вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1284/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ ЛТД" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Лісова, буд. 1)
до Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12),
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАМПА-ПАРК" (08292, Київська обл, м. Буча, вул. Лісова, буд. 1),
про визнання укладеною додаткової угоди,
секретар судового засідання: Бойченко С.І.
Представники сторін:
від позивача: Войтенко В.В. (посвідчення адвоката № 2059 від 21.12.2016 р., ордер серії АІ № 1455242 від 06.06.2023 р.);
від відповідача: Галдецька Ю.В. (посвідчення адвоката № 1399 від 25.05.2018 р., довіреність б/н від 27.11.2023 р.);
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ ЛТД" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "КАМПА-ПАРК", про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2015 р.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" вказувало, що ним у визначеному договором оренди земельної ділянки та законом порядку було повідомлено Бучанську міську раду про намір поновити договір оренди на новий строк, однак відповідач прийняв рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, проте, позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, а тому вважає договір поновленим.
Так, позивач посилається на те, що ним було виконано всі вимоги Закону України «Про оренду землі» для продовження орендних правовідносин та що позивач належно виконував свої обов'язки за договором, а саме - повідомив орендодавця (відповідача) про намір продовжити договірні відносини на новий строк більше ніж за два місяці до закінчення строку дії спірного договору та додав до вказаного повідомлення проект відповідної додаткової угоди, проте, останній хоча і не підписав таку угоду, однак і проти поновлення договору не заперечив; так як позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, вказане, з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є підставою для поновлення спірного договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах. Відповідачем 14.11.2019 р. прийнято рішення № 4161-68-VІІ «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Комфорт ЛТД»», однак позивач вважає, що вказане рішення про розірвання договору не може вважатись рішенням про відсутність згоди Бучанської міської ради на поновлення договору.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що повідомлення ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" про поновлення договору оренди на новий строк до Бучанської міської ради не надходило, крім того, Бучанською міською радою 14.11.2019 р. було прийнято рішення № 4161-68-VІІ про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного з ТОВ "КОМФОРТ ЛТД", про що позивач був повідомлений.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2023 р. у даній справі № 911/1284/23 вказаний позов був задоволений повністю, ухвалено вважати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2015 р., укладеного між Бучанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ЛТД», у відповідній редакції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 р. було залишено без задоволення апеляційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 р. у справі № 911/1284/23, рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2024 р. касаційну скаргу Бучанської міської ради було задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 р. та рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 р. скасовано, а справу № 911/1284/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду слід: дослідити і встановити наявність/відсутність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - листа-повідомлення від 20.05.2020 р., за наслідками чого встановити наявність/відсутність належного направлення позивачем орендодавцю повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк рекомендованим листом; дослідити і встановити, чи надана позивачем квитанція № 16 є розрахунковим документом в розумінні положень законодавства, який підтверджує здійснення господарської операції та надання послуг; дослідити і встановити належне виконання позивачем договору, як обставини від якої залежить виникнення права на автоматичне поновлення умов договору на той самий строк та на тих самих умовах; повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи, якими вони обґрунтовували свої доводи і заперечення під час розгляду справи, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 р. справу було прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2024 р.
Підготовче засідання відкладалось.
16.08.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Бучанської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 16.08.2024 р. (вх. № 8929/24 від 16.08.2024 р.) щодо висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 17.07.2024 р. у справі № 911/1284/23. Так, відповідач зазначає, що відповідальною особою за незаконне видалення зелених насаджень на орендованій земельній ділянці є особа, за якою зареєстроване речове право, тобто ТОВ «КОМФОРТ ЛТД». Саме неналежне виконання орендарем своїх обов'язків згідно договору оренди від 10.08.2015 р. зумовило прийняття Бучанською міською радою рішення від 14.11.2019 р. № 4161-68-VII «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «КОМФОРТ ЛТД». Поряд з цим, відповідач стверджує, що у матеріалах справи міститься лист начальника Фінансового управління Бучанської міської ради від 24.05.2023 р. № 01-15/02-128, доданий до відзиву на позовну заяву Бучанської міської ради від 23.05.2023 р. № 12.1-08/2/2604, на підтвердження факту несплати ТОВ «КОМФОРТ ЛТД» орендних платежів з 01.01.2021 р., що також свідчить про припинення договірних відносин між ТОВ «КОМФОРТ ЛТД» та Бучанською міською радою. Окрім того, в рамках даного спору, за умови позиції позивача щодо направлення повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом, з його боку підлягає наданню: 1) за умови отримання адресатом поштової кореспонденції: опис вкладення до рекомендованого листа, розрахункова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відображенням інформації про особу отримувача; 2) за умови неотримання адресатом поштової кореспонденції, надісланої за належною адресою орендодавця: опис вкладення до рекомендованого листа, розрахункова квитанція, саме поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відмітками поштового відділення щодо причин його невручення. ТОВ «КОМФОРТ ЛТД» не надано рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, як обов'язкового елементу фіксації та оформлення надсилання рекомендованого поштового відправлення. Враховуючи зміст квитанції № 16 (зазначення в ній номеру відправлення 08053001864933), таке повідомлення повинно містити аналогічний номер відправлення 08053001864933. При цьому, до зазначених документів не надано копії фіскального чека, який підтверджує здійснення оплати за надані послуги. Також відповідач зазначав, що позивачем не надано доказів надсилання відповідачу проекту додаткової угоди. Натомість, позивач надає копію опису вкладення у цінний лист, де у розділі «найменування предметів» вказано «лист-повідомлення від 20.05.2020 р. від ТОВ «КОМФОРТ ЛТД» та ОК «ЖБК «КАМПА-ПАРК» про поновлення договору оренди та суборенди землі, з проектами договорів оренди та суборенди земельної ділянки за кадастровим номером: 3210800000:01:040:0116, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Лісова, 1-А». Враховуючи вище викладене, на думку відповідача, ТОВ «КОМФОРТ ЛТД» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження аргументів, викладених у позовній заяві, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушення його прав та інтересів.
28.08.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ ЛТД" надійшли пояснення б/н від 28.08.2024 р. (вх. № 9279/24 від 28.08.2024 р.) з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.07.2024 р. Так, позивач зазначає, що згідно положень п. 14.3 договору підставою для його розірвання є саме невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором. Обов'язки позивача, як орендаря, встановлені п. 8.1 договору, в той час як п.п. 6.2 та 9.1, на які посилається відповідач, регулюють зовсім інші відносини між сторонами договору. При застосуванні в якості підстави розірвання договору невиконання позивачем своїх обов'язків за договором, на переконання ТОВ "КОМФОРТ ЛТД", слід виходити саме з тих положень договору, які безпосередньо такі обов'язки встановлюють (визначають), тобто з положень п. 8.1 договору. Поряд з цим, у відповідності з вимогами законодавства, на підставі сплаченої у 2015 р. відновної вартості зелених насаджень на загальну суму 330780,00 грн., ордеру від 18.09.2018 р. № 154/18, виданого на підставі рішень виконкому Бучанської міської ради від 14.02.2012 р. та 17.04.2018 р., а також повідомлення про початок підготовчих робіт № КС 010181581053 та повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КС 061190321238, на земельній ділянці було проведено видалення зелених насаджень та знесення аварійних та сухостійних дерев. Позивач зауважує, що жодних перевірок органом контролю щодо нього проведено не було, жодних актів чи приписів про усунення будь-яких порушень від уповноважених органів він не отримував, відтак, акт перевірки, який складено відносно іншого суб'єкта господарювання, не може вважатися належним доказом порушень умов договору зі сторони орендаря. Позивач та третя особа, маючи намір скористатися свої переважним правом на укладення договорів оренди та суборенди землі на новий строк, керуючись положеннями п. 3.3 договору оренди та п. 3.3 договору суборенди, 20.05.2020 р. рекомендованим поштовим відправленням направили відповідачу спільний лист-повідомлення про поновлення договорів оренди та суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 3210800000:01:040:0116, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Лісова 1-А, з підписаними зі своєї сторони примірниками відповідних договорів, на підтвердження чого суду були надані відповідні докази: копії квитанції № 16 та опису вкладення до рекомендованого листа. Також позивач наголошує, що квитанція № 16 за формою № 1 є належним розрахунковим документом за надані послуги поштового зв'язку без застосування реєстраторів розрахункових операцій; направлення 20.05.2020 р. рекомендованого листа на адресу відповідача здійснювалося з послугою смс-повідомлення без оформлення рекомендованого повідомленням про його вручення, а тому надати його копію з відповідною відміткою про вручення поштового відправлення адресатові позивач не має можливості; відправлений 20.05.2020 р. на адресу відповідача рекомендований лист позивачем назад не отримувався, повідомлення про його повернення не надходило; надати суду докази щодо отримання смс-повідомлення від оператора поштового зв'язку позивач не має можливості з огляду на те, що смс-сповіщення оформлювалося на особистий номер телефона звільненого 30.03.2021 р. працівника позивача, який безпосередньо здійснював відправлення рекомендованого листа. Позивач наголошує, що після закінчення строку оренди останній фактично продовжував користуватися земельною ділянкою, доказом чого, за твердженням останнього, є державна реєстрація припинення відповідного речового права лише 01.12.2020 р. Окрім цього, після укладення договору оренди 16.09.2015 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір суборенди, що був погоджений рішенням відповідача від 01.09.2015 р. за № 2430-76-VI. Таким чином, отримавши погодження відповідача на укладення договору суборенди з позивачем, містобудівні умови та обмеження на об'єкт будівництва, які діють до моменту введення такого об'єкту в експлуатацію, а також повідомлення про початок виконання будівельних робіт, третя особа обґрунтовано очікувала на реалізацію законних підстав користування земельною ділянкою та виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування. За наведених обставин позивач вважає, що ним та суборендарем належним чином здійснювалося виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди від 10.08.2015 р. та договором суборенди від 16.09.2015 р. відповідно; у відповідності до вимог закону було завчасно повідомлено відповідача про поновлення договорів оренди та суборенди землі. Водночас, позивач та третя особа фактично продовжили користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договорів оренди та суборенди, а відповідач навпаки - за відсутності законних підстав для відмови у підписанні договору оренди на новий строк, на думку позивача, діяв в порушення принципів юридичної визначеності та належного урядування, не пропонуючи жодних умов орендарю та суборендарю щодо вирішення питання про поновлення договору оренди (суборенди).
18.10.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 18.10.2024 р. (вх. № 11595/24 від 18.10.2024 р.), за змістом якого Бучанська міська рада просить долучити до матеріалів справи копії документів, зокрема, рішення Бучанської міської ради від 22.12.2023 р. № 4053-53-VІІІ «Про створення об'єкту природно-заповідного фонду», рішення від 04.06.2024 р. № 4464-59-VІІІ, витяг з Державного земельного кадастру щодо внесення змін стосовно обмежень у використанні території, лист Київської обласної ради від 10.10.2024 р. № 130 з висновком постійної комісії, та врахувати їх зміст при ухваленні рішення у даній справі.
21.11.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 20.11.2024 р. (вх. № 13174/24 від 21.11.2024 р.) про приєднання доказів до матеріалів справи, за змістом якого останній просить суд долучити до матеріалів справи докази щодо попередніх намірів відповідача по використанню зазначеної вище земельної ділянки з іншою метою - будівництва дошкільного закладу, а саме: копій інформаційної довідки відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради, рішень Бучанської міської ради від 25.09.2022 р., від 25.10.2022 р., від 25.01.2023 р., інформації ЗМІ про будівництво дошкільного закладу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.02.2025 р.
У судовому засіданні 20.02.2025 р. було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово присутніх представників сторін, розпочато дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України та досліджено докази, долучені, зокрема, до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та пояснень третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 31.03.2025 р.
У судовому засіданні 31.03.2025 р. судом було продовжено дослідження доказів, наявних у матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15.05.2025 р.
13.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання б/н від 13.05.2025 р. (вх. № 6475/25 від 13.05.2025 р.), за змістом якого останній просив суд з огляду на його участь як захисника у судовому розгляді Вишгородським районним судом Київської області кримінального провадження № 367/1391/20, призначеного на 15.05.2025 р. о 15:00, відкласти судове засідання у справі № 911/1284/23 на іншу дату.
14.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання б/н від 14.05.2025 р. (вх. № 6576/25 від 14.05.2025 р.), за змістом якого остання просить про відкладення судового засідання у даній справі у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі у справі № 910/1399/25 за позовом Бучанської міської ради до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.
У судове засідання 15.05.2025 р. представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання учасники процесу були повідомлені належно.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.06.2025 р.
У судове засідання 09.06.2025 р. з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи до суду не з'явився. Про місце, дату та час судового засідання третя особа повідомлялася належно. У судовому засіданні було закінчено дослідження доказів, проведено судові дебати та проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Рішенням Бучанської міської ради № 2374-74-VІ від 30.07.2015 р. за результатами розгляду звернення ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" (орендар) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 2,6885 га, кадастровий номер 3210945300:01:040:0049, для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу та житлової забудови на дві земельні ділянки, а саме - на земельну ділянку площею 0,6743 га, кадастровий номер 3210800000:01:040:0115, по вул. Лісова, 1-Б, та земельну ділянку площею 2,0112 га, кадастровий номер 3210800000:01:040:0116, по вул. Лісова, 1-А в м. Буча; вирішено надати вказані земельні ділянки в оренду ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" та укласти відповідні договори оренди; погоджено ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" передачу цих земельних ділянок в суборенду ОК "Житлово-будівельний кооператив "КАМПА-ПАРК".
Відповідно до цього рішення Бучанською міською радою Київської області (орендодавець) та ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" (орендар) 10.08.2015 р. був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку за адресою: місто Буча, вулиця Лісова, 1-а, площею 20112 кв.м., кадастровий номер 3210800000:01:040:0116, для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу та житлової забудови.
Договір укладений на п'ять років та набирає чинності з дати його державної реєстрації (пункт 3.1 договору).
За умовою пункту 3.3 цього договору по закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" просило суд про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:040:0116 від 10.08.2015 р. з огляду на те, що орендарем у встановленому порядку було повідомлено Бучанську міську раду про намір поновити договір оренди на новий строк, однак відповідач прийняв рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки. Водночас, позивач вважає прийняте відповідачем рішення № 4161-68-VІІ «Про розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Комфорт ЛТД»» не може вважатися рішенням про відсутність згоди Бучанської міської ради на поновлення договору.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що повідомлення ТОВ "КОМФОРТ ЛТД" про поновлення договору оренди на новий строк до Бучанської міської ради не надходило, крім того, Бучанською міською радою ще 14.11.2019 р. було прийнято рішення № 4161-68-VІІ про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ "КОМФОРТ ЛТД", про що позивач був повідомлений.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що "по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди."
Як зазначалося вище, звертаючись до суду з позовом у даній справі, орендар вказував на дотримання ним та суборендарем (третьою особою) передбаченої законодавством процедури для ініціювання питання про поновлення договорів оренди та суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:040:0116, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Лісова, 1-А, яке не було вирішено відповідачем.
Натомість, заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на неотриманні від відповідача та третьої особи повідомлення від 20.05.2020 р. про поновлення договорів оренди та суборенди землі з відповідними проектами договорів.
Згідно з приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
На підтвердження звернення до відповідача з відповідним повідомленням про поновлення договору оренди до матеріалів справи позивачем долучено лист-повідомлення від 20.05.2020 р. та докази його направлення відповідачу (опис вкладення у цінний лист та квитанцію № 16). До вказаного листа позивачем, як слідує зі змісту листа та опису вкладення, були додані проекти договорів оренди земельних ділянок з кадастровим номером 3210800000:01:040:0115 та з кадастровим номером 3210800000:01:040:0116.
Суд відзначає ненадання до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - листа-повідомлення від 20.05.2020 р. орендодавцеві про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк на підтвердження здійснення такого відправлення саме рекомендованим листом.
Щодо наданої позивачем на підтвердження такого направлення квитанції № 16 слід зазначити, що наведена квитанція форми № 1 хоча і була передбачена для прийняття до пересилання поштових відправлень, однак у даному випадку, за висновком суду, не є належним доказом на підтвердження виконання позивачем передбачених законодавством вимог в частині повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору оренди землі з огляду на таке.
У листі АТ «Укрпошта» № 103.003.-4398-23 від 25.05.2023 р., який міститься у матеріалах справи, надано роз'яснення, що у вказаній квитанції зазначено невірний номер відправлення, оскільки номер повинен мати тринадцять, а не чотирнадцять символів, та виявлено розбіжності в інформації на квитанції форми № 1 та в описі вкладення в частині найменування відділення поштового зв'язку місця приймання.
Як встановлено судом, на описі вкладення у цінний лист від 20.05.2020 р. зазначено найменування підрозділу зв'язку "Ніжиловичі" та міститься відбиток поштового штемпеля останнього. Водночас, на квитанції № 16 форми № 1 зазначено найменування об'єкта поштового зв'язку "Майданівка".
Отже, за висновком суду, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження звернення 20.05.2020 р. до відповідача з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк у порядку, визначеному договором оренди та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Викладене, за висновком суду, свідчить про недоведення позивачем дотримання ним вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідних для поновлення договору оренди на новий строк, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.
При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст.ст. 2, 172 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади, які набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Кожен суб'єкт цивільного права повинен виконувати свої обов'язки, якщо вони випливають з закону або звичаю (ст. 7 ЦК України). Для цього воля такого суб'єкта має формуватися таким чином, щоб його дії були правомірними. Якщо ж суб'єкт цивільного права не виконує свій обов'язок добровільно, хоча має юридичну та фактичну можливість його виконати, то це свідчить про дефект його волі.
Зокрема, якщо суб'єкт цивільного права зобов'язаний укласти договір, але протиправно не робить цього, то це свідчить про дефект волі такого суб'єкта. Спонукання до укладення договору такого суб'єкта не може полягати у зобов'язанні його або його представника чи органу чи посадової особи судом укласти договір, прийняти рішення про його укладення тощо, бо обов'язок вчинити такі дії вже виник із закону. Якщо такий обов'язок не виконується, то додаткове покладення цього ж самого обов'язку судом, з одного боку, є неможливим, а з іншого - є неефективним, бо дефект волі стане на заваді виконанню такого обов'язку навіть у разі ухвалення судового рішення про це. До того ж судове рішення про зобов'язання ради вчинити певні дії не має механізму реалізації, оскільки рішення ради приймаються на сесіях колегіально.
Натомість спонукання суб'єкта цивільного права до укладення договору опосередковується позовною вимогою про визнання договору укладеним. Така позовна вимога опосередковує спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України (зміна правовідношення). У разі задоволення такої позовної вимоги цивільні права та обов'язки за договором набуваються, змінюються або припиняються внаслідок заміни волі та волевиявлення відповідача судовим рішенням, яке тим самим виправляє дефект волі відповідача.
Водночас, необхідною умовою вирішення спору є встановлення правомірності і добросовісності поведінки орендаря, дотримання ним порядку реалізації свого права в межах орендних правовідносин сторін та відповідність приписам законодавства проекту договору.
Це означає, що для поновлення договору оренди орендар до закінчення строку оренди мав завчасно, у розумний строк (якщо такий строк не був встановлений договором) звернутися до орендодавця з офертою, тобто з проектом відповідного договору, а орендодавець мав розглянути цей проект і або погодитися з ним, або відхилити, або за необхідності провести з орендарем переговори щодо нового строку оренди або зміни умов.
Такі висновки викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 05.06.2024 р. у справі № 910/5994/23.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 р. у справі № 926/2720/21 виснував, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору виглядає, зокрема, наступним чином: якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.
У постанові Верховного Суду від 15.10.2024 р. у справі № 916/4208/23 викладено правовий висновок, що виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Однак, у даному випадку наявні матеріали справи свідчать про недотримання позивачем порядку реалізації права на поновлення договору, недоведення факту надіслання відповідачеві листа-повідомлення, що, в свою чергу, унеможливлює вважати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі в редакції, наданій суду позивачем.
При цьому, суд відзначає, що позивачем не надано до матеріалів справи також і доказів того, що ним направлялася відповідачу саме додаткова угода і саме в тій редакції, яку позивачем було надано для визнання укладеною до суду, оскільки, як зазначалося вище, до листа-повідомлення, як слідує зі змісту наданого позивачем листа та опису вкладення, додавалися проекти договорів оренди земельних ділянок.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Всупереч наведеним процесуальним нормам, позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2015 р.
Беручи до уваги вищевикладене, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ ЛТД" у даній справі є недоведеними та необґрунтованими, і такими, що задоволенню не підлягають.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень (у тому числі - щодо виконання позивачем умов договору під час його дії, як обставини, від якої залежить виникнення права на поновлення умов договору на новий строк) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для відмови у позові не спростовує.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ ЛТД" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Лісова, буд. 1) до Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "КАМПА-ПАРК" (08292, Київська обл, м. Буча, вул. Лісова, буд. 1), про визнання укладеною додаткової угоди відмовити повністю.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21.07.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна