вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1102/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Київського обласного центру зайнятості
до Славінського Віталія Вікторовича
про стягнення 248 928, 97 грн
Без виклику учасників справи;
Київський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Славінського Віталія Вікторовича про стягнення 248 928, 97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Порядку надання мікрогрантів в частині виконання обов'язку щодо створення 2 робочих місць та працевлаштування на них осіб в шестимісячний строк. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 248 928, 97 грн мікрогранту.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З метою визначення адреси-місцезнаходження відповідача та на виконання приписів ч. 6 ст. 176 ГПК України, 27.02.2025 судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1277263 від 09.04.2025, Славінський Віталій Вікторович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1102/25 від 16.04.2025 позовну заяву Київського обласного центру зайнятості залишено без руху.
28.04.2025 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1102/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2025 була направлена відповідачу на його адресу реєстрації, яка зазначена у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1277263 від 09.04.2025, а саме: вул. Пінчука, буд. 23, с. Калита, Броварський р-н, Київська обл., 07420.
Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу особисто 20.05.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601145846602.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Відтак, в силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
12.11.2023 Славінський Віталій Вікторович (далі - відповідач), з метою отримання коштів мікрогранту на ведення господарської діяльності, звернувся через портал «Дія» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Уповноважений банк) із заявою № 068CXD на отримання гранту на власну справу у розмірі 250 000, 00 грн, у якій також вказав про кількість працівників, які планує працевлаштувати - 2 (двоє).
Наказом Державного центру зайнятості № 224 від 22.12.2023 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» вирішено надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 2 249 отримувачам на загальну суму 535 622 316, 00 грн, з них 1 919 отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, які подали заяви у період з 23.10.2023 по 19.11.2023, на суму 457 888 549, 00 грн, згідно з додатком 1.
Додатком № 1 до вказаного вище наказу визначено список заявників, які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, за заявами, поданими у період з 23.10.2023 по 19.11.2023, в якому вказано заявку відповідача № 068CXD за порядковим номером 915, підсумковий скоринговий бал 187 із сумою проєкту 250 000, 00 грн, регіон - Київська.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб'єктом господарювання щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.
05.01.2024 фізична особа-підприємець Славінський Віталій Вікторович (серія та номер паспорта НОМЕР_1 ) в особі Славінського В.В., що діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.01.2024 за № 2003550000000028350, підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті Державного центру зайнятості мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за адресою (доменним ім'ям): www.dcz.gov.ua.
Відповідно до змісту заяви про приєднання від 05.01.2024, укладення договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту в розмірі 250 000, 00 грн. Надання отримувачу мікрогранту у зазначеному розмірі здійснюється відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення Державного центру зайнятості про надання мікрогранту № 20.1 від 22.12.2023.
У вказаній заяві про приєднання від 05.01.2024 зазначено, що обов'язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох). Вказано, що мікрогрант перераховується на рахунок отримувача визначений у вказаній заяві.
Вказана заява підписана ФОП Славінським В.В., а також містить відмітку Уповноваженого банку про перевірку та прийняття цієї заяви 05.01.2024.
Отже, 05.01.2024 між Державним центром зайнятості (далі - ДЦЗ) та фізичною особою-підприємцем Славінським Віталієм Вікторовичем (далі - отримувач, відповідач) укладено договір про надання мікрогранту (далі - договір) шляхом приєднання відповідача до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору.
Належним чином засвідчена копія договору про надання мікрогранту, до якого приєднався ФОП Славінський В.В. шляхом подання до АТ «Ощадбанк» заяви від 05.01.2024 наявна в матеріалах справи.
За змістом умов договору, під час укладання цього договору ДЦЗ діє на виконання Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, та договору про взаємодію між Мінекономіки, Уповноваженим банком та ДЦЗ, договору про взаємодію між Уповноваженим банком та ДЦЗ, визначених пунктом 6 Порядку.
Розділом ІІ договору визначено, що на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до Порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку визначених умовами цього договору.
Згідно з пп. 1, 2 розділу ІІІ договору,розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у Заяві про приєднання. При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача. Мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV договору, використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).
За умовами п. 4 розділу IV договору, для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі таких документів Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.
Пунктом 7 розділу IV договору передбачено, що у разі невикористання отримувачем протягом шести місяців з дати його отримання мікрогранту або використання мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду, невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються Уповноваженим банком на: - реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; - спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; - на рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду.
Пунктом 8 розділу IV договору визначено, що для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку.
Відповідно до п. 1 розділу V договору, обов'язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи.
За змістом п. 2 розділу VІ договору, отримувач зобов'язується, зокрема: 1) використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; 2) виконати обов'язкову умову визначену Порядком; 3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору; 4) з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)), доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку; 5) повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов'язкової умови; 6) повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору; 13) попередити центр зайнятості за місцем укладення договору про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.
За змістом п. 4 розділу VІ договору, ДЦЗ має право, серед іншого: 1) через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку; 2) вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; 3) вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.
Пунктом 6 розділу VІІ договору визначено, що у разі невиконання отримувачем обов'язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку (п. 8 розділу VІІ договору).
Відповідно до п. 1 розділу ХІV договору, цей договір набирає чинності з дня його укладання у порядку визначеному розділом ХІІІ цього договору та діє до повного виконання зобов'язань сторін, передбачених цим договором.
25.01.2024 на рахунок ФОП Славінського В.В. була перерахована сума мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою АТ «Ощадбанк» по рахунку за період з 01.01.2024 по 31.07.2024.
07.08.2024 Броварською філією Київського обласного центру зайнятості, на підставі пункту 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022 «Деякі питання надання грантів бізнесу», та відповідно до розділу 6 договору про надання мікрогранту, з метою здійснення моніторингу та контролю, в присутності ФОП Славінського В.В., проведено перевірку дотримання умов договору про надання мікрогранту відповідачем за період з 25.01.2024 по 07.08.2024, про що складено акт перевірки № 61 від 07.08.2024.
Відповідно до змісту акта перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту № 61 від 07.08.2024, перевіркою встановлено використання фізичною ФОП Славінським В.В. мікрогранту за цільовим призначенням, зокрема: - придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення та розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави) - 179 943, 03 грн; - закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов'язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту) - 68 985, 94 грн. Різниця між сумою наданого мікрогранту та сумою використаного мікрогранту становить 1 071, 03 грн. Порушення не виявлено.
Водночас, за змістом акта перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту № 61 від 07.08.2024, кількість робочих місць, які повинні бути створені згідно бізнес-плану - 2. Кількість робочих місць, які повинні бути створені згідно заяви приєднання до договору про надання мікрогранту - 2. Фактична кількість працівників, яких працевлаштовано після отримання мікрогранту - 0.
З огляду на вказане, Броварською філією Київського обласного центру зайнятості складено акт перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту № 61 від 07.08.2024 у висновку якого вказано, що ФОП Славінським В.В. не було дотримано виконання обов'язкової умови щодо працевлаштування працівників у кількості двох осіб.
До акта додаються: заява про приєднання до договору про надання мікрогранту від 05.01.2024, бізнес-план, виписка по рахунку за період з 11.01.2024 по 29.07.2024, платіжні інструкції на 11 арк. (оплата за товар та обладнання).
На підтвердження використання ФОП Славінським В.В. мікрогранту за цільовим призначенням позивач долучив до матеріалів справи банківську виписку АТ «Ощадбанк» по рахунку за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, а також платіжні інструкції № 1 від 06.02.2024 на суму 58 721, 00 грн, № 3 від 14.02.2024 на суму 78 438, 00 грн, № 4 від 11.03.2024 на суму 39 500, 00 грн, № 5 від 15.03.2024 на суму 26 035, 02 грн, № 6 від 25.03.2024 на суму 5 528, 18 грн, № 7 від 25.03.2024 на суму 17 970,00 грн, № 8 від 25.03.2024 на суму 8 995, 01 грн, № 9 від 25.03.2024 на суму 7 034, 00 грн, № 10 від 26.03.2024 на суму 498, 00 грн, № 11 від 27.03.2024 на суму 1 473, 00 грн, № 12 від 27.03.2024 на суму 4 736, 76 грн.
При цьому, позивач зазначив, що кошти мікрогранту використані відповідачем за цільовим призначенням в розмірі 248 928, 97 грн, а невикористана сума мікрогранту в розмірі 1 071, 03 грн повернута на рахунок Уповноваженого банку 26.07.2024, що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 01.01.2024 по 31.07.2024.
Суд встановив, що перевірка дотримання умов договору про надання мікрогранту була проведена в присутності відповідача, про що свідчить підпис ФОП Славінського В.В. у вказаному акті, та в графі «пояснення отримувача мікрогранту (в разі виявлення порушень)» відповідачем зазначено наступне: «Відсутність інвестора для основного обладнання (придбання). Попередня домовленість з інвестором була не виконана. Без основного обладнання діяльність станції неможлива. Тому робочі місця не були створені і не брались працівники».
В акті зазначено, що ФОП Славінський В.В. з актом ознайомлений та отримав один примірник акта, про що свідчить підпис відповідача.
Наказом Київського обласного центру зайнятості № 19/01-28.01 від 22.01.2025 «Про повернення мікрогранту», відповідно до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022, затверджене рішення Київського обласного центру зайнятості згідно протоколу засідання комісії з питань надання мікрогрантів № 2 від 17.01.2025 про повернення отримувачем мікрогранту: ФОП Славінським В.В. (паспорт серії НОМЕР_1 ) коштів мікрогранту в сумі 248 928, 97 грн у зв'язку з невиконанням договору про надання мікрогранту щодо створення робочих місць та працевлаштування на них осіб на підставі абз. 8, 15 п. 20 Прядку.
Пунктами 2, 3 наказу № 19/01-28.01 від 22.01.2025 наказано Управлінню правового забезпечення направити ФОП Славінському В.В. копію наказу та лист-претензію про повернення коштів мікрогранту в сумі 248 928, 47 грн. У разі неповернення відповідачем суми мікрогранту протягом одного місяця від дати отримання цього наказу та листа-претензії, передати управлінню правового забезпечення документи, необхідні для проведення позовної роботи зі стягнення коштів мікрогранту в судовому порядку.
Київський обласний центр зайнятості направив відповідачу лист-претензію № 246/07.02/01-36 від 24.01.2025 про повернення 248 928, 97 грн протягом одного місяця з дня отримання цього листа-претензії у зв'язку з невиконанням обов'язкової умови договору та на підставі п. 6 розділу VII договору, абз. 8 п. 20 Порядку. Разом з листом позивач направив відповідачу копію наказу про повернення мікрогранту.
Відповідач отримав лист-претензію № 246/07.02/01-36 від 24.01.2025 разом з наказом про повернення мікрогранту 29.01.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0210000104234.
Проте, як зазначив позивач, відповідач вказаний лист-претензію № 246/07.02/01-36 від 24.01.2025 про повернення мікрогранту залишив без відповіді та задоволення, заборгованість в сумі 248 928, 97 грн на рахунок Уповноваженого банку не повернув, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів мікрогранту.
Крім того, позивач зазначив, що відповідач в 2025 році припинив підприємницьку діяльність до закінчення трирічного строку реалізації проекту без повідомлення про це позивача, що також є підставою для повернення відповідачем мікрогранту відповідно до вимог законодавства згідно п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 248 928, 97 грн мікрогранту.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).
Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022 (далі - Порядок).
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу.
Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Згідно з п. 2 Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Для цілей цього Порядку суб'єктом господарювання вважається суб'єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа-підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, крім суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки (п. 3 Порядку).
За змістом п. 4 Порядку, розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:
150000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;
250000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
Абзацом 2 п. 6 Порядку передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості.
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Відповідно до п. 20 Порядку, для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
У разі ліквідації суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання зобов'язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.
За положеннями п. 21 Порядку, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом було встановлено вище, що 12.11.2023 відповідач звернувся через портал «Дія» до АТ «Ощадбанк» із заявою № 068CXD на отримання гранту на власну справу у розмірі 250 000, 00 грн, в якій також вказав про те, що планує працевлаштувати 2 (двох) працівників.
05.01.2024 ФОП Славінський Віталій Вікторович (серія та номер паспорта НОМЕР_1 ) в особі Славінського В.В., що діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.01.2024 за № 2003550000000028350, підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті Державного центру зайнятості мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за адресою (доменним ім'ям): www.dcz.gov.ua.
Відповідно до змісту заяви про приєднання від 05.01.2024, укладення договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту в розмірі 250 000, 00 грн.
У вказаній заяві про приєднання від 05.01.2024 зазначено, що обов'язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох).
Отже, 05.01.2024 між сторонами було укладено договір про надання мікрогранту шляхом приєднання відповідача до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору, відповідно до п. 1 розділу V якого обов'язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці.
За змістом підп. 2), 5), 13) п. 2 розділу VІ договору, отримувач зобов'язався: виконати обов'язкову умову визначену Порядком; повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов'язкової умови; попередити центр зайнятості за місцем укладення договору про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.
Отже, відповідач зобов'язався у строк протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок в уповноваженому банку створити два робочих місця та працевлаштувати на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
Суд встановив вище, що 25.01.2024 на рахунок ФОП Славінського В.В. була перерахована сума мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою АТ «Ощадбанк» по рахунку за період з 01.01.2024 по 31.07.2024.
Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, умови договору про надання мікрогранту, а також дату зарахування коштів мікрогранту на рахунок відповідача в уповноваженому банку (25.01.2024), відповідач був зобов'язаний створити два робочих місця та працевлаштувати на них осіб у строк до 26.07.2024 включно з урахуванням того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Проте, жодних належних та допустимих доказів виконання відповідачем зобов'язання згідно умов договору та Порядку в частині створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб у встановлений шестимісячний строк матеріали справи не містять та до суду не надано.
За змістом п. 4 розділу VІ договору, ДЦЗ має право, серед іншого: 1) через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку; 2) вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; 3) вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком. Аналогічні права ДЦЗ передбачені пунктом 21 Порядку.
Судом було встановлено вище, 07.08.2024 Броварською філією Київського обласного центру зайнятості, на підставі пункту 21 Порядку та відповідно до розділу 6 договору про надання мікрогранту, з метою здійснення моніторингу та контролю, в присутності ФОП Славінського В.В., проведено перевірку дотримання умов договору про надання мікрогранту відповідачем за період з 25.01.2024 по 07.08.2024, про що складено акт перевірки № 61 від 07.08.2024.
Відповідно до змісту акта перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту № 61 від 07.08.2024, перевіркою встановлено використання ФОП Славінським В.В. мікрогранту за цільовим призначенням в загальній сумі 248 928, 97 грн. Різниця між сумою наданого мікрогранту та сумою використаного мікрогранту становить 1 071, 03 грн. У частині використання мікрогранту за цільовим призначенням порушень не виявлено.
Водночас, за змістом акта перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту № 61 від 07.08.2024, кількість робочих місць, які повинні бути створені згідно бізнес-плану - 2. Кількість робочих місць, які повинні бути створені згідно заяви приєднання до договору про надання мікрогранту - 2. Фактична кількість працівників, яких працевлаштовано після отримання мікрогранту - 0.
З огляду на вказане, Броварською філією Київського обласного центру зайнятості складено акт перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту № 61 від 07.08.2024 у висновку якого вказано, що ФОП Славінським В.В. не було дотримано виконання обов'язкової умови щодо працевлаштування працівників у кількості двох осіб.
До акта додаються: заява про приєднання до договору про надання мікрогранту від 05.01.2024, бізнес-план, виписка по рахунку за період з 11.01.2024 по 29.07.2024, платіжні інструкції на 11 арк. (оплата за товар та обладнання).
Суд встановив, що перевірка дотримання умов договору про надання мікрогранту була проведена в присутності відповідача, про що свідчить підпис ФОП Славінського В.В. у вказаному акті, та в графі «пояснення отримувача мікрогранту (в разі виявлення порушень) відповідачем зазначено наступне: «Відсутність інвестора для основного обладнання (придбання). Попередня домовленість з інвестором була не виконана. Без основного обладнання діяльність станції неможлива. Тому робочі місця не були створені і не брались працівники».
Отже, пояснення відповідача до акта свідчать про те, що відповідачем не заперечується обставина невиконання ним зобов'язання, передбаченого умовами договору та Порядком, щодо створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб у встановлений шестимісячний строк.
Відповідно до п. 20 Порядку, у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Також, пунктом 6 розділу VІІ договору визначено, що у разі невиконання отримувачем обов'язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем обставина не створення ним робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язання, передбаченого Порядком та умовами договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі п. 6 розділу VII договору на отримання мікрогранту та п. 20 Порядку.
Судом було встановлено, що ФОП Славінський В.В. використав за цільовим призначенням суму мікрогранту в розмірі 248 928, 97 грн, що підтверджується банківською випискою АТ «Ощадбанк» по рахунку за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, а також копіями наявним в матеріалах справи платіжних інструкцій.
При цьому, суд встановив, що невикористана сума мікрогранту в розмірі 1 071, 03 грн повернута на рахунок Уповноваженого банку 26.07.2024, що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 01.01.2024 по 31.07.2024.
Наказом Київського обласного центру зайнятості № 19/01-28.01 від 22.01.2025 «Про повернення мікрогранту», відповідно до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022, затверджене рішення Київського обласного центру зайнятості згідно протоколу засідання комісії з питань надання мікрогрантів № 2 від 17.01.2025 про повернення отримувачем мікрогранту: ФОП Славінським В.В. (паспорт серії НОМЕР_1 ) коштів мікрогранту в сумі 248 928, 97 грн у зв'язку з невиконанням договору про надання мікрогранту щодо створення робочих місць та працевлаштування на них осіб на підставі абз. 8, 15 п. 20 Прядку.
Пунктами 2, 3 наказу № 19/01-28.01 від 22.01.2025 наказано Управлінню правового забезпечення направити ФОП Славінському В.В. копію наказу та лист-претензію про повернення коштів мікрогранту в сумі 248 928, 47 грн. У разі неповернення відповідачем суми мікрогранту протягом одного місяця від дати отримання цього наказу та листа-претензії, передати управлінню правового забезпечення документи, необхідні для проведення позовної роботи зі стягнення коштів мікрогранту в судовому порядку.
Київський обласний центр зайнятості направив відповідачу лист-претензію № 246/07.02/01-36 від 24.01.2025 про повернення 248 928, 97 грн протягом одного місяця з дня отримання цього листа-претензії у зв'язку з невиконанням обов'язкової умови договору та на підставі п. 6 розділу VII договору, абз. 8 п. 20 Порядку. Разом з листом позивач направив відповідачу копію наказу про повернення мікрогранту.
Відповідач отримав лист-претензію № 246/07.02/01-36 від 24.01.2025 разом з наказом про повернення мікрогранту 29.01.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0210000104234.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказаний лист-претензію № 246/07.02/01-36 від 24.01.2025 про повернення мікрогранту залишив без відповіді та задоволення, заборгованість в сумі 248 928, 97 грн на рахунок Уповноваженого банку не повернув. Протилежного суду не доведено, доказів повернення мікрогранту до суду не надано.
Крім того, суд враховує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Славінський Віталій Вікторович (серія та номер паспорта НОМЕР_1) припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець з 11.01.2025 на підставі власного рішення, номер запису 2003550060001028350.
Водночас, пунктом 20 Порядку визначено, що у разі ліквідації суб'єкта господарювання, який отримав мікрогрант, повернення коштів мікрогранту здійснюється відповідно до законодавства. Суб'єкт господарювання зобов'язаний попередити центр зайнятості за місцем укладення договору мікрогранту про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.
Підпунктом 13) п. 2 розділу VІ договору також визначено, що відповідач зобов'язався попередити центр зайнятості за місцем укладення договору про намір здійснити реорганізацію, ліквідацію.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання, передбаченого п. 20 Порядку та підп. 13) п. 2 розділу VІ договору, щодо попередження центру зайнятості за місцем укладення договору про намір припинення своєї діяльність як фізичної особи-підприємця. Протилежного матеріали справи не містять.
За положеннями п. 21 Порядку, у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Підпунктом 3 п. 4 розділу VІ договору визначено, що ДЦЗ має право вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком. Аналогічні права ДЦЗ передбачені пунктом 21 Порядку.
Пунктом 8 розділу VІІ договору визначено, що у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.
Відповідач, в свою чергу, не заперечив свого обов'язку із повернення отриманих коштів мікрогранту та обставин невиконання умов Порядку та договору в частині створення двох робочих місць. Проте, до суду не надано жодних належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих коштів мікрогранту відповідно до рішення Київського обласного центру зайнятості, затвердженого наказом Київського обласного центру зайнятості № 19/01-28.01 від 22.01.2025 «Про повернення мікрогранту».
Відповідно до підп. 17 п. 3.2 Положення про Київський обласний центр зайнятості, затверджений наказом Державного центру зайнятості № 172 від 02.11.2023, предметом діяльності регіонального центру зайнятості є стягнення коштів у випадках, передбачених чинним законодавством.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання, визначене абзацом 3 п. 20 Порядку та п. 1 розділу V договору, в частині створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб в порядку та строки, визначені Порядком та договором, та з огляду на не повернення відповідачем, всупереч п. 20 Порядку та п. 6 розділу VІІ договору, на вимогу регіонального центру зайнятості суми мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду у повному обсязі Уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалось перерахування мікрогранту, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту в розмірі 248 928, 97 грн (з урахуванням невикористаної суми мікрогранту в розмірі 1 071, 03 грн, яка була повернута відповідачем 26.07.2024 на рахунок уповноваженого банку) на підставі п. 21 Порядку та п. 8 розділу VII договору.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Згідно з абз. 8 п. 21 Порядку, неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
Також, пунктом 6 договору визначено, що у разі невиконання отримувачем обов'язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
З огляду на наведене вище, суд вважає правомірною заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача на рахунок АТ «Ощадбанк» суми мікрогранту (тобто на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалось перерахування відповідачу мікрогранту).
Щодо юрисдикції даного спору суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем визначено в якості відповідача фізичну особу - Славінського Віталія Вікторовича .
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Славінський Віталій Вікторович (серія та номер паспорта СТ НОМЕР_1 ) припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець з 11.01.2025 на підставі власного рішення, номер запису 2003550060001028350.
Водночас, судом встановлено вище, що заява від 05.01.2024 про приєднання до договору про надання мікрогранту подана Славінським В.В. як фізичною особою-підприємцем та прийнята Уповноваженим банком, що підтверджує факт укладення договору про надання мікрогранту згідно з положеннями ст. 634 ЦК України та отримувачем мікрогранту є фізична особа-підприємець відповідно до п. 8 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022 «Деякі питання надання грантів бізнесу».
Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 цієї ж статті, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 214/4137/17).
При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/5179/20).
Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2437/17, від 03.02.2021 у справі № 902/655/19, від 01.06.2021 у справі № 910/15940/20, від 07.09.2021 у справі № 918/139/21).
Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 909/454/19.
Враховуючи зазначене вище, оскільки мікрогрант був наданий Славінському Віталію Вікторовичу як фізичній особі-підприємцю, а в силу положень ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою підприємцем договорів не припиняється, даний спір належний до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських правовідносин, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 248 928, 97 грн мікрогранту на рахунок Уповноваженого банку, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом, однак відзив на позов не подав, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 733, 93 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Славінського Віталія Вікторовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 248 928, 97 грн мікрогранту на рахунок Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (отримувач: АТ «Ощадбанк», код отримувача 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк», рахунок отримувача: НОМЕР_3 ).
3. Стягнути з Славінського Віталія Вікторовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Київського обласного центру зайнятості (місцезнаходження: пров. Будівельників, 5а, м. Київ, 02100; код ЄДРПОУ 03491085) 3 733, 93 грн судового збору.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 21.07.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко