вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/518/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Клеванської селищної ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 75 810,73 грн,
за участю представників:
від позивача - Державної екологічної інспекції Поліського округу: І.Дячук, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
від позивача - Клеванської селищної ради: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від прокуратури: М.Дзецько, посв. від 31.10.2023 № 078543,
У червні 2025 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Клеванської селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", у якому просить стягнути 75 810,73 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стислий виклад позиції прокурора, позивача, заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, прокуратурою встановлено порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, зокрема незаконну рубку 10 дерев невстановленими особами на території філії «Костопільське лісове господарство», правонаступником прав і обов'язків якої є філія «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», відповідно відповідач як постійний лісокористувач має відшкодувати завданні державі збитки в розмірі 75 810,63 грн.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», ст. 1166, 1172 ЦК України, ст. 1, 7, 8, 17, 19, 63, 64, 68, 69, 86, 90, 105, 107 ЛК України, ст. 5, 40, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» тощо.
27.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, згідно з яким для покладання на відповідача як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, прокурор повинен на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні ст. 76-78 ГПК України, довести наявність у діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправна поведінка (протиправна бездіяльності), тобто поведінка відповідача повинна порушувати вимоги щодо ведення лісового господарства. Однак, позовні вимоги не містять доказів, які б вказували на неправомірність поведінки відповідача, та не зазначено, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив. Доказів невчинення таких дій відповідачем до суду надано не було. Натомість прокурор Рівненської окружної прокуратури, уникаючи від забезпечення доказування посилається на принцип презумпції вини правопорушника, тобто визначає безспірно факт завдання шкоди саме відповідачем. Також відповідач зазнчає, що до ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області державною лісовою охороною подано заяву про виявлення факту вчинення незаконної порубки, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. За таких обставин відповідальність органу досудового розслідування за невжиття належних заходів щодо відшукання винних осіб за вчинене правопорушення перекладається на постійного лісокористувача, однак відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих та розшукових дій. Окрім того, відповідач стверджує, що лісові господарства несуть відповідальність, лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства. Водночас відповідач вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач також звертає увагу на те, що наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідна експертиза проведена без здійснення особистого огляду експертом виявлених пнів зрубаних дерев та проведення їх обміру тощо. Ураховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю.
02.07.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої не важливо, хто конкретно здійснював незаконну рубку дерев на ділянці лісу, наданої у постійне користування відповідачу, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, яким завдано збитки внаслідок незаконної рубки дерев третіми невстановленими особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Тобто предметом доказування у справі є встановлення порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища та стягнення з нього заподіяної шкоди. Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Відтак відповідач як постійний лісокористувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконне вирубування дерев. Відповідач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну рубку лісу та заподіявши цим самим шкоду державному лісовому фонду у розмірі 75 810,63 грн. Лісокористувач не є потерпілою особою, а навпаки, є відповідальною особою за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної рубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів, оскільки у цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту та охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, заподіяної незаконною рубкою лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці рубки нарівні з лісокористувачами. Окрім того, прокурор зазначає, що наявність проведеної перевірки та складеного за її результатами акту перевірки не є єдиною підставою для нарахування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу та заявлення позовних вимог про стягнення такої тощо.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 12.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.07.2025.
Ухвалою суду від 07.07.2025 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 21.07.2025.
21.07.2025 від відповідача надійшо клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Ураховуючи викладене, зважаючи, що відповідачу забезпечене право на ефективне представлення справи в суді, враховуючи, що представництво інтересів відповідача не обмежене одним представником, беручи до уваги строки розгляду заяви, визначені ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
У кварталі 3 виділах 11, 13 Новоставського лісництва філії «Костопільське лісове господарство» допущено здійснення незаконної вирубки 1 сироростучого дерева породи «липа», 1 сироростучого дерева породи «береза» та 1 сироростучого дерева породи «граб», у кварталі 2 виділах 1, 2, 9 Новоставського лісництва філії «Костопільське лісове господарство» допущено здійснення незаконної вирубки 4 сироростучих дерев породи «граб», 1 сухостійного дерева породи «сосна», 2 сироростучих дерев породи «дуб».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, на якій здійснено незаконну вирубку дерев з кадастровим номером 5624684500:01:002:0001, перебуває в постійному користуванні філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Згідно з матеріалами лісовпорядкування територія кварталу 3 виділах 11, 13, кварталу 2 виділах 1, 2, 9 філії «Костопільське лісове господарство», в межах якого виявлено факти незаконної вирубки дерев, перебуває в адміністративно-територіальних межах Клеванської селищної територіальної громади.
26.04.2024 помічником лісничого Сульжиком Д.І. складено Акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до яких виявлено незаконні вирубки у кварталі 3 виділах 11, 13 та кварталі 2 виділах 1, 2, 9 Новоставського лісництва. Внаслідок вказаного правопорушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 72 230,36 грн, що розрахована за постановою КМ України № 665 від 23.07.2008, а також повідомлено працівників поліції про вчинення злочину.
16.01.2024 слідчим слідчого відділення поліції № 1 Рівненського Районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області (ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області) за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження №12024181180000048 від 16.01.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України.
16.01.2024 працівниками поліції проведено огляд місця події у кварталі 3 виділах 11, 13 та кварталі 2 виділах 1, 2, 9 Новоставського лісництва, під час якого виявлено та вилучено: зріз з пня дерева породи «граб» розміром 20/21 см, зріз зі стовбура дерева породи «береза» розміром 47/47 см, зріз з пня дерева породи «липа» розміром 37/52 см, зріз з пня дерева породи «граб» розміром 28/35 см, зріз з пня дерева породи «дуб» розміром 25/34 см, зріз з пня дерева породи «дуб» розміром 41/33 см, зріз з пня дерева породи «граб» розміром 20/21 см, зріз з пня дерева породи «граб» розміром 11/11,5 см; зріз з пня дерева породи «граб» розміром 11/12 см, зріз з пня дерева породи «сосна2 розміром 27/28 см.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у зазначених кварталах, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становить 75 812,20 грн.
З метою підтвердження розміру шкоди проведено судову економічну експертизу експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19.08.2024 № СЕ-19/118-24/9700-ЕК, відповідно до якої внаслідок незаконної вирубки 1 сироростучого дерева породи «липа», 1 сироростучого дерева породи «береза» та 1 сироростучого дерева породи «граб» у кварталі 3 виділах 11, 13 Новоставського лісництва, а також 4 сироростучих дерев породи «граб», 1 сухостійного дерева породи «сосна», 2 сироростучих дерев породи «дуб», у кварталі 2 виділах 1, 2, 9 філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», завдано збитків у розмірі 75 810,73 грн.
Окрім того, судом установлено, що відповідно до наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 18.10.2024 за № 1868 «Про припинення філії «Костопільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» прийнято рішення про припинення філії «Костопільське лісове господарство» шляхом її закриття.
У результаті реорганізації філії «Костопільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки перейшли до правонаступника - філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із порушення законодавства про охорону навколишнього середовища - незаконною рубкою дерев, регулювання яких здійснюється ЛК України, ЦК України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» тощо.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Державна екологічна інспекція Поліського округу на лист від 16.04.2025 за № 50-56- 3830вих-25 щодо надання інформації про вжиті заходи повідомила, що останньою не здійснювались заходи представницького характеру щодо стягнення шкоди в розмірі 75 810,73 грн.
Окружною прокуратурою листом № 50-56-3829вих-25 повідомлено Клеванську селищну раду про факт незаконної рубки дерев на території Клеванської територіальної громади. З наданої відповіді встановлено, що Клеванською селищною радою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев.
Отже, ні органом місцевого самоврядування, ні Державною екологічною інспекцією Поліського округу не вживалися заходи щодо звернення до суду з позовом до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про примусове стягнення шкоди, завданої незаконними рубками лісу, що свідчить про їх бездіяльність.
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Рівненською окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Поліського округу та Клеванську селищну раду про те, що окружна прокуратура звертається до Господарського суду Рівненської області із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Клеванської селищної ради до філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» (як правонаступника) про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 75 810,73 грн.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Зважаючи на викладене, суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства внаслідок незаконної вирубки дерев.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Системний аналіз положень ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, від 11.01.2024 у справі № 922/618/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22).
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 № 262, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Судом із фактичних обставин справи установлено, що посадовою особою органу лісового господарства складені акти огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, які скеровані до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника.
Як зазначалося, нормами чинного законодавства, зокрема ЛК України та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
При цьому суд зазначає, що, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 № 906/133/18, від 09.08.2018 № 1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 ЛК України, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19).
Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.
Вказані обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.
У свою чергу, розмір заподіяних збитків у розмірі 75 810,73 грн підтверджується висновком судової економічної експертизи Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19.08.2024 № СЕ-19/118-24/9700-ЕК.
Щодо посилання відповідача на те, що наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки відповідна експертиза проведена без здійснення особистого огляду експертом виявлених пнів зрубаних дерев та проведення їх обміру, то окрім як на посилання на судову практику, яка не є релевантною до спірних правовідносин, жодних конкретних порушень під час проведення експертизи, які призвели до неправильного висновку судового експерта, відповідач не наводить.
Згідно зі ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.
За змістом п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.
Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Клеванської територіальної громади, відтак заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, за реквізитами рахунку сільської ради, які потім розподіляються між державним та місцевими бюджетами Державною казначейською службою.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень, а відтак - про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79,86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, Клеванської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 75 810,73 грн шкоди задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (просп. Волі, 30, м. Луцьк, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код 45601597) на користь держави в особі Клеванської селищної ради (вул. Івана Франка, 20, селище Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312, ідентифікаційний код 04387094) 75 810,73 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які перерахувати на розрахунковий рахунок UA438999980333199331000017445; одержувач коштів - Казначейство України (ЕАП), код одержувача (ЄДРПОУ) 04387094, код платежу - 24062100, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (просп. Волі, 30, м. Луцьк, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код 45601597) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р ЦА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Позивач: Клеванська селищна рада (вул. Івана Франка, 20, селище Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312, ідентифікаційний код 04387094).
Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (просп. Волі, 30, м. Луцьк, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код 45601597).
Стягувач (за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 21.07.2025.
Суддя О.Андрійчук