вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1588/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»
до Благодійної організації «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі»
про стягнення 51 098, 28 грн
Без виклику учасників справи;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Благодійної організації «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» про стягнення 51 098, 28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що працівник відповідача визнаний винним у скоєні ДТП, в наслідок якої позивачу довелось сплатити страхове відшкодування. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 51 098, 28 грн основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1588/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, станом на дату відкриття провадження у справі Благодійна організація «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» не мало не мало зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача станом на дату відкриття провадження у справі був відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.05.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Пушкіна, буд. 87А, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08129.
Однак, зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 19.06.2025 із відміткою працівника поштової установи на довідці ф.20 про причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
19.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника, а також «заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви», яка за своїм змістом є заявою відповідача по суті спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Строк для подання відзиву на позов у спрощеному провадженні встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України і становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Водночас, ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2025 про відкриття провадження у справі № 911/1588/25 було надано відповідачу строк на подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, але не пізніше 19.06.2025.
З урахуванням строків, встановлених ухвалою суду від 20.05.2025, відповідач мав можливість подати до суду заяву по суті спору у строк не пізніше 19.06.2025.
Враховуючи те, що заява відповідача по суті спору подана до суду у строк, встановлений ухвалою суду від 20.05.2025, суд прийняв вказану заяву відповідача до розгляду та долучив її до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
17.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - страховик, позивач) та Благодійною організацією «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» (далі - страхувальник, відповідач) укладено договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216333712, за змістом умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу марки «Volvo» моделі XC70, з державним номерним знаком (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 .
За змістом полісу вбачається, що строк дії договору встановлено з 00:00 18.08.2023 по 17.08.2024 включно. Договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до змісту полісу, дата реєстрації договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - 15:45 17.08.2023.
Полісом передбачено страхову суму на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну майну в сумі 160 000, 00 грн. Розмір франшизи - 0 грн.
Суд встановив, що 14.03.2024 о 17 год. 47 хв. у м. Києві по вул. Велика Житомирська, 1, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу марки «Volvo ХС70», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить БО «ГБФ «Скрижалі», під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 , під його ж керуванням.
В матеріалах справи наявна довідка про дорожньо-транспортну пригоду № 3024075423507768, видана Управлінням патрульної полії в місті Києві (лист Управління патрульної поліції в місті Києві вих. № 14369/41/11/5-2024 від 23.04.2024), зі змісту якої вбачаються наступні відомості: місце скоєння ДТП: Київська обл., м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Велика Житомирська, 1. Дата та час скоєння: 14.03.2024. Сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок наїзду на транспортний засіб, що стоїть.
Відповідно до розділу І довідки № 3024075423507768, учасниками дорожньо-транспортної пригоди були наступні транспортні засоби:
Транспортний засіб тип, марка: легковий, «Toyota», RAV-4 Hybrid, н.з. НОМЕР_3 , № кузова, рами чи шасі: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 . Наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страховий сертифікат «зелена карта»: № НОМЕР_5 , виданий АТ «СК «Аркс». Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: задня ліва частина. Водій: ОСОБА_2 .
Транспортний засіб тип, марка: легковий, «Volvo» НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова, рами чи шасі: НОМЕР_2 , що належить БО «ГБФ «Скрижалі». Наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страховий сертифікат «зелена карта»: № 216333712, виданий ПрАТ «СК «Граве Україна». Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: передня права частина. Водій: ОСОБА_1 .
За змістом розділу IV довідки № 3024075423507768, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.10.а.ПДР, п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол ААД863066 за статтею 124 КУпАП. Матеріали ДТП направлено до Шевченківського суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 22.04.2022 перебуває на посаді директора Благодійної організації «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі», що підтверджується рішенням загальних зборів засновників Благодійної організації «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі», оформленого протоколом № 1 від 22.04.2022, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 23877520040 від 09.06.2022, а також відомостями з ЄДР.
Отже, станом на дату виникнення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових з Благодійною організацією «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі», що відповідачем протягом розгляду справи не заперечувалось.
Також, суд встановив, що транспортний засіб марки, моделі «Volvo XC70», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , станом на дату виникнення дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності Благодійній організації «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» відповідно до долученого відповідачем до матеріалів справи тимчасового реєстрового талону ХХР № 043189 від 15.03.2023, який був дійсний до 15.03.2024. Відповідач не заперечив обставину того, що вказаний транспортний засіб станом на дату ДТП належав йому.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, а також у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Шевченківським районним судом міста Києва у постанові від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 встановлено, що гр. ОСОБА_1 14.03.2024 приблизно о 17 год. 47 хв., керуючи автомобілем «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Великою Житомирською у м. Києві поблизу будинку № 14, не був уважним, не дотримався безпечного інтервалу до припаркованого автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, що тягне відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Крім того встановлено, що гр. ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.10 «а» ПДР залишив місце ДТП, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Гр. ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав у повному обсязі, просив суворо не карати.
Постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 10.05.2024.
Статтею 75 ГПК України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі № 910/11595/13.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.
З огляду на наведене, як зазначив позивач, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке призвело до ДТП, вважається встановленою та не потребує доказування.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» (страхових потерпілої особи) звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (страховика винної особи) із заявою вих. № 6317/18/ЦВ від 22.05.2024 (вх. № 5967 від 26.12.2024) про виплату страхового відшкодування в сумі 61 367, 17 грн у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику - власнику автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті пошкодження вказаного транспортного засобу, який був застрахований у ПрАТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування № тп102600Га3к3 від 14.03.2023.
Разом з листом Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» направило позивачу довідку про ДТП (витяг з ЦБД МТСБУ), копії платіжного доручення про виплату страхового відшкодування № 1048062 від 04.04.2024 на суму 61 367, 17 грн, страхового акта № ARX4058415 від 02.04.2024, розрахунку страхового відшкодування, копія рахунку-фактури СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна» № СР00-068257 від 23.03.2024 на суму 61 367, 17 грн, акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) по справі № 10 від 16.03.2024, фото-додатки, заяви про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1.003.24.0003610 від 16.03.2024, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , серії СТР № 622374, посвідчення водія ОСОБА_2 , договору добровільного страхування наземного засобу № тп102600Га3к3 від 14.03.2023, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, довідки з ЄДРПОУ, витягу зі Статуту та довіреності представника (вказані копії документів наявні в матеріалах справи).
Суд встановив, що 02.04.2024 ПрАТ «Страхова компанія «Аркс» визнало подію - дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 14.03.2024, страховим випадком та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 61 367, 17 грн, про що складено відповідний страховий акт № ARX4058415 від 02.04.2024.
04.04.2024 ПрАТ «Страхова компанія «Аркс» перерахувало на користь ОСОБА_2 безпосередньо на рахунок СТО суму страхового відшкодування в розмірі 61 367, 17 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1048062 від 04.04.2024 із призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно акту №ARX4058415, Бец Антон Юрійович, ІПН НОМЕР_7 , рахунок СР00-068257 від 22.03.2024 року. Без ПДВ».
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» листом вих. № 6034 від 30.12.2024 направило Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Аркс» повідомлення про рішення страховика по полісу № 216333712 від 18.08.2023, в якому позивач повідомив, що по страховому випадку, який мав місце 14.03.2024 у м. Києві по вул. Великій Житомирській, 1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Toyota», н.з. НОМЕР_3 , ПрАТ «СК «Граве Україна» (страховиком) 30.12.2024 було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн, яке буде виплачено у строки, визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «Граве Україна», розглянувши заяву ПрАТ «СК «Аркс» вих. № 6317/18/ЦВ від 22.05.2024 про виплату страхового відшкодування, прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн з урахуванням зносу, про що складено страховий акт № 10.90112025.1/KOS від 30.12.2024 (копія наявна в матеріалах справи).
Також, позивач долучив до матеріалів справи розрахунок коефіцієнту фізичного зносу (Ез) по полісу 216333712 транспортного засобу марки «Toyota», RAV-4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_3 , № кузова, рами чи шасі: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 .
03.01.2025 ПрАТ «СК «Граве Україна» відповідно до акта № 10.90112025.1/KOS від 30.12.2024 виплатило ПрАТ «СК «Аркс» суму страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 0103131185 від 03.01.2025 із призначенням платежу: «вип.стр.від.АТ СК АРКС, претензія№6317/18/ЦВ від 22.05.24р. по стр.акту№10.90112025.1/KOS без ПДВ».
Як зазначив позивач, здійснюючи вказану виплату ПрАТ СК «Граве Україна» керувалось нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема положення п. 22.1 ст. 22 Закону, за змістом якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Позивач зауважив, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
З огляду на наведене, за ствердженням позивача, фактичні витрати ПрАТ СК «Граве Україна», пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 14.03.2024, за участю забезпеченого автомобіля «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , складають 51 098, 28 грн.
При цьому, позивач наголосив, що відповідно до підп. в) підп. 38.1.1 пункту 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Оскільки, як зазначив позивач, ОСОБА_1 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з БО «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» та виконував свої трудові, службові обов'язки, в даному випадку, на думку позивача, необхідно застосувати до спірних правовідносин вимоги ст. 1172 ЦК України, за змістом якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Позивач стверджує, що оскільки постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04. 2024 у справі № 761/13538/24, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Великою Житомирською у м. Києві поблизу будинку № 14, не був уважним, не дотримався безпечного інтервалу до припаркованого автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, а також в порушення вимог п. 2.10 «а» ПДР залишив місце ДТП, а ОСОБА_1 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з Благодійною організацією «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» та виконував свої трудові, службові обов'язки, відповідач зобов'язаний відшкодувати ПрАТ «СК «Граве Україна» грошові кошти в розмірі 51 098, 28 грн, що були виплачені на користь ПрАТ «СК «Аркс» в якості страхового відшкодування відповідно до страхового акта № 10.90112025.1/KOS від 30.12.2024.
За ствердженням позивача, ПрАТ «СК «Граве Україна» звернулось до БО «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» з регресної вимогою вих. № 93/216333712 від 23.01.2025 на суму 51 098, 28 грн, в якій позивач, з огляду на наведені вище обставини, відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив відповідача у семиденний строк з моменту отримання регресної вимоги відшкодувати ПрАТ «СК «Граве України» витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн. Проте, як зазначив позивач, відповідь на вимогу відповідач не направив, суму страхового відшкодування не сплатив.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн в порядку регресу на підставі на підставі підп. в) підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У свою чергу відповідач стверджує, що до дати звернення позивачем до суду із даним позовом не отримував інформацію, викладену у позовній заяві, щодо виплати позивачем суми страхового відшкодування. Відповідач стверджує, що автомобіль марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , тимчасовий реєстраційний талон ХХР № 043189 від 15.03.2023, було ввезено в Україну в якості гуманітарної допомоги згідно митної декларації від 10.03.2023. За доводами відповідача, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 584 від 10.05.2022 всі автомобілі ввезені на митну територію України підлягають тимчасовій реєстрації з видачею номерних знаків державного зразка та тимчасового реєстраційного талону з терміном дії на один рік або до кінця дії правового режиму воєнного стану та протягом дев'яноста днів після його припинення або скасування. Водночас, відповідач стверджує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено зняття цього автомобіля з тимчасового обліку, і тільки з прийняття доповнення додатком згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1235 від 29.10.2024, було надано можливість знімати гуманітарні авто з обліку і передавати цю гуманітарну допомогу кінцевому набувачу на транзитних номерах та згідно з актом приймання-передачі встановленого зразка. У зв'язку із цим, за доводами відповідача, автомобілі - гуманітарну допомогу тимчасово передавали військовим частинам та діючим військовослужбовцям в користування з підтвердженням особи військового з наданням копії військового квитка або посвідчення офіцера. Щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.03.2024, відповідач зазначив, що автомобіль марки «Volvo» знаходився в користуванні дійсного військовослужбовця, капітана медичної служби, який було передано останньому згідно акта приймання-передачі від 27.02.2024, копію якого надав до суду. Відповідач стверджує, що на момент скоєння ДТП, яка сталась 14.03.2024, автомобілем марки «Volvo» керувала третя особа (побратим та товариш капітана медичної служби, якому було передано згідно акта приймання-передачі від 27.02.2024 автомобіль марки «Volvo»). У зв'язку із цим відповідач стверджує, що капітан медичної служби не був свідком ДТП та/або його учасником, про пригоду дізнався після звернення БО «ГБФ «Скрижалі» в квітні 2024 року, пошкоджень автомобіля марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , не знаходив і за час експлуатації автомобіль не ремонтував. Враховуючи вказані обставини, за ствердженням відповідача, керівництвом БО «ГБФ «Скрижалі» в особі директора ОСОБА_1 та голови наглядової ради ОСОБА_3 було прийнято рішення визнати вину в ДТП, постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 по справі № 761/13538/24 не оскаржувати та в добровільному порядку сплати присуджений до стягнення штраф ОСОБА_1 . З урахуванням зазначеного вище, відповідач просив суд позовну заяву про стягнення з відповідача шкоди в сумі 51 098, 28 грн залишити без задоволення.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача (страховика, який виплатив страховику потерпілого суму страхового відшкодування) до страхувальника здійснити виплату суми матеріального збитку згідно полісу № 216333712 від 17.08.2023 в порядку регресу на підставі п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством;
Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
За статтею 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно з ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, який був чинний на дату укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216333712 та на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з ст. 3 Закону № 1961-IV (тут і надалі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 1.6 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з ст. 6 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Вказані приписи закону регламентують можливість здійснювати виплати без проведення експертизи, зокрема у випадку досягнення згоди страховика та потерпілого про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, за результатами проведеного страховиком огляду пошкодженого майна та не встановлюють виключності здійснення виплати страхового відшкодування на рахунок осіб, що проводять ремонт (наведене формулювання «у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна» підтверджує можливість здійснення відшкодування безпосередньо потерпілому).
В силу приписів п. 36.4 ст. 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пп. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Суд встановив вище, що 14.03.2024 о 17 год. 47 хв. у м. Києві по вул. Велика Житомирська, 1, відбулась дорожньо-транспортна пригода з участю застрахованого у позивача транспортного засобу марки «Volvo ХС70», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить БО «ГБФ «Скрижалі», під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 , під його ж керуванням, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3024075423507768, виданою Управлінням патрульної полії в місті Києві.
За змістом розділу IV довідки № 3024075423507768, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.10.а.ПДР, п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол ААД863066 за статтею 124 КУпАП. Матеріали ДТП направлено до Шевченківського суду.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, а також у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Водночас, судом було встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Volvo» моделі XC70, з д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК «Граве Україна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216333712 від 17.08.2023 із строком його дії до 17.08.2024 включно.
Полісом передбачено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну в сумі 160 000, 00 грн. Розмір франшизи - 0 грн.
Станом на дату виникнення дорожньо-транспортної пригоди договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216333712 від 17.08.2023 був чинним.
Суд встановив вище, що 02.04.2024 ПрАТ «СК «Аркс» (страховиком потерпілої особи) визнало подію - дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 14.03.2024, страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 61 367, 17 грн, про що складено відповідний страховий акт № ARX4058415 від 02.04.2024.
04.04.2024 ПрАТ «СК «Аркс» перерахувало на користь ОСОБА_2 безпосередньо на рахунок СТО суму страхового відшкодування в розмірі 61 367, 17 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1048062 від 04.04.2024 із призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно акту №ARX4058415, ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_7 , рахунок СР00-068257 від 22.03.2024 року. Без ПДВ».
Згідно приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «Аркс» (страхових потерпілої особи) звернулось до позивача (страховика винної особи) із заявою вих. № 6317/18/ЦВ від 22.05.2024 про виплату страхового відшкодування в сумі 61 367, 17 грн у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику - власнику автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті пошкодження вказаного транспортного засобу, який був застрахований у ПрАТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування № тп102600Га3к3 від 14.03.2023.
ПрАТ «СК «Граве Україна», розглянувши заяву ПрАТ «СК «Аркс» вих. № 6317/18/ЦВ від 22.05.2024 про виплату страхового відшкодування, прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн з урахуванням зносу, про що складено страховий акт № 10.90112025.1/KOS від 30.12.2024. Також, позивач долучив до матеріалів справи розрахунок коефіцієнту фізичного зносу (Ез) по полісу 216333712 транспортного засобу марки «Toyota», RAV-4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_3 , № кузова, рами чи шасі: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 .
03.01.2025 ПрАТ «СК «Граве Україна» відповідно до акта № 10.90112025.1/KOS від 30.12.2024 виплатило ПрАТ «СК «Аркс» суму страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 0103131185 від 03.01.2025 із призначенням платежу: «вип.стр.від.АТ СК АРКС, претензія№6317/18/ЦВ від 22.05.24р. по стр.акту№10.90112025.1/KOS без ПДВ».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Водночас, за умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Так, відповідно до підп. в) підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Згідно з ч. 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує юридична особа.
Отже, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц).
Суд встановив вище, що станом на дату виникнення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Благодійною організацією «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі», що відповідачем протягом розгляду справи не заперечувалось.
Також, суд встановив, що транспортний засіб марки, моделі «Volvo XC70», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , станом на дату виникнення дорожньо-транспортної пригоди (14.03.2024) належав на праві власності БО «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» відповідно до долученого відповідачем до матеріалів справи тимчасового реєстрового талону ХХР № 043189 від 15.03.2023, який був дійсний до 15.03.2024.
Відповідач вказані обставини протягом розгляду справи не заперечив та не спростував.
При цьому, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, а також у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Шевченківським районним судом міста Києва у постанові від від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 встановлено, що гр. ОСОБА_1 14.03.2024 приблизно о 17 год. 47 хв., керуючи автомобілем «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Великою Житомирською у м. Києві поблизу будинку № 14, не був уважним, не дотримався безпечного інтервалу до припаркованого автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, що тягне відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Крім того, гр. ОСОБА_1 на порушення вимог п. 2.10 «а» ПДР залишив місце ДТП, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Гр. ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав у повному обсязі, просив суворо не карати.
Крім того, відповідно до розділу І довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3024075423507768, виданої Управлінням патрульної полії в місті Києві, учасниками дорожньо-транспортної пригоди були наступні транспортні засоби:
Транспортний засіб тип, марка: легковий, «Toyota», RAV-4 Hybrid, н.з. НОМЕР_3 , № кузова, рами чи шасі: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 . Наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страховий сертифікат «зелена карта»: № ЕР213705768, виданий АТ «СК «Аркс». Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: задня ліва частина. Водій: ОСОБА_2 .
Транспортний засіб тип, марка: легковий, «Volvo» ХС70, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузова, рами чи шасі: НОМЕР_2 , що належить БО «ГБФ «Скрижалі». Наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або страховий сертифікат «зелена карта»: № 216333712, виданий ПрАТ «СК «Граве Україна». Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: передня права частина. Водій: ОСОБА_1 .
За змістом розділу IV вказаної вище довідки № 3024075423507768, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.10.а.ПДР, п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол ААД863066 за статтею 124 КУпАП. Матеріали ДТП направлено до Шевченківського суду.
При цьому, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24, а також довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3024075423507768 підтверджується, що водій автомобіля марки «Volvo» ХС70, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.10а Правил дорожнього руху, залишив місце пригоди.
Матеріалами справи підтверджується виплата страховиком відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 51 098, 28 грн з урахуванням зносу відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216333712 від 17.08.2023, укладеного між позивачем та відповідачем, що підтверджується страховим актом № 10.90112025.1/KOS від 30.12.2024 та платіжною інструкцією № 0103131185 від 03.01.2025 на суму 51 098, 28 грн із призначенням платежу: «вип.стр.від.АТ СК АРКС, претензія№6317/18/ЦВ від 22.05.24р. по стр.акту№10.90112025.1/KOS без ПДВ».
Отже, враховуючи вказані вище обставини щодо виплати позивачем страхового відшкодування в сумі 51 098, 28 грн відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216333712 від 17.08.2023 та оскільки водій забезпеченого транспортного засобу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, позивач в силу підп. в) підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набув право регресної вимоги до БО «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» як страхувальника за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216333712 від 17.08.2023.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування в порядку регресу в розмірі 51 098, 28 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно тверджень відповідача, що станом на дату виникнення дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «Volvo» ХС70, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився в користуванні дійсного військовослужбовця, капітана медичної служби, який було передано останньому згідно акта приймання-передачі від 27.02.2024, а також тверджень відповідача, що на момент скоєння ДТП, яка сталась 14.03.2024, автомобілем марки «Volvo» керувала третя особа (побратим та товариш капітана медичної служби, якому було передано згідно акта приймання-передачі від 27.02.2024 автомобіль марки «Volvo»), у зв'язку із чим капітан медичної служби не був свідком та/або учасником ДТП, про пригоду дізнався після звернення БО «ГБФ «Скрижалі» в квітні 2024 року, пошкоджень автомобіля марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , не знаходив і за час експлуатації автомобіль не ремонтував, суд зазначає наступне.
Як було зазначено судом вище, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, а також у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди).
Крім того, ОСОБА_1 протягом розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 761/13538/24 визнав вину у повному обсязі, просив суворо не карати, про що зазначено у постанові від 29.04.2024.
Постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 761/13538/24 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 10.05.2024.
Відповідач також у своїх поясненнях підтвердив, що вину у вчиненні ДТП визнав, постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2024 по справі № 761/13538/24 не оскаржував та в добровільному порядку сплатив присуджений до стягнення штраф.
Суд наголошує на тому, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення у справі № 761/13538/24 від 29.04.2024, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 14.03.2024, керуючи автомобілем «Вольво», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.3 «б», 13.1, а також порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, залишивши місце ДТП, що тягне відповідальність, передбачену ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, дані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи.
З огляду на наведене вище, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у його заяві по суті спору щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.03.2024, як необґрунтовані та такі, що не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, до суду не надав, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 51 098, 28 грн на підставі підп. в) підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є обґрунтованою, нормативно та документально доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн з урахуванням застосованого коефіцієнту 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Благодійної організації «Гуманітарний благодійний фонд «Скрижалі» (місцезнаходження: вул. Пушкіна, буд. 87 а, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08129; код ЄДРПОУ 44877208) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 65, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 19243047) 51 098, 28 грн страхового відшкодування та 2 422, 40 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 21.07.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко