16 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/524/24(607/24594/24)
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 255 037,23 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 70 422,73 грн, заборгованості по процентах 184 614,50 грн
в межах справи №921/524/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/524/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 30.12.2024 затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , у редакції, вказаній в ухвалі.
11.06.2024 до Господарського суду Тернопільської області від Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла справа №607/24594/24 за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою від 16.06.2025 суд прийняв справу №607/24594/24 до розгляду в межах справи №921/524/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява б/н від 02.12.2024 позивача, яка надійшла через систему "Електронний суд" Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи без участі представника товариства.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, відзиву на позов не подала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку. Зокрема, наявні в матеріалах справи поштове повідомлення повернулося з відміткою поштового відділення про те, що "адресат відсутній за вказаною адресою".
Досліджуючи питання обізнаності про розгляд даного спору відповідачем суд враховує, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 01.03.2023 по справі №910/18543/21, від 06.06.2023 по справі №922/3604/21.
Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судові засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2023 між ТОВ "Бізнес Позика" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник ) було укладено Договір про надання кредиту (електронна форма) №466242-КС-002 (далі - Договір), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день, 1,15012667, фіксована. Комісія за надання кредиту: 11 250,00 грн. Термін дії договору до 17.05.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 195 000,00 грн.
ТОВ "Бізнес Позика" 01.12.2023 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №466242-КС-002 про надання кредиту.
01.12.2023 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №466242-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес ПОЗИКА" направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UА-0074, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 01.12.2023 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.2.12 Договору, мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.
Згідно з пунктом 3.2 Договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою у п.2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Пунктом 3.2.3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Графік погашення кредиту визначений у пункті 3 договору, згідно з яким передбачено повернення кредиту частинами з кінцевим строком останнього платежу 17.05.2024.
Згідно з пунктом 7.4.4. Кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір з вільним волевиявленням.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитного посередника кредитодавця всю необхідну інформацію, відповідно до ст. 6 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 7.4.5 Договору).
Інші умови цього правочину регулюються Правилами. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 7.15 Договору).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 75 000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, що підтверджується довідками про видачу коштів від 31.10.2024, виданих ТОВ ФК "Елаєнс".
21.02.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до Договору №466242-КС-002, якою збільшено позичальнику кредит на суму 9 000,00 грн, строк повернення кредиту - до 07.08.2024.
Вказаною вище додатковою угодою підтверджено, що станом на 21.02.2024 залишок неповернутого кредиту згідно договору №466242-КС-002 про надання кредиту від 01.12.2023 становив 65 430,36 грн.
Відповідачем Додаткову угоду №1 від 21.02.2024 підписано 21.02.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA - 1086.
Довідкою ТОВ "Платежі онлайн" за №1561/10 від 31.10.2024 підтверджено перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 9 000,00 грн. згідно умов Додаткової угоди №1 від 21.02.2024 до договору №466242-КС-002 про надання кредиту від 01.12.2023.
Судом встановлено, що кошти в сумі 9 000,00 грн отримані відповідачем на платіжну картку АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 , що підтверджується копією виписки за період з 11.10.2023 по 26.06.2024 про рух грошових коштів за наведеною карткою, долученою ОСОБА_1 при поданні до господарського суду заяви про неплатоспроможність.
В свою чергу, гр. ОСОБА_1 частково сплачено суму в розмірі 118 427,56 грн, а саме: тіло кредиту 13 577,27 грн, комісію в сумі 12 600,00 грн та відсотки за користування в сумі 92 250,29 грн.
Згідно довідки про стан заборгованості встановлено, що станом на 04.11.2024 розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Бізнес Позика" за Договором №4662420-КС-002 про надання кредиту від 01.12.2023 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 21.02.2024 становить суму у розмірі 255 037,23 грн., з якої:- 70 422,73 грн заборгованість за тілом кредиту; - 184 614,50 грн заборгованість за процентами.
Отже, за твердженням Товариства, відповідач свої зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати комісії і процентів у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за в сумі 255 037,23 грн. Вказані вище обставини слугували підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №910/17743/18 висловлено правову позицію за якою розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.
Як вбачається із матеріалів справи №921/524/24, позивач станом на дату розгляду справи №921/524/24(607/24594/24), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Водночас, як зауважив Верховний Суд у своїй постанові від 23.09.2021 по справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ .
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство .
10.01.2024 через систему "Електронний суд" до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовну заяву ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення заборгованості у зв'язку із тим, що кредитор не скористався своїм правом у визначений строк заявити свої вимоги в межах справи про його неплатоспроможність та провадження у справі №921/524/24 закрито.
З даного приводу суд зазначає, що ухвалою суду від 30.12.2024 у справі №921/524/24 затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; зобов'язано боржника протягом дії плану реструктуризації боргів повідомляти кредитора, включеного до плану реструктуризації боргів про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик кредиторів, у тому числі на придбання товарів у кредит, повідомляти сторони перед укладенням таких договорів про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів; припинено повноваження арбітражного керуючого Волторніста С.І. як керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 , не пізніше п'яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредитору, включеного до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредитора.
Таким чином, враховуючи, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не закрито, а ТОВ "Бізнес Позика" не було подано до справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 заяву про визнання грошових вимог, позивач не позбавлений можливості звернутися до Господарського суду Тернопільської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частиною 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже, підписуючи Договір електронним цифровим підписом, саме як фізична особа, відповідач підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст.
За правилами абзацу 2 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату нею заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останньої, суду не надала.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, суд встановив, що вказаний розрахунок виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та укладеного сторонами договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи підтверджують факт надання позивачем кредитних коштів, їх використання відповідачем та часткове погашення останнім. Однак, Позичальником не надано доказів повернення суми отриманого кредиту в повному обсязі, що дає суду підстави вважати порушення прав позивача зі сторони відповідача доведеним.
Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 255 037,23 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість в сумі 255 037 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч тридцять сім) грн 23 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 70 422 (сімдесят тисяч чотириста двадцять дві) грн 73 коп., заборгованості по процентах - 184 614 (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот чотирнадцять) грн 50 коп. та 3 060 (три тисячі шістдесят) грн 45 коп. витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 21.07.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко