрафу, що накладений на Відповідача згідно з рішенням 1,5 % розмір пені за кожний день прострочення сплати штрафу відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» 68000 грн. : 100 % х 1,5 % = 1020 грн.
- розрахована сума пені за кожний день прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням від 13.01.2020, дата вручення Відповідачу рішення 14.01.2020-16.03.2020, строк для сплати Відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення 17.03.2020р. - 22.05.2020 р.
- часовий проміжок (67 днів), у якому здійснено нарахування пені за прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням: 17.03.2020 (наступний день після закінчення строку для добровільного виконання Відповідачем рішення) - 22.05.2020 (останній день необхідності нарахування пені, що обмежена відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розміром штрафу, що накладений на Відповідача згідно з рішенням)
- 1020 грн. х 67 днів = 68340 грн., однак, на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного згідно з рішенням, тому, пеня складає 68000 грн.
- сума пені, яка підлягає до сплати Відповідачем за прострочення сплати штрафу, що накладений згідно з рішенням 68 000 грн. + 68 000 грн. = 136000 грн.
- сукупна сума, яка підлягає до сплати Відповідачем: 68000 грн. (не сплачений Відповідачем штраф, що накладений згідно з рішенням) + 68 000 грн. (пеня за прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення) = 136 000 грн.
Позивачем у позові вказано, що станом на день подання позовної заяви про стягнення штрафу та пені Відділення не отримувало від Відповідача документа, що підтверджує сплату штрафу, що накладений згідно з рішенням.
Відповідач проти позову заперечив повністю, на обґрунтування своїх заперечень зазначив про те, що інформація, наведена у позовній заяві, не відповідає дійсності. Так, в позовній заяві зазначено, що відповідач не оскаржував рішення адміністративної колегії Відділення від 19.12.2019 № 63/105-р/к та визначено строк для нарахування пені з 17.03.2020 по 22.05.2020. Вказаний строк обґрунтовано тим, що 13.01.2020 є датою вручення рішення відповідачу, а період з 14.01.2020 по 16.03.2020 є строком для добровільної сплати відповідачем штрафу. Відповідачем було оскаржено рішення, як до Антимонопольного комітету України, так і до суду. Також, відповідачем у відзиві вказано, що 05.02.2020 відповідачем було подано заяву про перевірку рішення адміністративної колегії Відділення від 19.12.2019 № 63/105-р/к до Антимонопольного комітету України. Однак, відповідно до Подання АМКУ від 26.05.2020 №8-01/1617/255зв оскаржуване рішення було залишене без змін. Після цього відповідач також оскаржував дане рішення до Господарського суду м. Києва. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 було відкрито провадження у справі №910/17314/20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Таким чином, в період з 17.03.2020 по 22.05.2020 відповідачем здійснювалась перевірка заяви відповідача про перегляд рішення АМКУ і, відповідно, пеня в цей період не могла бути нараховано, а її нарахування позивачем є неправомірним. Відповідачем також вказано, що позивач фактично просить позбавити відповідача права приватної власності на кошти у розмірі 68000 грн, які за правовою природою є пенею за прострочення сплати штрафу у розмірі 68000 грн, накладеного Рішення АМКУ тривалістю у 67 календарних днів на підставі чинного законодавства України. Відповідачем також вказано, що позивач при ухваленні Рішення не досліджував питання, які кошти Відповідача стануть джерелом як сплати штрафу у розмірі 68000 грн, так і пені в розмірі 68000 грн, за прострочення сплати такого штрафу. Відповідачем також зазначено про те, що відповідач постійно здійснював діяльність саме у м. Харків, в період з 24.02.2022 по теперішній час внаслідок активних бойових дій у відповідача не було доступу до ключових майнових активів, трудових ресурсів, які територіально розташовані в місті в Харкові, у зв'язку з чим погашення будь-якої заборгованості потребує відстрочення оплати. Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені до її розумного розміру, а також відстрочити виконання рішення на один рік.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини 3 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник.
Відповідно до частини 7 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
В силу приписів статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі, зокрема, про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені та зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації) або у разі відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов'язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.
Як встановлено судом, Рішення з повідомленням Відділення від 24.12.2019 № 63-02/4842 були надіслані Відповідачу, що підтверджується відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 7900060137290, реєстром згрупованих поштових відправлень № 466 від 26.12.2019 та списком згрупованих поштових відправлень № 33271. Дане поштове відправлення було вручене Відповідачу 13.01.2020.
На підставі вищенаведених обставин та норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» констатується, що останнім днем сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням було 16.03.2020, а двомісячного строку оскарження Відповідачем рішення до господарського суду було 16.03.2020.
При цьому, матеріали справи не містять доказів своєчасної сплати відповідачем суми штрафу, що накладений згідно з рішенням (не надіслав Відділенню документ, що підтверджує сплату відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням).
Судом враховано, що рішення є чинним і є обов'язковим до виконання Відповідачем.
За розрахунком позивача, сума штрафу становить 68000 грн., а саме:
- сума штрафу, що накладений на Відповідача згідно з рішенням 1,5 % розмір пені за кожний день прострочення сплати штрафу відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» 68000 грн. : 100 % х 1,5 % = 1020 грн.
- розрахована сума пені за кожний день прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням від 13.01.2020, дата вручення Відповідачу рішення 14.01.2020-16.03.2020, строк для сплати Відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення 17.03.2020р. - 22.05.2020 р.
- часовий проміжок (67 днів), у якому здійснено нарахування пені за прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням: 17.03.2020 (наступний день після закінчення строку для добровільного виконання Відповідачем рішення) - 22.05.2020 (останній день необхідності нарахування пені, що обмежена відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розміром штрафу, що накладений на Відповідача згідно з рішенням)
- 1020 грн. х 67 днів = 68340 грн., однак, на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного згідно з рішенням, тому, пеня складає 68000 грн.
- сума пені, яка підлягає до сплати Відповідачем за прострочення сплати штрафу, що накладений згідно з рішенням 68 000 грн. + 68 000 грн. = 136000 грн.
- сукупна сума, яка підлягає до сплати Відповідачем: 68000 грн. (не сплачений Відповідачем штраф, що накладений згідно з рішенням) + 68 000 грн. (пеня за прострочення сплати Відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення) = 136 000 грн.
Також, під час розгляду справи судом установлено, що відповідно до Подання АМКУ від 26.05.2020 №8-01/1617/255зв оскаржуване рішення було залишене без змін.
Відповідач також оскаржував рішення до Господарського суду м. Києва. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 було відкрито провадження у справі №910/17314/20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Отже, у період з 17.03.2020 по 22.05.2020 відповідачем здійснювалась перевірка заяви відповідача про перегляд рішення АМКУ і, відповідно, судом прийнято до уваги зазначене під час перевірки періодів нарахування пені.
При цьому, матеріали справи не містять доказів своєчасної сплати відповідачем суми штрафу, що накладений згідно з рішенням, яке є чинним і є обов'язковим до виконання Відповідачем.
Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
При дослідженні розрахунку розміру пені з урахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування, судом встановлено, що її розмір перевищує розмір штрафу.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, з огляду на що розмір пені становить 68000,00 грн.
Таким чином, загальна сума штрафних санкцій відповідача становить 136000,00 грн, з яких: 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені.
Докази своєчасної сплати відповідачем штрафу та пені в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 74 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу та пені є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на підлягають задоволенню.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення нарахування, зроблених позивачем, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
Правовідносини, що склалися між сторонами у справі виникли не з актів цивільного законодавства, а в результаті порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
Пеня, нарахована позивачем, є видом відповідальності за несплату штрафу у строк встановлений частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Закон, на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
У даному випадку, накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Відносини, пов'язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами АМК, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган АМК не виступає як суб'єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.
При застосуванні приписів статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 16.06.2022 у справі №917/530/21 тощо.
Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Водночас нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.
Тобто, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку, на відміну від норм цивільного законодавства, приписами Закону України «Про захист економічної конкуренції» можливість зменшення розміру пені, заявленої до стягнення не передбачено, оскільки такий вид нарахування пені є видом відповідальності за несплату штрафу у строк, встановлений ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у цій справі, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні із повідомленням учасників справи.
Згідно із ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Проте відповідачем не подано жодного доказу на обґрунтування клопотання про відстрочення рішення.
За таких обставин, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені відповідачем обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у цій справі із підстав необґрунтованості.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шепітько Євгена Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в дохід загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 68000,00 грн. і пеню у розмірі 68000,00 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шепітько Євгена Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013) - 2422,40 судового збору
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" липня 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв